Постанова № 30797842, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5008/1473/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід31.01.2013р.у справі№5008/1473/2011Господарського судуЗакарпатської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2. Спільного українсько-російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" 3. Приватного підприємства "Зодіак і К-1"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ПО "Вітязь"простягнення збитків

за участю представників

- позивача:ОСОБА_6 (довіреність від 03.10.12р.)- відповідача-2:Кобилецький О.І. (довіреність від 19.03.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач-1), Спільного українсько-російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - відповідач-2), Приватного підприємства "Зодіак і К-1" (далі - відповідач-3) солідарно 452911 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 як власником орендованого позивачем приміщення, відповідачем-2 як суборендодавцем вказаного приміщення та відповідачем-3 як охоронцем приміщення своїх обов'язків щодо належної охорони приміщення торговельного центру було викрадено з магазину позивача ювелірні вироби на суму 452911 грн., чим завдано збитків у вказаному розмірі, які відповідачі повинні відшкодувати солідарно.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Ремецькі О.Ф., судді Васьковський О.В., Кривка В.П.) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 430352 грн. збитків, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Желік М.Б., судді Костів Т.С., Кузь В.Л.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У своїх відзивах на касаційну скаргу відповідач-1 та відповідач-2 просять залишити її без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2011р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір №13 суборенди торгової площі, умовами якого регулюються правовідносини, пов'язані із передаванням орендарем суборендареві у строкове платне користування майна, а саме торгової площі, що знаходиться у будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою АДРЕСА_1, а також регулюються правовідносини із забезпечення цілісності торгової площі та її охорони.

Згідно п.1.2. зазначеного договору торгова площа знаходиться в орендному користуванні орендаря у відповідності до договору оренди №1 укладеного 01.01.2011р. між орендарем (відповідачем-1) та відповідачем-2.

Пунктами 6.5., 6.6. договору суборенди визначено, що орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не несе відповідальності за речі та рухоме майно суборендаря, а лише забезпечує цілісність торгової площі та забезпечує його охорону.

Судами також встановлено, що на момент укладення договору оренди торгової площі №1 від 01.01.2011р. між відповідачем-2 та відповідачем-3 діяв договір №523 від 01.07.2010р. на централізовану охорону магазину та офісу відповідача-2 в АДРЕСА_1 (об'єкт охорони).

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач-3 здійснює нагляд за допомогою ПЦО за охоронно-тривожною сигналізацією, яка встановлена на об'єкті, бере на себе зобов'язання по наданню централізованої охорони об'єкта в цілому, шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна відповідача-2, що у ньому знаходиться у період знаходження об'єкта під охороною.

01.05.2010р. між ТОВ "ПО "Вітязь" та відповідачем-2 укладено договір на охорону офісу та ринку відповідача-2, відповідно до умов якого охорона фірма здійснює візуальний нагляд за станом справ, під час руху по території об'єкта і приймає відповідні міри реагування по недопущенню правопорушень на території ринку відповідача-2.

Крім того, умовами договору оренди майна №1 від 01.01.2011р., укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-1, зокрема, пунктом 6.6, також визначено обов'язок орендодавця забезпечити охорону орендованого відповідачем-1 майна.

Згідно постанови про порушення кримінальної справи від 07.06.2011р. СВ Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області, по факту викрадення майна ОСОБА_4 (позивача) за ознаками злочину передбаченого ч.5 ст. 185 Кримінального кодексу України порушено кримінальну справу, по якій на момент розгляду судами попередніх інстанцій даної справи проводилося досудове слідство.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що у діях відповідачів -1, та -2 наявний склад правопорушення, за яке вони мають нести зазначену у позові відповідальність.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що позивачем не доведено не лише розміру збитків, а й самого факту їх настання, так само як не доведено наявність усіх інших елементів складу правопорушення.

Між тим, з такими висновками не можна погодитись виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відтак, доведення такої обставини як вина (відсутність вини) має покладатися на відповідача, а не позивача, як вважає суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що проникнення невстановленої особи в середину торговельного центру "ІНФОРМАЦІЯ_1" відбулося через вентиляційну шахту, про існування якої відповідач-2 охоронну фірму - відповідача-3 не повідомив, а візуально дізнатися про її наявність при огляді об'єкту не тільки позивач, але й охоронна фірма - відповідач-3 не мав можливості, оскільки дана вентиляційна шахта змонтована під навісною стелею. При цьому, на момент крадіжки вентиляційна шахта не була заблокована технічними засобами охоронної сигналізації, яка встановлювалася відповідачем-2.

Також, цим судом встановлено, що копії матеріалів технічної інвентаризації об'єкту - магазину свідчать про те, що власнику цього приміщення, тобто відповідачу-2 було відомо про існування вентиляційної шахти під змонтованою навісною стелею, дані обставини були відомі і відповідачу-1, однак, незважаючи на взяте на себе зобов'язання по забезпеченню цілісності орендованого майна та його охорони, про існування такого недоліку ні суборендар, ні охоронна фірма попереджені не були, а довідатись про існування вентиляційної шахти дані особи не могли.

Судом апеляційної інстанції ці обставини не спростовані.

Крім того, судом першої інстанції розмір збитків встановлено з урахуванням висновку експерта №23/2 від 04.07.2012р. та на підставі доданих до позовної заяви документів.

Судом апеляційної інстанції ці обставини також не спростовані.

Відповідно до приписів статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4).

Відтак, відповідачі-1, та -2, здійснюючи свою господарську діяльність, мали можливість, та повинні були попередити позивача про всі відомості стосовно приміщення, що впливають на забезпечення його охорони.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Статтею 224 цього кодексу визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу вказаних норм права не врахував, висновків місцевого господарського суду не спростував, у зв'язку з чим безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Подібну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 08.05.2012 року зі справи № 9/17-4235/2011 Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2013р. у справі скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2012р. у справі №5008/1473/2011 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський