Постанова № 30801462, 29.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року 11:40 2а-5225/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "-Українська енергетична компанія-" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "-Українська енергетична компанія-" (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 №0000642204 та №0000652204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про сумнівний характер укладених між ТОВ "-Українська енергетична компанія-" та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» правочинів, які ґрунтуються лише на акті ДПІ у Вишгородському районі про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1». Позивач зазначає, що відповідачем не досліджено первинні фінансово-бухгалтерські документи, не враховано документи, надані товариством на запит. Позивач стверджує, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар, договорами, актами здачі-прийняття робіт, дорученнями, податковими накладними тощо. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що акт перевірки позивача складався з урахуванням акту ДПІ у Вишгородському районі «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1». Перевіркою встановлено, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» та постачальника і покупцями є нікчемними, операції з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «-Українська енергетична компанія-» від TOB «БК«Укрсвітбуд-1» не спричиняють реального настання правових наслідків. Задекларований ТОВ «-Українська енергетична компанія-» податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» заявлено безпідставно. Перевіркою не встановлено, а посадовими особами не надано до перевірки документи, що засвідчують транспортування товару від ТОВ «БК«Укрсвітбуд-1», а наявні документи не надають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки на підприємстві відсутні будь-які акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу товару від ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» до позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «-Українська енергетична компанія-» є юридичною особою, що зареєстрована 22.02.2005 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області. На обліку платника податків ТОВ «-Українська енергетична компанія-» перебуває з 03.03.2005 за №3106 в Васильківській ОДПІ. Зареєстрований платником податку на додану вартість з 05.03.2005 Васильківською ОДПІ. Видами діяльності підприємства відповідно до КВЕД є: електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Васильківською ОДПІ направлено позивачу запит від 14.09.2012 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» за період з 01.12.2009 по 31.12.2011. Позивачем 21.09.2012 до податкового органу надано письмове пояснення разом з підтверджуючими документами.

Керівником Васильківської ОДПІ винесено наказ від 25.09.2012 №354-П про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «-Українська енергетична компанія-» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» за період з 01.12.2009 по 31.12.2011, тривалістю 1 робочий день з 27.09.2012.

Васильківською ОДПІ 25.09.2012 винесено повідомлення про проведення з 27.09.2012 позапланової невиїзної перевірки позивача, яке направлено позивачу разом з наказом на перевірку.

У подальшому відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «-Українська енергетична компанія-» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» за період з 01.12.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.09.2012 №1077/22-04/33287794 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 21647 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. на суму 4500 грн., за травень 2010 р. на суму 17147 грн.; п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27058 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 р. у сумі 5625 грн., за II квартал 2010 р. у сумі 21433 грн.

При проведенні перевірки податковим органом використовувався акт ДПІ у Вишгородському районі №207/22-00/35252716 від 31.08.2012 про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 26.06.2007 по 31.10.2010. Згідно з цим актом від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла постанова слідчого про призначення перевірки від 03.08.2012 у кримінальній справі №28-3811, порушеній за фактом скоєння невстановленим слідством особами фіктивного підприємства, тобто придбання ТОВ «НВП Спецсервіс» і ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» з метою прикриття незаконної діяльності за ч.2 ст.205 КК України, та у справі щодо ОСОБА_1, порушеній за фактом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Кронос-Групп» з метою прикриття незаконної діяльності за ч.1 ст.205 КК України. За даними слідства у серпні 2010 р. невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності придбали у ОСОБА_2 ТОВ «НВП Спецсервіс» і ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», після чого вивели його зі складу учасників цих товариств та ввели до складу учасників товариств ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якого призначили директором цих підприємств. У подальшому вся реєстраційна та статутна документація, а також печатка ТОВ «НВП Спецсервіс» і ТОВ БК «Укрсвітбуд-1» знаходились у невстановлених осіб і використовувались ними для незаконної діяльності зі сприяння за матеріальну винагороду різним підприємствам, що реально діють, у проведенні безтоварних операцій, незаконному переказі безготівкових грошових коштів у готівку, в незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та штучному завищенні валових витрат. Викладене свідчить про безтоварність операцій, що проводились ТОВ «НВП Спецсервіс» і ТОВ «Укрсвітбуд-1». Взаємовідносини між ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» та постачальниками і покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено, що правочини, нібито укладені між ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» та ТОВ «-Українська енергетична компанія-», не спричинили реального настання юридичних наслідків. Перевіркою не встановлено, а посадовими особами не надано до перевірки документи, що засвідчують транспортування ТМЦ від ТОВ «БК«Укрсвітбуд-1». Не встановлено також документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки на підприємстві відсутні будь-які акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу товару від ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» до ТОВ «-Українська енергетична компанія-». Не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» до ТОВ «-Українська енергетична компанія-» у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.10.2012 №0000642204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 27058 грн. за основним платежем та на 6764 грн. за фінансовою санкцією, №0000652204, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на 21647 грн. за основним платежем та на 5412 грн. за фінансовою санкцією.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем їх оскаржено до суду.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1».

Так, судом установлено, що між ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» та ТОВ «-Українська енергетична компанія-» укладено усні правочин на придбання товару (електроприлади). На підтвердження збереження товару у позивача товариством надано договір №1 від 04.01.2011, укладений між позивачем (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець), предметом якого є передача нежитлового приміщення - млина, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 111,7 кв.м.

На виконання умов правочину між позивачем та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» у 2009-2010 рр. вказаний контрагент поставив позивачу електроприлади (комунальний модуль, вимикач вакуумний). Поставка товару оформлювалася видатковими та податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином рахунки-фактури №0599 від 17.05.2010 та №0652 від 28.05.2010, три видаткові накладні (від 28.12.2009 №1127 та від 31.05.2010 №0535, №0537), а також чотири податкові накладні на суму 129880 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 21646,67 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку. Факт прийняття позивачем товару підтверджується двома актами приймання-передачі обладнання.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період: 2009-2010 рр.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з довідкою позивача придбаний товар перебуває на балансі товариства; комутаційний модуль, вимикач вакуумний зберігаються на складі підприємства. Наявність товару підтверджується й паспортом цього товару. Подальша реалізація товару ТОВ «АВП ПЛЮС» підтверджується видатковою накладною №3 та довіреністю №1.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», судом досліджено це питання та встановлено, що у справі наявні докази реальності вчинення цих господарських операцій.

Суд вважає, що посилання податковим органом в акті перевірки на постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському у районі у кримінальній справі №28-3811, згідно з КПК України містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у цій кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, наведені у постановах слідчого відомості не є достатнім і допустимим доказом у цій адміністративній справі, а тому не можуть братися судом до уваги. до уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1», а також судового рішення щодо визнання недійсним усного договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

Із урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Що стосується наявності мети у позивача на здійснення саме реальних правочинів, то про це, на думку суду, свідчить подальша передача отриманого від ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» товару іншій юридичній особі, яка за укладеними з позивачем правочинами є фактичним замовником та кінцевим отримувачем цього товару.

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» правочинів на підставі п.1,п.5 ст.203, п.1,п.5 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару і послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0000642204, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надано необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання усних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1».

Як встановлено під час судового розгляду кошти, сплачені позивачем ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» в оплату за отримання товару, пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0000652204, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги наданий податковим органом в якості доказу акт ДПІ у Вишгородському районі №207/22-00/35252716 від 31.08.2012 про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 26.06.2007 по 31.10.2010, оскільки як вбачається з цього акта, перевірку проведено на виконання постанови слідчого і статус її матеріалів визначається приписами ст. 86 ПК України, та, крім того, у ході цієї перевірки первинні документи контрагента не досліджувалися.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг), до валових витрат та податкового кредиту відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000642204 та №0000652204 від 17.10.2012, видані Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "-Українська енергетична компанія-" судовий збір у сумі 608 (шістсот вісім) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 лютого 2013 р.