Рішення № 30794447, 01.04.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/73/13- ц

Провадження № 2/321/107/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом Херсонської державної морської академії до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором,

В С Т А Н О В И В:

Херсонська державна морська академія звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором.

В позові зазначено, що 25 серпня 2010 року між вищим навчальним закладом «Херсонський державний морський інститут», правонаступником якого є Херсонська державна морська академія, та відповідачем було укладено договір № 10-30 про навчання. Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів відповідача здійснити його навчання за спеціальністю «Морський та річковий транспорт», за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, заочної форми навчання, а відповідач повинен був вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у терміни, встановлені договором. Наказом № 126-з від 13 липня 2012 року відповідач був відрахований з навчального закладу як такий, що не приступив до виконання навчального плану. За період навчання на першому курсі 2010 2011 років за відповідачем утворилась заборгованість за начальні послуги в розмірі 4545 гривень 00 копійок, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані освітні послуги в розмірі 4545 гривень 00 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 229 гривень 40 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, 25 серпня 2010 року між вищим навчальним закладом «Херсонський державний морський інститут», правонаступником якого є Херсонська державна морська академія, та відповідачем було укладено договір № 10-30 про навчання. Відповідно до умов договору ВНЗ «Херсонський державний морський інститут» взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів відповідача здійснити його навчання за спеціальністю «Морський та річковий транспорт», за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, заочної форми навчання на навчальній базі навчального закладу з 2010 року по 2014 рік, а відповідач повинен був вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у терміни, встановлені договором.

При укладенні договору відповідач прийняв на себе зобов'язання вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у терміни, встановлені договором, і виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є сплата за отримані освітні послуги в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі, та виконання графіку навчального процесу і вимог навчального плану.

На виконання договору позивач наказом № 275-з від 25 серпня 2010 року зарахував відповідача до навчального закладу з 01 вересня 2010 року на перший курс заочної форми навчання за напрямом «Морський та річковий транспорт». Відповідач склав сесію першого курсу 2010 2011 років і був переведений на другий курс, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

Однак, відповідач до сесії другого курсу не приступив, внаслідок чого наказом № 126-з від 13 липня 2012 року був відрахований з другого курсу як такий, що не приступив до виконання навчального плану.

За умовами п.п. 3.1, 3.3 договору про навчання, курсант зобов'язується: своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у терміни, встановлені п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

Згідно п. 4.2 договору про навчання, загальна вартість освітньої послуги становить 34180 гривень 00 копійок, у тому числі: перший курс 8540 гривень 00 копійок, другий курс 8540 гривень 00 копійок, третій курс 8540 гривень 00 копійок, четвертий курс 8540 гривень 00 копійок.

Згідно п. 4.3 договору про навчання, замовник вносить плату за надання освітніх послуг виконавцю готівкою в касу ВНЗ «ХДМІ» або готівкою чи без готівкою через установи банку щорічно до 10 вересня за поточний навчальний рік, або за весь період навчання. За рапортом замовника та письмовим дозволом виконавця сплата може здійснюватись частками та по семестрах (до 10 вересня, до 10 лютого).

Однак, в порушення умов договору про навчання, відповідач належним чином зобов'язання щодо виконання графіку навчального процесу та вимог навчального плану не виконав, до сесії другого курсу не приступив, має заборгованість за заочне навчання першого курсу 2010 2011 років, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно бухгалтерської довідки, студент заочного відділення Херсонської державної морської академії ОСОБА_1 має заборгованість за заочне навчання першого курсу 2010 2011 років в розмірі 4545 гривень 00 копійок.

Вказана сума заборгованості підтверджується бухгалтерською довідкою, наданою позивачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує не належним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору про навчання, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути з відповідача.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані освітні послуги за договором про навчання в розмірі 4545 гривень 00 копійок та судового збору в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 88, 107, 197, 208, 212 215, 224 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Херсонської державної морської академії до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської державної морської академії (р/р 35222002005003 в ГУДКУ по Херсонській області, код ЄДРПОУ 35219930) заборгованість за надані освітні послуги за договором про навчання № 10-30 від 25 серпня 2010 року в розмірі 4545 (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) гривень 00 копійок, а також судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, а всього 4774 (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

01.04.2013