Постанова № 30792390, 05.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

05 листопада 2012 року р. Справа № 2а-4150/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар», с. Піски, Баштанський район, Миколаївська область,

до відповідача: Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, м. Баштанка, Миколаївська область

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування рішення № 5 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 12.12.2011 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000013500 від 16.12.2011 року та № 0000392301 від 16.12.2011 року.

Приватне підприємство аграрної фірми "Хлібодар" звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення № 5 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 12.12.2011 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000013500 від 16.12.2011 року та № 0000392301 від 16.12.2011 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар» відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 року Справа № 2а-4150/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства аграрна фірма "Хлібодар", Миколаївська область, Баштанський район, с. Піски

до відповідача: Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, Миколаївська область, м. Баштанка

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

Суть спору: про визнання протиправним та скасування рішення від 12.12.11 р. № 5 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000013500 від 16.12.2011 року та № 0000392301 від 16.12.11 р.

Приватне підприємство аграрна фірма "Хлібодар" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом, уточненим заявою від 22.10.12 р., про визнання протиправним та скасування рішення від 12.12.11 р. № 5 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 12.12.2011 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.11 р. № № 0000013500, 0000392301, прийнятих Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби.

Позивач вважає, що викладені в Акті перевірки від 24.11.11 р. № 307/23-32093688 висновки щодо порушень підприємством вимог податкового законодавства України є необґрунтованими, оскільки при винесенні рішення від 12.12.11 р. № 5 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, посадовими особами відповідача не було взято до уваги статистичних даних, які відображають вартість реалізованої продукції власного виробництва, звіти про які позивач подає щомісячно до Державного управління статистики.

Таким чином, рішення про виключення підприємства позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є незаконним, необґрунтованим, та таким, що грубо порушує його права та законні інтереси, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні і зазначає, що доводи позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень не відповідають дійсності та є безпідставними так як ним не виконуються та ігноруються умови надання пільги з податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 11.11.11 р. по 17.11.11 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 30.09.11 р., за результатами якої був складений Акт від 24.11.2011 р. № 307/23-32093688 (надалі - Акт перевірки № 307/23-32093688).

Зокрема, в Акті перевірки № 307/23-32093688 було зазначено, що за період з 01.01.10 р. по 30.06.11 р. позивачем був занижений податок на прибуток у сумі 1509786 грн. Крім того, перевіркою також встановлено, що у перевіреному періоді підприємство позивача неправомірно перебувало на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку.

За наслідками викладених висновків в Акті перевірки № 307/23-32093688 відповідач прийняв рішення від 12.12.11 р. № 5 про виключення підприємства позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та 16.12.11 р. прийняв податкові повідомлення-рішення № № 0000013500, 0000392301 якими збільшив йому суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1509786 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 836198 грн.

Дослідивши надані сторонами документа, докази та інші матеріали, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржених рішень, виходячи з наступного.

Статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР) була передбачена можливість сільськогосподарським підприємствам, що займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції бути платником податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування (аналогічна стаття 209 Податкового кодексу України).

Згідно такому режиму оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету на загальних підставах, а повністю залишається у розпорядження такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - на інші виробничі цілі

Вимоги до юридичних осіб, які можуть перебути на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість викладені в пункті 8.1.6 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР і зокрема передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим цією статтею, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Крім того, пунктом 8.1.6 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка (надання) ним сільськогосподарських товарів (послуг) вироблених на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що на підприємстві позивача відсутні зареєстровані належним чином до вимог діючого земельного законодавства України договори оренди земельних ділянок, на яких протягом 2010-2011 р. р. вирощувалась сільськогосподарська продукція.

Пунктом 308.1 статті 308 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Судом встановлено, що Податковий кодекс України не регулює питання оренди земельних ділянок в Україні, однак пунктом 5.3 статті 5 цього кодексу встановлено, що терміни, які застосовуються у ньому і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами України.

Згідно статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі частини 1 статті 210, частини З статті 640 Цивільного кодексу України і вважається укладеним з моменту такої реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, який затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.98 р. № 2073 передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З вищенаведеного суд вважає, що наявність у позивача по справі договору оренди земельної ділянки без обов'язкової державної реєстрації необхідно розцінювати лише як намір сторони укласти такий договір, що не породжує правових наслідків, визначених законом.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Таким чином, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених належними документами.

Під час вирішення спору у своїх усних поясненнях представник позивача підтвердив факт відсутності державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Таке може свідчити про те, що позивач не має будь-яких пільгу по податку на додану вартість.

Пунктом 8.1.11 статті 8.1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, вставлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею.

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Системний аналіз правових норм щодо спеціального режиму оподаткування у сфері сільськогосподарського господарства свідчить про те, що лише за сукупності таких фактів, як - проведення діяльності у сфері сільського господарства, постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях та питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних подів сукупно, у відповідного платника податків може виникнути право перебування на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства (стаття 209 Податкового кодексу України.

Фіксований сільськогосподарський податок відноситься до спеціального податкового режиму. При цьому, об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, земель водного фонду), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у т.ч. на умовах оренди (статті 301, 302 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до вищенаведеного, право на спеціальний режим оподаткування має та поширюється лише на тих сільгосптоваровиробників, які здійснюють постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або наданих в користування земельних ділянках на підставі договору оренди землі, які пройшли державну реєстрацію та як слідство набули чинності.

У випадку використання земельних ділянок без правоустановчих документів, в т. ч. на підставі договорів оренди землі, які не набули чинності в силу не проведення їх державної реєстрації, платники податків, як суб'єкти господарювання, які не виконали законодавчі приписи та не оформили належним чином своє землекористування - права на спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства не мають.

Пунктом 6.4.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та зареєстрованим в Міністерстві України 29.11.11 р. за № 1369/20107 передбачено, що у разі якщо за результатами документальної або камеральної перевірки податковий орган встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Податкового кодексу України, на момент подання заяви про регістрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі спеціального свідоцтва, то податковий приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою N 6-РРС.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства, тому відсутні підстави для задоволенню позову.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Приватному підприємству аграрна фірм "Хлібодар" - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

17.12.2012 р.