Постанова № 30802250, 21.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/382/13-а

21 березня 2013 року 10год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402342 від 22.01.2013 року в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 10 711 грн. (десять тисяч сімсот одинадцять гривень).

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Денір», що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції з названим контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались, а придбаний товар використовувався у його власній господарській діяльності в підтвердження названих обставин позивач надав: первинні документи та податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту; облікові документи про придбання свіжомороженої риби; документи на її використання в господарській діяльності. Представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився, заперечення на позов не подавались.

Позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч.1 статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ст.128 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі та належним чином повідомлені про розгляд даної справи не перешкоджає її вирішенню без їх участі на підставі наявних у ній доказів. Ураховуючи зазначене, суд розглянув адміністративну справу, без участі сторін на підставі наявних у ній доказів, яких на думку суду достатньо для вирішення спору.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Державною податковою інспекцією у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведена позапланова виїздна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», код ЄДРПОУ 25318312, за період з 01.08.2009 року по 31.08.2012 року, за результатами якої ревізорами відповідача складено Акт № 3/22100/03361678 від 18.01.2013р. (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки).

Так, названий акт перевірки, містить висновок осіб, що проводили перевірку про нікчемність та безтоварність господарських операцій з придбання позивачем свіжомороженої риби у ТОВ «Денір» внаслідок безтоварності операції.

На підставі таких висновків, відповідач встановив, що позивачем порушено п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.6.1. ст. 6 п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по безтоварній операції з ТОВ «Денір» на суму 10 711 гривень.

Враховуючи названі висновки щодо безтоварності операцій, викладені в обумовленому акті перевірки відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0000402342 від 22.01.2013 року, яким занизив суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 10 711 грн. та нарахував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 0 грн.

РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» діє на підставі Статуту, який зареєстрований розпорядженням міського голови за № 2239р від 30.08.2002 року, у новій редакції Статут зареєстровано виконавчим комітетом Рівненської міської ради 29.01.2008 року № 16081050003001358 та здійснює наступні види діяльності: 36.00 забір очищення та постачання води, 56.29 постачання інших готових страв, 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно організаційної структури РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» затвердженої директором підприємства 16.09.2009 року в структуру підприємства входить їдальня.

Згідно наявних документів в матеріалах справи та підтвердженої інформації відповідачем ТОВ «Денір» зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво № 24737178).

Суть господарської операції полягала в поставці ТОВ «Денір» для РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» свіжомороженої риби за період з 01.08.2009 року по 31.08.2012 року на загальну суму 10 710,46 грн. з урахуванням ПДВ - 2142,08 грн.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 статті 206 ЦК України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

В даному випадку сторони договору купівлі-продажу свіжомороженої риби оформили свої правовідносини наступними документами, що не суперечило вимогам законодавства на момент проведення господарської операції:

- на підтвердження факту поставки: накладна № 262 від 16.09.2009 р., накладна № 276 від 05.10.2009 р., накладна № 298 від 20.10.2009 р., накладна № 318 від 12.11.2009 р., накладна № 332 від 01.12.2009 р., накладна № 343 від 22.12.2009 р., накладна № 6 від 18.01.2010 р., накладна № 15 від 10.02.2010 р., накладна № 27 від 09.03.2010 р., накладна № 58 від 18.05.2010 р., накладна № 76 від 08.06.2010 р., накладна № 86 від 25.06.2010 р., накладна № 100 від 08.07.2010 р.; податковими накладними № 262 від 16.09.2009 року, № 276 від 05.10.2009 року, № 298 від 20.10.2009 року, № 318 від 12.11.2009 року, № 332, від 01.12.2009 року, № 343 від 22.12.2009 року, № 5 від 09.03.2010 року, № 15 від 10.02.2010 року, № 27 від 09.03.2010 року, № 58 від 18.05.2010 року, № 76 від 08.06.2010 року, № 86 від 25.06.2010 року, № 100 від 08.07.2010 року, за якими товар передавався матеріально-відповідальній особі ОСОБА_2- завідуючий їдальнею підприємства.

