Ухвала суду № 30803527, 15.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1018/13 15.04.2013 15.04.2013 15.04.2013

Провадження №22-ц/784/1129/13

Категорія 39 Суддя першої інстанції - Голубченко С.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Ямкової О.О.,

суддів - Яворської Ж.М., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Суслик Є.В.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачки - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року по цивільній справі

за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_4

про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а:

В груді 2012 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Позивач зазначав, що з 2007 року вимушений доводити своє право на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_4 шахрайськими діями заволоділа вказаним будинком.

З метою психологічного тиску на нього, відповідачка звернулася 7 вересня 2007 року до Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області з заявою про скоєний ним відносно неї злочин, на підставі чого було порушено кримінальну справу, яка 22 травня 2012 року була закрита.

Посилаючись на те, що розповсюдження відповідачкою завідомо неправдивих відомостей про скоєний ним злочин принижують його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу завдало йому моральних страждань та спричинило матеріальну шкоду, просив суд визнати, що поширені відповідачкою відомості про скоєний злочин, а саме спричинення тілесних ушкоджень, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати відповідачку не розповсюджувати відомості про те, що він скоїв злочин відносно неї, а також стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 2 811 грн. та 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 28, 32 Конституції України гарантується кожному право на повагу до його гідності; судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» (надалі - Постанова) недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно до п. 16 Постанови у випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід врахувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп1 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Пунктами 17, 18 вищевказаної Постанови інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленого процесуальним законом. Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. Проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 жовтня 2007 року прокурором Жовтневого району Миколаївської області порушено кримінальну справу по факту спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ч. 1 ст. 122 КК України (т.1 а.с.85).

Постановою старшого слідчого СВ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області від 22 травня 2012 року провадження по вказаній вище кримінальній справі закрито за відсутність складу злочину (т.1 а.с. 8-9).

Починаючи з 2007 року в судах різних інстанцій розглядалися справи за позовами ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним з різних підстав, що підтверджується рішеннями Жовтневого районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2007 року, 2 червня 2009 року, ухвалами та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 січня 2008 року, 1 вересня 2009 року, 16 листопада 2011 року, ухвалою Верховного суду України від 21 вересня 20011 року (т. 1 а.с. т. 19-20, 24-26, 27028, 30-31, 40-41).

Як встановлено судом, в судових засіданнях під час розгляду вказаних вище справ в місцевому та апеляційному суді, відповідачкою неодноразово було заявлено про наявність кримінальної справи відносно ОСОБА_5 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень.

Доказів на підтвердження інших протиправних дій з боку відповідачки, що порушують особисті немайнові права позивача матеріали справи не містять.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звернення до правоохоронного органу не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію, а також що інформація на час її поширення ОСОБА_4 відповідала дійсності та не була підставою пред'явлених позовів їх предметом та доказом у справах, а тому підстав для задоволення позову в цій частині відсутні.

Висновок суду про відмову у задоволенні вимог про зобов'язання відповідачки зупинити розповсюдження відомостей про те, що позивач скоїв злочин проти неї також є вірним, оскільки відсутні порушення прав ОСОБА_5 з боку відповідачки.

Оскільки, вимоги про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання недостовірними поширених відповідачкою відомостей про скоєний злочин, висновок суду про відмову у задоволенні цих вимог є вірним.

Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідачка має пряме відношення до втрати здоров'я ОСОБА_5 на увагу суду не заслуговують, оскільки в судовому засіданні не доведено причинного зв'язку між зверненням відповідачкою за захистом своїх прав до правоохоронних органів та погіршенням стану здоров'я позивача.

Посилання на розповсюдження відповідачкою недостовірної інформації іншим шляхом є безпідставними, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися та не були предметом позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: