Постанова № 30803244, 12.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року справа №2а/0570/11328/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В. за участі представника позивача - Репела Д.М., представника відповідача Шинкарьової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/11328/2012 за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 30.07.2012 року № 28-13/1344,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі - позивач, ДП «Донецька залізниця») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 30.07.2012 року № 28-13/1344.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту ревізії від 15.06.2012 року № 28-28/24, на підставі якого була прийнята спірна вимога від 30.07.2012 року № 28-13/1344, що прийнята без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство «Донецька залізниця» зареєстровано в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 01074957, місцезнаходження: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ( в редакції на час спірних правовідносин).

На виконання постанов Краснолиманського міського суду № 0530/2777/2012 від 08.05.2012 року та № 0530/2809/2012 від 11.05.2012 року, прийнятих в рамках кримінальної справи відповідачем проведено позапланову виїзну ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів Дорожні майстерні станції Ступки за період з 21.08.2008 року по 29.02.2012 року та Костянтинівської дистанції колії за період з 10.06.2008 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 15.06.2012 року складено акт ревізії № 28-28/24.

Згідно акту ревізії відповідачем встановлено допущене позивачем порушення, а саме: невідображення в обліку дебіторської заборгованості та неотримання коштів в розмірі 168580 грн. за передане в оренду ТОВ «Прогресс» державне майно (15 під'їзна колія довжиною 255,7 метрів по ст. Дружківка, яка числиться на балансі Костянтинівської дистанції колії), без оформлення договірних відносин за період з 10.06.2008 року по 31.12.2011 року,

На підставі вказаного акту ревізії фінансовим органом винесено 30.07.2012 року вимогу № 28-13/1344 щодо усунення виявлених ревізією порушень, а саме: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату, провести роботу з орендарем для отримання несплачених коштів у сумі 168,58 тис. грн.. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у неотриманні орендної плати, шкоду у порядку і розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

В акті ревізії зазначено, що на підставі договору № 2/24 від 10.06.2008 року, укладеного між ДП «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень та ТОВ «Прогрес» проводиться подача, розташування та збирання вагонів з під'їзної колії № 15 станції Дружківка ДП «Донецька залізниця» і обслуговується локомотивом дороги.

На думку фінансового органу ТОВ «Прогрес» користується колією № 15 та земельним полотном під нею без укладання договору оренди, чим порушено п.1.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (ст. 12, 64-77 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що спірний об'єкт, а саме під'їзна залізнична колія, що фактично знаходиться в оренді ТОВ «Прогрес», є продовженням колії 15 станції Дружківка, що належить «Укрзалізниці» та орендується в Костянтинівській дистанції колії ДП «Донецька залізниця», примикає стрілкою № 25 до колії № 9 станції Дружківка. Вказаний об'єкт, відповідно п.4.2 Положення про Костянтинівську дистанцію колії ДП «Донецька залізниця» є складовою частиною майна Державного підприємства «Донецька залізниця» і перебуває на відособленому балансі Костянтинівської дистанції колії.

Правові положення щодо експлуатаційної роботи на залізничних під'їзних коліях, взаємовідносин залізниць і власників колій передбачені у статті 21 Закону України «Про залізничний транспорт» і у розділі 4 Статуту залізниць.

Детальна регламентація відповідних відносин міститься у Правилах обслуговування залізничних під'їзних колій (далі - Правила обслуговування колій), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором, в якому має бути обумовлений зміст взаємних зобов'язань сторін з урахуванням особливостей експлуатаційної роботи на під'їзній колії.

Відповідно до пункту 1.7 Правил обслуговування колій залізниці за погодженням з «Укрзалізницею» можуть на прохання підприємств передавати їм в оренду залізничні колії, які за умовами обслуговування і використання прирівнюються до під'їзних колій, що належать підприємствам. Передача таких колій в оренду здійснюється згідно з нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і оформлюється договором між залізницею та орендарем. У договорі встановлюються розміри орендної плати, умови і строки її внесення та інші умови згідно з чинним законодавством. На підставі цього договору і на термін його дії укладається договір про подачу та забирання вагонів.

Таким чином, законодавчо визначена необхідність оформлення відносин, що виникають з користування залізничними коліями, які за умовами обслуговування і використання, прирівнюються до під'їзних колій, договорами оренди за погодженням з «Укрзалізницею».

Системний аналіз вище викладених нормативно-правових актів свідчить про те, що до компетенції відповідача не входить висування будь-яких вимог щодо укладення позивачем господарських договорів, тим більше, якщо такі договори підлягають погодженню з «Укрзалізницею». Така вимога, на думку колегії суддів, є втручанням відповідача в фінансово-господарську діяльність підприємства.

При цьому колегія суддів враховує, що договір № 2/24 від 10.06.2008 року, укладений між ДП «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень та ТОВ «Прогрес» на подачу, розташування та збирання вагонів з під'їзної колії № 15 станції Дружківка ДП «Донецька залізниця» є чинним до теперішнього часу, в судовому порядку не оспорював ся і вимогам діючого законодавства не суперечить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 затверджено Порядком взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України затвердженим (далі Порядок).

Згідно п.1.1 цей Порядок спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.

Відповідно до п. 2.1. Порядку органи ДКРС проводять планові та позапланові виїзні ревізії за зверненнями правоохоронних органів за місцезнаходженням об'єкта контролю відповідно до Закону та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550.

Посадові особи служби, які проводять ревізії, виконують доручення й підпорядковуються безпосередньо керівнику органу ДКРС. Посадові особи служби при проведенні ревізій одноосібно здійснюють документальну і фактичну перевірку певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю на предмет наявності фактів порушення законодавства і несуть визначену законом відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Працівники правоохоронних органів не мають права зобов'язувати посадових осіб служби здійснювати інші ревізійні дії, вимагати від них надання інформації про результати ревізій у спосіб, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно п. 5.2. Порядку при проведенні ревізії за зверненням правоохоронного органу матеріали ревізії не пізніше десяти робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у випадках надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше трьох робочих днів після направлення висновків на такі заперечення (зауваження), передаються до правоохоронного органу.

Пунктом 5.9. Порядку передбачено, що одночасно з прийняттям рішень щодо кожного матеріалу ревізії правоохоронний орган у межах компетенції вирішує питання про усунення порушень законодавства та/або відшкодування матеріальної шкоди (збитків) і вживає заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли їх учиненню.

Таким чином, у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь, матеріали таких ревізій передаються до правоохоронних органів (п. 48 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, п. 5.3 Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом від 19.10.2006 року № 346/1025/685/53).

Як зазначалось вище, фінансовим органом була проведена ревізія позивача на підставі постанов Краснолиманського міського суду, прийнятих в рамках кримінальної справи.

В матеріалах справи наявна копія вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.11.2012 року у справі № 0527/7182/2012, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком встановлено винну особу, а саме ОСОБА_4, який у результаті неналежного виконання своїх посадових обов'язків, внаслідок несумлінного до них відношення, без укладання договору оренди державного майна, надав право ТОВ «Прогрес» м.Дружківка користуватися ділянкою залізничної колії № 15 станції Дружківка ДП «Донецька залізниця» довжиною 255,7 метрів шляху, розташованого в м.Дружківка, що перебуває на балансі Костянтинівської дистанції шляху ДП «Донецька залізниця», у результаті чого за період з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року Державним підприємством «Донецька залізниця» недоотримана орендна плата за період з червня 2008 року по грудень 2011 року в сумі 168585,98 грн..

Проте, як вбачається з копії вироку, цивільний позов а ні ДП «Донецька залізниця», а ні прокурором в інтересах держави заявлений не був.

Слід зазначити, що тільки правоохоронному органу, який був ініціатором призначення та проведення позапланової виїзної ревізії ДП «Донецька залізниця», у даному випадку, Краснолиманським транспортним прокурором, надано право вирішувати питання у порядку ст. 98 КПУ України (чинної на час отримання акту ревізії) за результатами ревізії.

Колегія суддів вважає, що при винесенні спірної вимоги № 28-13/1344 від 30.07.2012 року відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та ні у спосіб, що передбачені законодавством, а саме ст. 2 Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Слід скасувати вимогу Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області від 30.07.2012 року № 28-13/1344.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/11328/2012 за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 30.07.2012 року № 28-13/1344 задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/11328/2012 за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 30.07.2012 року № 28-13/1344.

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати вимогу Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області від 30.07.2012 року № 28-13/1344.

Постанова суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Юрко