Постанова № 30792328, 23.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв.

23.01.2013 р. Справа № 2а-3931/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного підприємства «Промбезпека», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: Білецький О.П.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство «Промбезпека» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0007252220.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного підприємства «Промбезпека» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.07.2012 року № 0007252220, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 року Справа № 2а-3931/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Промбезпека", м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: Білецький О.П.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Промбезпека" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.12 р. № 0007252220, прийнятого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Позивач зазначає, що оскаржене податкове рішення-повідомлення від 05.07.12 р. № 0007252220 про зобов'язання підприємство сплатити суму збільшеного грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 49617,13грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12404,28 грн. є необ'єктивним, необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству і тому підлягає скасуванню з наступного.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що податковий кредит позивача був сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємствами, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Враховуючи викладене, під час перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ "Альтера" і ПП "Мгновение-Юг". У зв'язку з цим, на думку відповідача, у підприємства було відсутнє право на податковий кредит сплачений на користь контрагентів-постачальників.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні і зазначив, що за результатами перевірки перевіряючі дійшли висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Альтера" в червні та липні 2009 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків. А тому, на думку відповідача, правочини за цей період між позивачем та ТОВ "Альтера", відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статі 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків.

Перевірчючі вважали, що у позивача був відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Альтера" в розумінні статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР). Таким чином, підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту взаємовідносини з ТОВ "Альтера" на обсяг придбання 163800 грн. (в т.ч. ПДВ - 27300 грн.)

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Мгновение-Юг" в липні та серпні 2011 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків. А тому, на думку відповідача, правочини за цей період між позивачем та ПП "Мгновение Юг", відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 цього Кодексу також не створюють юридичних наслідків.

Таким чином, на думку перевірючих, позивачем включено до складу податкового кредиту взаємовідносини з ПП "Мгновение Юг" всього на обсяг придбання 133902,78 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 22317,13 грн.) використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено. За таким, відповідач вважає, що податковий кредит позивача був сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємствами, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 05.06.12 р. по 11.06.12 р. фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства позивача по справі з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "Альтера" за період червень, липень 2009 р. та ПП "Мгновение Юг" за період липень, серпень 2011 р.

За результати перевірки був складений Акт від 18.06.12 р. № 421/22-225/36433808 (надалі - Акт перевірки № 421/22-225/36433808).

Зокрема, в Акті перевірки № 421/22-225/36433808 відповідач зазначив висновки про порушення:

- підпункту 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 27300 грн., в тому числі за червень 2009 р. на суму 9500 грн., за липень 2009 р. на суму 17800;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 22317,13 грн., в тому числі за липень 2011 р. на суму 5575 грн., за серпень 2011 р. на суму 16742,13 грн.

За наслідками перевірки та складеному Акту перевірки № 421/22-225/36433808 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05.07.12 р. № 0007252220 про збільшення позивачу суму збільшеного грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі основного платежу 49617,13 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12404,28 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ "Альтера". За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Альтера" в червні та липні 2009 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків. А тому, на думку відповідача, операції (правочини) за цей період між позивачем та ТОВ "Альтера", відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. До такого висновку відповідач прийшов з такого:

- ТОВ "Альтера" фактично фінансово-господарські операції за червень-липні 2009 р. не здійснювало, оскільки відсутні задекларовані обсяги продажу у його контрагентів (ПП "Ост-Вест Зерно 2008", ПП "САВ ТЕХНОЛОГІЇ" та інші);

- не встановлено факт передачі ТМЦ від позивача до покупця (ПП "Ост-Вест Зерно 2008", ПП "САВ ТЕХНОЛОГІЇ" та інші) або виконання послуг в зв'язку з відсутністю, або не надання для перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме: актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання продукції , фактичного виконання послуг;

- у ТОВ "Альтера" у червні-липні 2009 р. були відсутні необхідні умови для провадження фінансово-господарської діяльності, а саме: основні фонди, виробничі потужності, складські (офісні, виробничі) приміщення, трудові ресурси та транспортні засоби;

- ТОВ "Альтера" мало стан "16" - припинено, свідоцтво платника ПДВ анульоване 30.09.09 р. у зв'язку із закінченням роботи комісії по банкрутству.

Таким чином, на думку відповідача, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Альтера" в розумінні статті 3 Закону № 168/97-ВР, а тому підприємством безпідставно було включено до складу податкового кредиту взаємовідносини з ТОВ "Альтера" на обсяг придбання 163800 грн. (в т.ч. ПДВ 27300 грн.:

- у червні 2009 р. на обсяг придбання кабельно-проводникової продукції в асортименті на суму 57000 грн. (в т.ч. ПДВ 9500 грн.) за договором від 15.06.09 р. № 3/ІІ);

- у липні 2009 р. на обсяг послуг щодо розробки схем та графічних матеріалів для проектів автоматизованих систем виявлення та повідомлення про надзвичайні ситуації в сумі 106800 грн.(в т.ч. ПДВ 17800 грн.) за договорами від 14.07.09 р. № 4/ІІ та від 20.07.09 р. № 5/ІІ.

Однак, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР в редакції, що діяла в період укладання та виконання позивачем договорів з ТОВ "Альтера", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведеного положення Закону випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). А відтак, порушення контрагентом-постачальниками ТОВ "Альтера" правил оподаткування за умови відсутності доказів його причетності до таких порушень не можу бути підставою для позбавлення підприємства позивача реалізації законного права на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки позивачем були надані усі первинні документи, якими підтверджується реальний характер операцій з ТОВ "Альтера", що не спростовано представником відповідача.

Відсутність задекларованих обсягів продажу у контрагентів ТОВ "Альтера" так само, як і можливо відсутність у нього необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до норм податкового законодавства, зокрема, відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР не є підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит. Так само, як і не може бути підставою для позбавлення права на податковий кредит факт ліквідація ТОВ "Альтера" у вересні 2009 р., оскільки вона відбулася після виконання цим підприємством своїх зобов'язань перед Позивачем.

Щодо господарських операцій з контрагентом ПП "Мгновение Юг". За результатами перевірки відповідач також дійшов висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Мгновение Юг" в липні та серпні 2011 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків. А тому, на думку відповідача, господарські операції за цей період між позивачем та ПП "Мгновение Юг", відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. До такого висновку відповідач прийшов виходячи з того, що:

- 18.10.11 р. по здійсненній фінансово-господарської діяльності позивача у період з червня по вересень 2011 р. було порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- згідно пояснень директора підприємства позивача гр. ОСОБА_2 з червня 2001 р. будь-якої діяльності товариством не велось, угоди не укладались, бухгалтерські та податкові документи на складались;

- у ПП "Мгновение Юг" були відсутні необхідні умови для провадження фінансово-господарської діяльності, а саме: основні фонди, виробничі потужності, складські (офісні, виробничі) приміщення, трудові ресурси, транспортні засоби.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем було включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Мгновение Юг" всього на обсяг придбання 133902,78 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 22317,13 грн.), використання яких у межах господарської діяльності позивачем не доведено.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що викладені в Акті перевірки № 421/22-225/36433808 висновки відповідача є помилковими оскільки, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення він виходив з того, що податковий кредит позивача був сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємствами, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Судом з'ясовано, що підприємство позивача було зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 08.04.09 р. Основними видами діяльності підприємства є надання інжинірингових та науково-технічних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач укладав договори з ТОВ "Альтера" та ПП "Мгновение Юг", відповідно до яких отримував від них послуги в перевіряємому періоді. Всього позивач перерахував на адресу ТОВ "Альтера" та ПП "Мгновение-Юг" 297702,78 грн. за поставку кабельної продукції або надання послуг, а зазначені підприємства в свою чергу видали на адресу позивача на зазначену суму відповідні податкові накладні. Сплачені кошти на користь ТОВ "Альтера" та ПП "Мгновение Юг" в подальшому були віднесені позивачем у податковий кредит за відповідні податкові періоди.

Під час перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Альтера" і ПП "Мгновение Юг", у зв'язку з чим на у позивача було відсутнє право на податковий кредит на суму 49617,13 грн., сплачених на користь контрагентів-постачальників.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільним кодексом України нікчемність правочинів визначена, зокрема, в статтях 219, 220, 221, 224, 226, 247, 249, 547, 586, 614 та в інших.

Доводи позивача є обґрунтованими, що жодну з цих підстав не може бути застосована до договорів, укладених підприємством із вищевказаними контрагентами.

Стосовно посилання відповідача на статтю 228 Цивільного кодексу України, то ця норма також не стосується зазначених договорів. До правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться правочини, спрямовані на громадянина та правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно роз'яснень Верховний Суд України викладених в постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 р. № 9 зазначено, що правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, це зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (пункт 18 постанови пленуму ВСУ).

Відповідачем не надано жодного доказу, що вищезазначені договори поставки кабельно-провідникової продукції, розробки схем та графічних матеріалів, аналітичних частини ПЛАС, вимог до технічних завдань, кошторисів і таке інше за своїм змістом були направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення (пошкодження) майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння ним.

Та обставини, що в ланцюгу постачальників позивача були підприємства, які відповідно із поясненнями представника відповідача не виконували належним чином свої податкові зобов'язання - не є законною підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених між ними.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначених правочинів, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність відповідних судових рішень з цього приводу щодо визнання недійсним договорів, укладених позивачем з ТОВ "Альтера" та ПП "Мгновение Юг" їх слід вважати дійсними.

З наведеного також випливає, що сама по собі несплата податку продавцями, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного (реального) здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тобто позивачем, оскільки факт цієї несплати, як підстава для позбавлення податкового кредиту, не вказаний у вичерпному переліку пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Чинне законодавство України не встановлює обов'язку покупця (позивача) сплачувати ПДВ в бюджет, коли такий податок не був сплачений продавцями-контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо позивач по справі мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та мав документальні підтвердження його розміру.

Як вже вказувалось позивач надав відповідачу видаткові накладні, податкові накладні з ТОВ "Альтера" та ПП "Мгновение Юг, а також первинні документи, що підтверджують надання послуг. Зазначене доводить реальність та товарність цих правочинів.

Згідно податкового законодавства для позивача настала подія, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, позивач, сплативши податок на додану вартість в ціні робіт своєму контрагенту за договором, одночасно уповноважує останнього, як платника цього податку у періоді, в якому мали місце правовідносини, на перерахування відповідної суми податку до бюджету.

За подальші дії або бездіяльність свого контрагента щодо сплаті податку у бюджет позивач не несе відповідальність. Така точка зору суду кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). В пункті 71 свого рішення від 22.01.09 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку Європейського суду, таки вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило би справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, податкове рішення-повідомлення від 05.07.12 р. № 0007252220 про зобов'язання позивача сплатити суму збільшеного грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 49617,13 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12404,28 грн. є необґрунтованим, не відповідає діючому законодавству, а тому протиправним і підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного підприємства "Промбезпека" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.12 р. № 0007252220, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

28.01.2013 р.