Постанова № 30801469, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2013 рокуСправа №827/429/13-а10 год. 40 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" - Кулагіна Олександра Андрійовича, довіреність № б/н від 21.02.2013 року;

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Горошко Марії Олександрівни, довіреність № 226/9/10-039 від 04.02.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтей" (далі - ТОВ "Алтей") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року № 0000400223, від 30.11.2012 року № 0000410223, від 18.01.2013 року № 0000110223.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем визнані правовідносини ТОВ "Алтей" з його контрагентами - ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", нікчемними, указуючи на відсутність постачань робіт, відсутність юридичних наслідків операцій, посилаючись на те, що вказані контрагенти не могли брати участь в операціях по постачанню товарів в адресу ТОВ "Алтей", документи оформлені від імені цих контрагентів є такими, які не відповідають суті та не несуть доказовості за змістом здійсненої операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського і податкового обліку у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку; безпідставними висновками відповідача щодо: наявності ознак фіктивності ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой"; щодо відсутності у ТОВ "Алтей" права на податковий кредит у зв'язку з фіктивним характером операцій, відсутністю постачань робіт; щодо неправомірності включення позивачем до складу витрат вартості отриманих від ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" робіт у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки зазначених контрагентів і твердженням того, що угоди, здійснені між ТОВ "Алтей" та ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" є нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.02.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтей" зареєстроване у Ленінській районній державній адміністрації у м. Севастополі з 03.02.1999 р., як юридична особа, про що зроблено запис у журналі обліку реєстрації під № 10771200000003028 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 17.02.1999 р. за № 4657.

Встановлено, що з 19.11.2012 р. по 23.11.2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підставі наказу № 1318 від 15.11.2012 року, направлення від 16.11.2012 року № 662/01-057 проведено позапланову документальну виїзну перевірку TOB "Алтей" з питань взаємовідносин з постачальниками - ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 42/22-306/30120740/9117/10 від 26.11.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення TOB "Алтей" вимог частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з постачальниками ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у результаті чого, як наслідок, ТОВ "Алтей" порушено: п. п. 7.4.5 п. 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР, (далі - Закон № 168/97), п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України у результаті чого, занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" всього в сумі 135500,00 грн., в тому числі по періодах в жовтні 2009 р. у розмірі 44908,00 грн., в грудні 2009 р. - 47483,00 грн., в липні 2011 р. 11737,00 грн., в серпні 2011 р. - 20884,00 грн., у вересні 2011 р. - 10488,00 грн.;

- п. п.5.2.1. п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР) в результаті чого завищена сума валових витрат за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" у загальній сумі 461955,00 грн. в тому числі за 2009 р. в сумі 461955,00 грн.;

- п. п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України із змінами і доповненнями у результаті чого завищена сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. всього в сумі 215551,00 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 р. в сумі 215551,00 грн.;

- п. 3.1. статті 3, п. 10.1 статті 10 Закону № 283/97-ВР, п. п.134.1.1 п. 134.1 статті 134, статті 149, п. 152.1 статті 152 розділу III Податкового кодексу України, у результаті чого, занижена сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до місцевого бюджету по постачальникам ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2011 р. всього в сумі 165066,00 грн., в тому числі за 2009 р.- в сумі 115489,00 грн., за 2-3 квартали 2011 р. - 49577,00 грн.

На підставі акту № 42/22-306/30120740/9117/10 від 26.11.2012 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000400223 яким ТОВ "Алтей" визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 193938,25 грн., у тому числі основний платіж - 165066,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28872,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000410223, яким ТОВ "Алтей" збільшена сума податкового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 158598,75 грн., у тому числі за основним платежем 135500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23098,75 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями від 30.11.2012 року № 0000400223, від 30.11.2012 року № 0000410223, ТОВ "Алтей" оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в м. Севастополі.

Відповідно до рішення Державної податкової служби в м. Севастополі від 28.01.2013 р. № 161/10/10.2-21, заява позивача була залишена без задоволення. За наслідками розгляду скарги сума зобов'язань з податку на додану вартість збільшена на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10776,25 грн., у зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. № 0000110223 на суму 10776,25 грн.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами і наявності правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат з податку на прибуток за наслідками взаємовідносин із ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, визначаючи правовідносини ТОВ "Алтей" та його контрагентів ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", як нікчемні, вказуючи на відсутність постачань робіт, роблячи виводи про відсутність юридичних наслідків операцій, податковий орган посилається лише на той факт, що вказані контрагенти не могли брати участь в операціях по постачанню товарів в адресу ТОВ "Алтей" та вказує на те, що документи, оформлені від імені цих контрагентів є такими, які не відповідають суті та не несуть доказовості за змістом здійсненої операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського і податкового обліку.

Підставою для визнання наданих до перевірки документів бухгалтерського і податкового обліку такими, що не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського і податкового обліку, на думку податкового органу, є неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" з питань правомірності проведених господарських відносин з постачальниками з метою встановлення реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі акту від 06.04.2012 р. № 8/22/32841299 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "БК Акрополь" з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, отриманий від ДПІ в м. Сімферополі;

акту від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної перевірки КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, отриманий від ДПІ в м. Сімферополі;

акту від 06.04.2012 р. № 28/22/35096833 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Севелітстрой" з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, отриманий від ДПІ в м. Сімферополі.

Також відповідач, посилається на статтю 55-1 Господарського кодексу України, вказуючи на наявність ознак фіктивності ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой"

Суд не може погодитись з даними висновками акту перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Як встановлено, на момент здійснення господарських операцій між ТОВ "Алтей" та ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", останні були платниками ПДВ, що підтверджувалося свідоцтвами платника ПДВ, які на момент здійснення господарських операцій є дійсними.

Крім того, перевіркою не встановлено порушень законодавства в частині не підтвердження податкового кредиту ТОВ "Алтей" належним чином податковими накладними. Позивачем були надані належним чином оформлені податкові накладні, виписані ТОВ "БК Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4.1. статті 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Лише відсутність податкової накладної або митної декларації позбавляє платника податку прав на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.2.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037). Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Тобто, порушення вимог щодо змісту та форми документа можуть позбавити його юридичної сили та доказовості.

Будь-яких підстав, визначених Законом № 168/97-ВР, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не вбачається. Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке позбавляло б його права на формування такого податкового кредиту.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальника та від наявності або відсутності у постачальника будь-яких виробничих потужностей, трудових ресурсів чи транспортних засобів, а також не встановлення місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з акту перевірки позивачем були надані первинні документи, зокрема - податкові накладні, виписані ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", що підтверджують право ТОВ "Алтей" на податковий кредит в повному обсязі. Будь-яких порушень, пов'язаних з оформленням податкових накладних перевіркою не встановлено.

Також, ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" на момент здійснення господарських операцій були повноважними особами щодо випису податкових накладних, оскільки, відповідно до Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України, були особами, зареєстрованими в установленому порядку платниками ПДВ.

Судом зазначається, що отримання ТОВ "Алтей" від постачальників робіт, підтверджене належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку. Оплата податку на додану вартість у складі ціни підтверджується банківськими документами (платіжними дорученнями, виписками банку), що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності у ТОВ "Алтей" права на податковий кредит у зв'язку з фіктивністю операцій, відсутності постачань робіт є необґрунтованими, не відповідними фактичним обставинам, що підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку.

Оскільки податковим органом перевірені належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують право ТОВ "Алтей" на податковий кредит, висновки відповідача про порушення ТОВ "Алтей" п. п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та п. 198.6 статті Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 135500,00 грн., є необґрунтованими.

Суд, також не може погодитись з висновками викладеними в акті перевірки щодо заниження ТОВ "Алтей" податку на прибуток в сумі 165066,00 грн., зокрема за 2009 р. в сумі 115489,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року в сумі 49577,00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 статті 3 Закон № 283/97-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.2.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 5.3.9 статті 5 Закону № 283/97-ВР та пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході судового розгляду справи, судом досліджені відповідні договори підрядних робіт, акти виконаних робіт, виписки поточних рахунків, що підтверджують право позивача на віднесення до складу витрат вартості отриманих від ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" робіт (а. с. 70 - 215).

Висновки про неправомірність включення до складу витрат вартості отриманих від ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" робіт відповідач обґрунтовує доводами щодо неможливості проведення зустрічної перевірки господарських відносин позивача з зазначеними контрагентами та твердженням того, що угоди здійснені між ТОВ "Алтей" та ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" є нікчемними.

Так, лише відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів позбавляє платника податку прав на включення до складу валових витрат сплачених сум у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом зазначається, що акт перевірки не містить будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту складання перевірених первинних документів.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" з власною господарською діяльністю позивача тощо. Усі зазначені документи відповідають поняттю первинних, підписані особами, відповідальними за здійснення господарської операції, та їх підписи засвідчені печатками сторін.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини та первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Слід також зазначити, що діюче законодавство України не зобов'язує та не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за Договорами. При цьому неналежне виконання посадовими особами контрагента своїх посадових обов'язків не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Проте, в акті перевірки від 03.08.2012 року відповідач посилається на нікчемність та фіктивність угод, укладених між ТОВ "Алтей" та ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Згідно зі статтею 67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до презумпції правомірності правочину що передбачено статтею 204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Однак, з акту перевірки вбачається, що відповідач вважає укладені позивачем правочини такими, що порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства. При цьому, стверджуючи про нікчемність правочинів, податковий орган посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались такими правочинами. Втім, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України, такий правочин є фіктивним. Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних. Частиною 2 зазначеної статті визнання таких правочинів недійсними відносить до прерогативи судових органів.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вказаний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, аналізуючи вищезазначене, угоди укладені ТОВ "Алтей" з ТОВ "БК "Акрополь", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконне заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини першої статті 234 цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у листі від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Актом перевірки не встановлено наявність умислу на укладання правочинів з метою, яка завідоме суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Також не доведено, що правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином.

З аналізу статті 20 Податкового кодексу України, відповідачу не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 11.04.2013 р.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей", задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000400223, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 193938,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.11.2012 року № 0000410223, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 158598,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.01.2013 року № 0000110223, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про збільшення грошового зобов'язання у вигляді нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" у розмірі 10776,25 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алтей" (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, 18Б) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя підпис О.В. Мінько

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Мінько