- на підтвердження факту оплати: платіжні доручення № 5087 від 04.08.2009 р. на 251,90 грн., № 5220 від 06.08.2009 р. на 500,00 грн., № 7121 від 08.10.2009 р. на 285,00 грн., № 7193 від 12.10.2009 р. на 300,00 грн., № 7336 від 15.10.2009 р. на 500 грн., № 7520 від 22.10.2009 р. на 500 грн., № 8334 від 18.11.2009 р. на 500 грн., № 9106 від 11.12.2009 р. на 500 грн., № 9465 від 23.12.2009 р. на 1000 грн., № 9651 від 29.12.2009 р. на 1000 грн., № 9724 від 30.12.2009 р. на 1000 грн., № 53 від 06.01.2010 р. на 500 грн., № 125 від 12.01..2010 р. на 1000 грн., № 161 від 13.01.2010 р. на 500 грн., № 202 від 14.01.2010р. на 731,16 грн., № 1218 від 16.02.2010 р. на 1715,25 грн., № 986 від 09.02.2010 р. на 630 грн., № 1911 від 10.03.2010 р. на 1000,35 грн., № 3951 від 20.05.2010 р. на 436,80 грн., № 4423 від 09.06.2010 на 442,00 грн., № 5142 від 09.07.2010 на 300,00 грн., № 6082 від 26.08.2010 на 312,00 грн..

- на підтвердження факту бухгалтерського обліку операції позивачем надано журнал-ордер по рахунку 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками за товарно-матеріальні цінності" та журнал ордер по рахунку 281 "Товари на складі";

- на підтвердження факту використання придбаного у ТОВ «Денір» товару у власній господарській діяльності позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення товару, за якими товар передавався в їдальню підприємства для приготування обідів, також вибірково надано калькуляційні картки та відомості на виплату грошей, які підтверджують факт оплати працівниками позивача вартості обідів за рахунок списання коштів із нарахувань на їх заробітну плату.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власні господарській діяльності.

Відповідно до ст.5.2.1. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в МЮ України 05.06.1995 року за № 168/704 передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

В даному випадку Позивачем до матеріалів справи долучено первинні документи бухгалтерського обліку по господарській операції з ТОВ «Денір», оформлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Таким чином, факт незаконності поставки в даному випадку податковим органом не доведений необхідними фактичним обставинами, а висновки, викладені в акті, ґрунтуються лише на суб'єктивній позиції перевіряючих, а не на фактичних доказах.

Чинне податкове законодавство також не передбачає покладання відповідальності за іншу особу - платника податків - за несплату податків чи зборів її контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що відсутність платника податків за місцем його державної реєстрації або неможливість отримання податковим органом необхідних документів не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Також ДПІ у м. Рівному не врахувала того, що ТОВ «Денір» на момент здійснення господарської операції було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало у перевіряємий період свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» не може нести відповідальність ні за несплату будь-яких податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також відзначає, що в даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Так, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням Закону про прибуток при формуванні валових витрат.

Як випливає з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягати до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів.

ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Крім того, слід мати на увазі, що наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а, отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.

Крім того, центральним податковим органом не видавалися обов'язкові для виконання платниками податків акти щодо підтвердження в податковому обліку факту отримання автотранспортних послуг ТТН. З урахуванням цього вимоги податкового органу щодо обов'язковості наявності ТТН є необгрунтованими.

Водночас у п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, в редакції, що діяла на момент поставки товару, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи той факт, що у Позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Денір» на користь позивача, посилання Відповідача на п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.6.1. ст. 6 п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. в обґрунтування своєї позиції є безпідставним.

Отже, в даному випадку первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на прибуток підприємств). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки Позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій Позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення щодо відсутності наміру у ТОВ «Денір» на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Тому покликання представника відповідача щодо відсутності у Позивача окремих документів - товарно-транспортних накладних та документів що підтверджують факт використання товару в господарській діяльності позивача не спростовують обставин щодо фактичної поставки товару в обсягах відображених у видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит по спірній господарській операції.

Тому в даному випадку доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Денір» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Всупереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення -рішення № 0000402342 від 21.01.2013 року в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 10711, 00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 0 грн. та правомірність його тверджень про нікчемність та безтоварність операцій з ТОВ «Денір».

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №0000402342 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 10711, 00 грн.

Присудити на користь позивача Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.