Постанова № 30792767, 16.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №905/46/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Кододової О.В,При секретарі судового засідання: Бабечко А.Д.За участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецькна рішення господарського суду Донецької області від25 лютого 2013р. у справі№ 905/46/13-г (суддя Величко Н.В.)за позовом:Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" м.Київдо відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецькпровідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 662,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. по справі № 905/46/13-г (суддя Величко Н.В.) задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецьк про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 662,30 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 7 662,30 грн. - страхового відшкодування.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, надав неналежну правову оцінку технічному паспорту №18230244, оскільки на плані та експлікації до нього не відображені будь-які споруди, в тому числі опорні колони. Отже, на думку скаржника, позивачем не доведено, що ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" має право власності на пошкоджені опорні колони.

15.04.2013р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги без участі свого уповноваженого представника.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про його задоволення та можливість розглядати справу за відсутності представника відповідача. За наявними матеріалами для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Позивач відзиву суду не надав, своєї позицій стосовно вимог апеляційної скарги не висловив. У судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА страхування" м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецьк про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 662,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування", оскільки до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 11.03.2011р. ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" (потерпілий) та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) уклали договір добровільного страхування № 1167587/07/11, за яким позивач застрахував майнові інтереси товариства, пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном згідно додатку до договору № 1 (а.с.12-18).

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що згідно протоколу ДАІ про обставини ДТП 29.03.2011р. о 19 год. 40 хв. громадянин Кіпшидзе А.Г., керуючи автомобілем марки "Mercedes-Benz", державний номер IQ756 з напівпричепом Kogel д.н АС281, на 36 км а/д Київ-Одеса, не вибрав безпечний інтервал та допустив наїзд на опорну колону автозаправної станції "WOG", яка належить ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп", внаслідок чого опорна колона отримала механічні ушкодження.

Постановою Васильківського міськрайооного суду Київської області від 26.04.2011р. громадянина Кіпшидзе А.Г. визнано винним у скоєнні ДТП та за ст.124 КУпАП притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави (а.с.20).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер IQ756, застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА2592482, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 100 000 грн. з врахуванням франшизи 1000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" 31.03.2011р. звернулось до страхувальника з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, у зв'язку з чим страховиком (позивачем) було складено страховий акт № 282/11/07/10. Згідно з розрахунком сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 6000 грн., передбаченої договором страхування, склала 8 662,30 грн. (а.с. 21-24).

Вчинена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Відповідно до планової калькуляції від 05.10.2011р. вартість відновлювального ремонту пошкодженої конструкції нерухомості, внаслідок наїзду транспортного засобу склала 14 662,30 грн. (а.с. 26).

Позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику в сумі 8 662,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32869 від 07.11.2011р. (а.с.25).

25.07.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 662,30 грн.. Вказана претензія залишена без задоволення, тому позивач звернувся з позовом про стягнення страхового відшкодування (з врахуванням франшизи). Вказаний позов задоволений судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Матеріалами справи доведено, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (наїзду на опорну колону) визнаний водій автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер IQ756, Кіпшидзе А.Г. Позивач, як страховик, відповідно до умов договору страхування та на підставі заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, який був застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, до вказаної страхової компанії позов пред'явлений обґрунтовано.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованим ним автомобілем, отже відповідач стає відповідальною особою. Тобто, відповідач взяв на себе всю відповідальність, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну вказаним джерелом.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, оскільки вартість фактично завданих збитків (8 662 грн. 30 коп.) була повністю підтверджена позивачем, а полісом № АА2592482 передбачена виплата франшизи у сумі 1000 грн., судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги з врахуванням узгодженої франшизи. Після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.

З огляду на те, що відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, він взяв на себе відповідальність за свого страхувальника. Тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. А відтак, позовні вимоги задоволені правомірно.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що у ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" (страхувальника) відсутнє право власності на пошкоджені опорні колони, оскільки право власності страхувальника на застрахований об'єкт перевірено господарським судом Донецької області при розгляді спору про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. До того ж, право власності ТОВ "Дельта Вест Ойл Груп" на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19817910 від 07.08.2008р. Крім того, за умовами договору страхування №1167587/07/11 страхувальником застрахований автозаправний комплекс (будівля та споруди з невід'ємними комунікаціями, включаючи оздоблення).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, тому керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі № 905/46/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі № 905/46/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

О.В.Кододова

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСДО;