Рішення № 30797976, 16.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" квітня 2013 р. Справа № 906/457/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарадай Б.В. - дов. №274 від 20.12.2012р. , дійсна до 31.12.2013р.

від відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2, виданого Дзержинським РВ УМВС в Житом. обл. від 24.04.1996р.)

В засіданні суду 11.04.13р. оголошувалась перерва до 16.04.13р. до 15:00 год. згідно ст. 77 ГПК України, про що сторони повідомлені під розписку.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 2707,05 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.04.13р. про стягнення 2207, 05 грн.)

Позивач ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього 2707,05 грн., з яких: 2416, 98 грн. боргу згідно договору оренди №357/27 від 29.03.2011р., 201, 57 грн. - пені, 88,50 грн. - 3% річних з простроченої суми.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем всупереч укладеного Договору оренди №357/27 від 29.03.11р. не сплачувалась орендна плата, у зв'язку з чим просить суд стягнути з останнього суму боргу, пені та 3% річних з простроченої суми.

Ухвалою від 01.04.2013р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

В засідання суду 11.04.13р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за №122/20 від 11.04.13р. в якій позивач повідомив суд про те, що відповідачем частково здійснено оплату боргу в сумі 240 грн. 14.01.2013р., тому просить суд стягнути з відповідача суму боргу - 2467, 05 грн.

В судовому засіданні 16.04.13р. представник позивача також подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за №136 від 16.04.13р. в якому повідомив суд про часткову сплату боргу відповідачем в сумі 260 грн. 11.04.13р., тому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі - 1916, 98 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення ( п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарський суд прийняв заяви позивача від 11.04.13р. за №122 та №136 від 16.04.13р. про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 2207, 05 грн., з яких: 1916,98 грн., що є сумою боргу по орендній платі, 201, 57 грн. сума пені, 88,50 грн. - 3% річних з простроченої суми. За іншими позовними вимогами на дату винесення рішення у справі предмет спору відсутній.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 в засіданні суду 11.04.13р. письмового відзиву на позов не подав, однак проти позову не заперечує, повідомив суд про часткову сплату боргу на суму 260 грн. в підтвердження чого надав суду оригінал квитанції №974.464.1. В засіданні суду 16.04.13р. подав суду заяву від 16.04.13р., в якій просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення суми пені, а також розстрочити виконання рішення суду строком на один рік рівними частками.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, у судовому засіданні 16.04.13р. представнику позивача та відповідачу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, відповідача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2011р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_2 (орендарем) був укладений Договір №357/27 оренди нерухомого майна товариства, згідно якого, позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 9,8 кв.м. - виробничих та адміністративних приміщень для розміщення офісу (надалі за текстом - Договір оренди №357/27).

У п. 3.1 Договору №357/27 сторони домовились, що орендна плата встановлюєтьсяи орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з розрахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Сторони п. 3.2. Договору оренди №325/27 погодили, що орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком становить 17 грн. 29 коп. за 1м.кв. орендованої площі. Крім того, ПДВ (20%) 3, 46 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 20, 75 грн. за 1 м.кв. орендованої площі.

Орендна плата за перший місяць оренди за 9,8 м.кв. всієї орендованої площі становить 203, 35 грн. без урахування індексу інфляції за грудень 2010р. та за відповідний місяць.

У п. 3.2.1. сторонами погоджено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком дефляції.

До розміру орендної плати за перший місяць включаються витрати понесені орендодавцем на проведення незалежної оцінки (п. 3.2.3 Договору №357/27).

Додатково, в п. 3.4, 3.5. Договору №357/27, сторони погодили, що до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1. Договору №357/27, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі; відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1. Договору.

У п. 8.2. Договору №357/27 сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплата за комунальні послуги та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Строк дії договору, згідно п. 12.1 Договору №357/27, від дати підписання діє протягом двої років і одинадцять місяців з 01.01.2011р. до 01.12.2013р.

Факт виконання позивачем свого обов'язку щодо надання в оренду об'єкту нерухомості підтверджено Актом приймання-передачею майна, згідно якого було передано в оренду ФОП ОСОБА_2 приміщенні у будинку АДРЕСА_1 приміщення загальною площею 9,8 м. кв. для розміщення офісу (а.с. 15 зворот).

Станом на 31.12.2011р. вищезазначене приміщення не перебуває в оренді та не використовується орендарем ФОП ОСОБА_2 для розміщення офісу, оскільки за актом приймання-передачі майна від 31.12.2011р. нежитлове приміщення передано орендодавцю (а.с. 18).

Як обумовлено договором позивачем у спірний період з березня 2011р. по грудень 2011р. надсилались відповідачу рахунки на оплату орендних платежів, які доводились на його адресу шляхом звичайних поштових відправлень (листів), що також не заперечується відповідачем.

До порушення провадження у справі відповідачем ФОП ОСОБА_2 частково сплачено кошти за оренду приміщення в сумі 240, 00 грн., до винесення рішення у справі відповідач частково погасив заборгованість на суми 260, 00 грн., на підтвердження чого надав суду квитанції №105.529.1 (а.с. 80, 81).

Тому на дату винесення рішення у справі, несплаченою відповідачем є сума боргу по сплаті оренди в розмірі 1916, 98 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі провадження у справі.

З врахуванням встановлених судом обставин, провадження у справі в частині стягнення 260, 00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач безпідставно включив до суми основного боргу суму - 240, 00 грн., яка була сплачена відповідачем 11.01.2013р., тому в цій частині позову господарський суд вважає за необхідне відмовити, оскільки така вимога не існувала на момент звернення позивачем з позовом до суду.

Господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 1916, 98 грн. боргу по орендній платі.

Судом встановлено, що Договір оренди №357/27, укладений між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 за своєю правовою природою є договором найму (оренди), правове регулювання якого визначено главою 58 параграфом 1 ЦК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК У, ст. 525 ЦКУ).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачеві у користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору оренди №357/27 від 29.03.2011р., а відповідач не виконав умови Договору оренди №357/27 щодо сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням під офіс.

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Таким чином, матеріально-правова вимога про стягнення основного боргу в сумі 1916, 98 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в судовому порядку.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Слід відмітити, що визначений у Договорі оренди №357/27 розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ. Період нарахування пені за прострочення сплати щомісячних орендних платежів здійснено з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак позивачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У ЦК України встановлено спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З урахуванням викладеного, позивач пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 28.04.11р. по 27. 03. 12р. , однак має право на її стягнення за період прострочки з 28.03.2012р. по 27.07.2012р., загальною кількістю днів прострочки - 122 дні на суму 17, 01 грн.

За наведених обставин, в задоволенні 183, 86 грн. пені слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних з простроченої суми за оренду приміщення складає 88, 50 грн., яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач подав суду заяву, в якій просить суду розстрочити виконання рішення суду, посилаючись, при цьому, на тяжке матеріальне становище, неможливість здійснення страхової діяльності в якості повіреного ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

Відповідно до п.6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд, з врахуванням конкретних обставин справи, прийшов до висновку скористатися наданим правом та розстрочити виконання рішення суду.

Наділяючи господарський суд правом при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, стаття 83 ГПК України не містить умов (обставин), з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію, на відміну від статті 121 ГПК України, за змістом якої умовою для відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, після виданого судом виконавчого документу.

Водночас, визнаючи обгрунтованими позовні вимоги, а відтак, підтверджуючи факт існування у відповідача зобов'язання з їх виконання в обов'язковому порядку, господарський суд не може не враховувати, що зобов'язання, в тому числі те, що визнане безспірним за рішенням суду, має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості ( ч. 3 ст.509 ЦК України).

Слід зазначити, що згідно ст. 22 та 78 ГПК України сторони спору можуть врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, при чому, закон не містить імперативного припису про те, що суб'єктом ініціювання питання щодо її укладення обов'язково має бути відповідач.

При цьому, припис ч. 3 статті 22 ГПК України є обов'язковим в рівній мірі для обох сторін спору в частині виконання обов'язку добросовісного користування належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Однак як підтверджують матеріали справи, сторонами спору права на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не використано.

Оскільки, господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення та враховуючи вищевикладене, а також важке фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку розстрочити виконання рішення суду в загальній сумі (з урахуванням суми судового збору 1450, 66 грн.) 3473, 15 грн. рівними частинами в сумі 289, 43 грн. кожна, за винятком останньої в сумі 289, 42 грн. строком на 12 місяців.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно суми задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 218, 229, 253, 254, 255, 261, 525, 526, 610, 611, 629, ч. 2 ст. 625, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 217, 230, 231,232 ГК України, керуючись ст.ст.4-3,4-7, 22, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (13002, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ідентифікаційний код 01184114):

- 1916, 98 грн. грн. основного боргу;

- 17, 01 грн. пені;

- 88, 50 грн. - 3% річних

- 1450, 66 грн. судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 260, 00 грн. основного боргу.

4. Відмовити у стягненні 240, 00 грн. основного боргу, 183, 86 грн. пені.

5. Розстрочити виконання рішення суду у справі №906/457/13 в частині стягнення загальної суми в розмірі 3473, 15 грн. строком на один рік, зі сплатою рівними платежами кожного календарного місяця в такому порядку:

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 30.04.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.05.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 30.06.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.07.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.08.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 30.09.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.10.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 30.11.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.12.2013р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 31.01.2014р.

- платіж в сумі 289, 43 грн. підлягає сплаті до 28.02.2014р.

- платіж в сумі 289, 42 грн. підлягає сплаті до 31.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 квітня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу ПАТ "Укртелеком" в особі Житом. філії ПАТ "Укртелеком" м. Житомир, вул. Київська, 20 ( на вимогу нарочним)

3- відповідачу ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) ( на вимогу нарочним)