Рішення № 30802528, 17.04.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/15887/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

за участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю позивача ОСОБА_2

з участю представника відповідача ОСОБА_3

з участю представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 8 травня 2011 року на 282 км. траси Харків-Київ, о 04 годині 30 хвилин, на в'їзді в населений пункт с. Біло церківка, позивач був зупинений, працівниками ДАІ. У відношенні позивача була винесена постанова ВІ 232066 від 08.05.2011 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а саме за нібито порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Зазначена постанова була оскаржена позивачем.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.11.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволені. Постанова інспектора ДПС Полтавської області роти ДПС для обслуговування доріг державного значення при ГУ УМВС України в Полтавській області скасовано.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те що, йому нанесено моральну та матеріальну шкоду, в наслідок неправомірних дій відносно нього з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судове засідання з'явились, заперечували проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву щодо розгялду справи у його відсутності, а також заперечення, згідно яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі..

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши доводи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи, 8 травня 2011 року на 282 км. траси Харків-Київ, о 04 годині 30 хвилин, на в'їзді в населений пункт с. Біло церківка, позивач був зупинений, працівниками ДАІ. У відношенні позивача була винесена постанова ВІ 232066 від 08.05.2011 року по справі про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а саме за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Зазначена постанова була оскаржена позивачем.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.11.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволені. Постанова інспектора ДПС Полтавської області роти ДПС для обслуговування доріг державного значення при ГУ УМВС України в Полтавській області скасовано.

Позивач зазначив, що після зустрічі з працівником ДАІ, а саме 08 травня 2011 року, його здоров'я різко погіршилось і він вимушений був стаціонарно лікуватися в Інституті неврології, психіатрії і наркології Академії медичних наук України. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідача, а саме з Державного бюджету через ГУ ДКУ України в Полтавській області 2174, 25 грн. матеріальної шкоди, та 10 000 грн. моральної шкоди. Матеріальну шкоду позивач обґрунтовує копіями чеків, що додаються до позовної заяви.

Проте, вивченням доказів, якими позивач обгрунтовує матеріальну шкоду, встановлено що вони мають деяки розбіжності.

Так, на чеках на суму 17,90 грн., 145,11 грн. та 20,88 грн. (на загальну суму 183, 89 грн.) є відмітка «недійсний чек», тобто вказаний чек не може слугувати підтвердженням витрат позивача на лікування.

На квитанції до прибуткового касового ордеру № 184 від 18.01.12 року на суму 250 грн. вказана підстава платежу - добровільне пожертвування. Добровільне пожертвування не може відноситься до витрат на лікування, оскільки добровільна благодійна допомога не являється підтвердженням витрат позивача на лікування.

В судовому засіданні були допитані працівники наряду ДПС ОСОБА_6, ОСОБА_7, з пояснень яких вбачається, що під час несення служби, за допомогою дистанційного вимірювача швидкості "РАДІС" був зафіксований факт порушення правил дорожнього руху, а саме: водій автомобіля Форд Фокус д/н НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 97 км/год. у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 чим порушив п. 12.4 ПДР України. Адміністративна відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Завданнями і функціями підрозділів ДПС (відповідно до п.3 Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 № 111 є: нагляд за дорожнім рухом, з метою забезпечення його безпеки, Забезпечення безпечного й безперебійного руху транспортних засобів, профілактика, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.

Керуючись статтями 254, 256 КУпАП, інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення. Після складання адміністративного протоколу в двох екземплярах, що відповідає нормам частини 2 статті 254 КУпАП, позивач був ознайомлений з матеріалом справи. Після складання адміністративного протоколу, враховуючи вимоги чинного законодавства, інспектором була винесена постанова відносно ОСОБА_2 по справі про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач посилається на статтю 1167 ЦПК України, при цьому, відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частина 3 статті 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, пункт З Постанови зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 Постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В ході судового розгляду, доказів на підтвердження вищезазначеного позивачем до суду не надано, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідачів не доведено.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не знайшли свого підтвердження у визначеному розмірі, розрахунок не наведений, через що суд доходить висновку, що вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з того, що моральна шкода повинна відповідати принципам достатності, розумності, та у розмірах, адекватних обставинам справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та заперечень.

Водночас, твердження позивача про нанесення неправомірними діями моральної та матеріальної шкоди необґрунтовані. У даному випадку позивач не обгрунтував чим саме задано йому шкоду, якими саме діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на безпідставність позовних вимог позивача, та необґрунтованість позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання стосовно судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись: ст. ст. З, 58- 60, 88 ЦПК України , ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 p. N 5), Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: