Постанова № 30792308, 25.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25.10.2012 р. Справа № 2а-5017/12/1470

Розглянувши в письмовому провадженні справу:

за поданням: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, м. Миколаїв

до відповідача: Приватного підприємства ”Укрспецсоюз”, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

представники:

від позивача: відсутній

від відповідача: відсутній

СУТЬ СПОРУ: про накладення арешту на рахунки платника податків.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби (- надалі позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на рахунки платника податків - Приватного підприємства ”Укрспецсоюз” (надалі - відповідач) у зв’язку з порушенням вимог Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову позивач послався на відмову відповідача допустити працівників податкового органу для проведення перевірки, що було підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків з метою забезпечення виконання платником податків його обов’язків.

Позивач зазначив у поданні, що його дії є законними та передбаченими положеннями пункту 94.1 статті 94 Податкового Кодексу України та пунктом 2.1 розділу II Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 р. № 1042 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.10 р. за № 1434 (надалі - Порядок № 1434).

Відповідач заперечення надав, проти позову заперечив, при цьому зазначив, що твердження податкового органу про не допуск працівників для проведення перевірки є безпідставним, оскільки заперечує законність проведення зазначеної перевірки. Крім того, відповідач вважає, що у позивача не було підстав для проведення позапланової документальної перевірки, оскільки на запит позивача про надання документів виконав його у повному обсязі. Відсутність додаткових звернень до нього з боку ДПІ свідчить про достатність наданих останньому документів.

Розглянувши матеріали справи, надані докази та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов є обґрунтованим та доведеним, виходячи з наступного.

Підприємство відповідача зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 24.05.04 р. за № 15221200000003567, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з 27.05.04 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.12 р. керівником позивача був виданий наказ № 1000 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ”Укрспецсоюз”.

24, 25 та 26 вересня 2012 р. на підставі зазначеного наказу та направлень від 24.09.12 р. № 553/22-200, від 24.09.12 р. № 554/22-200, від 24.09.12 р. № 555/17-220, від 24.09.12 № 556/22-100 фахівцями ДПІ був здійснений вихід за фактичною адресою відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки даного підприємства. Однак, перевірка не розпочалась у зв’язку із відсутністю посадових осіб підприємства, про що були складені акти про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку відповідача від 24.09.12 р. № 151/22-200/32997427; від 25.09.12 р. № 153/22-200/32997427; від 26.09.12 р. № 155/22-200/32997427, а також про неможливість вручення копії наказу та направлення на проведення позапланової виїзної перевірки від 24.09.12 р. № 230/22-200/32997427; від 25.09.12 р. № 232/22-200/32997427; від 26.09.12 р. № 235/22-200/32997427.

27.09.12 р. здійснений черговий вихід за фактичною адресою підприємства відповідача та був ознайомлений із направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.09.12 р.№ 553/22-200, від 24.09.12 р. № 554/22-200, від 24.09.12 р. № 555/17-220, від 24.09.12 р. № 556/22-100 та копією наказу ДПІ від 24.09.12 р. № 1000 безпосередньо директором ПП ”Укрспецсоюз”, повідомив перевіряючих про те, що не допускає їх до перевірки та надав лист від 27.09.12 р. б/н в якому обґрунтував підстави не допуску.

В якості підстави для не допуску директор зазначив, що на обов’язкові письмові запити ДПІ від 21.05.12 р. № 2543/10/22-117, від 27.08.12 № 5165/10/152-017 була надана відповідь та засвідчені копії документів. На його думку, у разі недостатності документів податкова інспекція мала звернутись до підприємства із додатковим запитом, а відсутність останнього свідчить про достатність для ДПІ наданих документів.

Факт не допуску посадових осіб ДПІ до перевірки зафіксовано в актах про відмову від допуску до перевірки та неможливості вручення копії наказу від 27.09.12 р. № 158/22-200/32997 про неможливість вручення копії наказу та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 27.09.12 р. № 238/22-200/32997427.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України - він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом;

- недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу (пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті, а пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наказу начальника ДПІ від 24.09.12 р. № 1000 та направлення від 24.09.12 р. № 553/22-200, від 24.09.12 р. № 554/22-200, від 24.09.12 р. № 555/17-220, від 24.09.12 р. № 556/22-100 вимоги у запитах до відповідача були викладені у повній відповідності з вимогами статті 81 ПК України, тому відмова відповідача у допущенні до перевірки посадових осіб ДПІ з боку відповідача є протиправною.

Згідно пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами пункту 78.1.12 статті 78 Податкового кодексу України, позапланова перевірка проводиться у разі призначення органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо отримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Згідно частин 81.1 статті 81 Податкового кодексу України особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється. При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби для проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників я о осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому цього пункту, не дозволяється.

З наведеного вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків лише дві підстави для недопущення працівників податкової служби до перевірки:

- не пред’явлення належним документів (наказ, направлення);

- не належне оформлення цих документів з порушенням законодавства.

Підпунктами 16.1.9, 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачені наступні обов’язки платника податків: не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи: допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, території (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт може бути застосовано до платника, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Таким чином, у зв’язку з не допуском 27.09.12 р. відповідачем працівників ДПІ до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, останній мав підстави для застосування до платника адміністративного арешту.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. На підставі зазначеної норми, ДПІ 27.09.12 р. було правомірно прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків до ПП ”Укрспецсоюз”.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби – задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на рахунки Приватного підприємства ”Укрспецсоюз” (ЄДРПОУ 32997427):

- р/р 26000000054978 в ПАТ ”УКРСОЦБАНК”, МФО 300023;

- р/р 26001301434116 В АТ ”Сведбанк” (публічне), МФО 300164;

- р/р 26009000054979 в ПАТ ”УКРСОЦБАНК”, МФО 300023;

- р/р 26009011504980 в Ф ”ПРУ АТ ”Фінанси та кредити”, м. Миколаїв, МФО 326933.

Копію постанови суду направити вищевказаним банкам.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа