Постанова № 30792294, 16.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2013 року Справа № 812/3029/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» про накладення арешту на кошти на банківських рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» про накладення арешту на кошти на банківських рахунках.

В обґрунтування адміністративного позиву позивач посилається на наступне.

Заборгованість ПП «Строй - Експо» перед бюджетом складає 3842,57 грн., з них з податку на додану вартість - 2249,96 грн. (за основним платежем - 693,13 грн., за штрафними санкціями - 155661 грн.), з податку на прибуток - 1592,61 грн. (за основним платежем - 1592,25 грн., пеня - 0,36 грн.)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1270/8769/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» стягнуто податковий борг підприємства в сумі 2249,96 грн.

На виконання вищезазначених рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було надіслано інкасові доручення від 14.02.2013 № 369, №364, від 15.02.2013 № 375, 370, 365, але вони повернулись з позначкою - на рахунку відсутні кошти.

До цього часу податковий борг Відповідачем не сплачений та продовжує збільшуватись.

На юридичну адресу відповідача надіслана податкова вимога від 21.08.2012 № 540. 21.08.2012 ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська прийнято рішення за № 161 про опис майна відповідача у податкову заставу.

Згідно листів МКП БТІ, Територіального управління держгірпромнагляду, ВРЕР ДАІ у відповідача відсутнє майно.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу та відсутністю майна, позивач просив накласти арешт на кошти ПП «Строй - Експо», які знаходяться на банківських рахунках.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться в банку.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач - Приватне підприємство «Строй -Експо», код ЄДРПОУ 31054077, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської Ради за № 13821200000004802 від 16.08.2000 року. Місцезнаходження підприємства: 91042, м. Луганськ, вул. Відродження, 11-П. Згідно Довідки Головного управління статистики у Луганській області ПП «Строй - Експо» є юридичною особою. Підприємство перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 23.08.2000 за № 04186. (а.с. 7-8)

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у відповідача рахується податковий борг в сумі 3842,57 грн., з них заборгованість по сплаті податку на додану вартість на загальну суму - 2249,96 грн. (за основним платежем - 693,13 грн., за штрафними санкціями - 155661 грн.), заборгованість по сплаті податку на прибуток - 1592,61 грн. (за основним платежем - 1592,25 грн., пеня - 0,36 грн.)

Наявність податкового боргу підтверджена розрахунок суми податкового боргу станом на 12.03.2013 (а.с. 10) та довідкою про суми податкового боргу (а.с. 11)

Позивач в судовому засіданні зазначив, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1270/8769/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» стягнуто податковий борг підприємства в сумі 2249,96 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Розділом ІІІ Податкового кодексу України регулюється порядок та сплата податку на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.133.1.1. п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 152.1 ст.152 ПКУ податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Для цілей розділу ІІІ Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. (п.152.9 ст. 159 ПК України)

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування зазначеного податку є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 171.1 ст. 171 ПКУ при порушенні правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 168 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 Податкового Кодексу України:

- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу;

- податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

- якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду;

- якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування(виплати, надання).

Згідно із п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст.168 Податкового Кодексу відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Податковий борг є узгодженим та самостійно визначеним відповідно до декларацій з ПДВ за серпень 2012 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2012 року (а.с. 12-15)

Підприємству направлено податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0065281610 на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 536,83 грн. (а.с.16), яка була отримана повноважним представником відповідача, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення (а.с. 17)

Також підприємству направлено податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0066041610 на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 1020,00 грн. (а.с.19), яка була отримана повноважним представником відповідача, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення (а.с. 20)

Відповідно до п.п. 20.1.17. Податкового Кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто право звернення податковим органом до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає у податкового органу виключно у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наявність у платника податків податкового боргу в розмірі 3842,57 грн. встановлена судом першої інстанції згідно Постанови від 12.12.2012 по справі № 2а/1270/8769/2012 і ця обставина не є спірною.

Позивач надіслав до банківських установ інкасові доручення (розпорядження) від 15.02.2013 № 375, 370, 365, від 14.02.2013 № 369, 364, які повернулися без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку клієнта. (а.с. 22-26)

Пунктами 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно із п. 94. 4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Суд вважає помилковим висновок податкового органу, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підстави для застосування адміністративного арешту визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Податковий орган в адміністративному позові зазначив, що останні є загальними як для керівника податкового органу так і для суду, але зазначені висновки позивача не ґрунтуються на положеннях вказаного пункту ПК України, в якому таких положень не міститься. В жодному пункті статті 94 Податкового Кодексу України не зазначено, що застосування судом арешту рахунків платника податків у банках є різновидом адміністративного арешту. Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків передбачені пп. 20.1.17 статті 20 ПК України, є виключними і не можуть підлягати розширеному тлумаченню. Вказаний пункт Податкового Кодексу України не є бланкетною нормою та не відсилає до будь-якої іншої статті цього Кодексу або іншого нормативного акту для встановлення підстав застосування такого арешту.

Положення пунктів 94.4 та 94.6 статті 94 ПК України лише підтверджують, що арешт коштів на рахунках платника податків не є різновидом адміністративного арешту і не застосовується за тими ж правилами. Навпаки, вказаними пунктами зазначений інший порядок застосування такого арешту, ніж передбачений у статті 94 ПК України.

За таких обставин суд не може погодитись з висновком позивача, що підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків встановлені пунктом 94.2 статті 94 Податкового Кодексу України.

Суд зазначає, що такими підставами є лише ті, які містяться в пп. 20.1.17 п. 20.1 статті 20 ПК України, а саме: наявність у платника податків податкового боргу; відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу; та/або майно такого платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте в порушення вимог п.п. 20.1.7 ПК України позивач не надав суду жодного доказу відсутності майна, або наявності майна балансовою вартістю меншою ніж сума податкового боргу, або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В судовому засіданні позивачем зазначено, що доказом відсутності у відповідача майна є наступні документи:

- лист від 22.08.2012 № 4/14-3632 начальника РЕР ДАІ з обслуговування м. Луганська, Словяносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВСУ в Луганській області про відсутність транспортних засобів у ПП «Строй - Експо»;

- лист від 02.08.2012 № 04-28/3359 Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області про відсутність у ПП «Строй - Експо» технологічних транспортних засобів;

- лист МКП БТІ від 31.07.2012 № 15/43-2688 про відсутність у ПП «Строй - Експо» об'єктів нерухомого майна;

- лист від 30.08.2012 № 2431 Управління з питань земельних ресурсів про відсутність у ПП «Строй - Експо» земельних ділянок.

Суд зазначає, що листи про відсутність у відповідача у власності транспортних засобів, технологічних транспортних засобів, земельних ділянок та нерухомого майна є належним доказом, у зв'язку з тим, що з дати отримання цих листів минув тривалий час, більш ніж півроку, що не позбавляло право відповідача за цей час придбати майно.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Тобто, майно підприємства це не тільки нерухомість, земельні ділянки, автотранспорт та технічні транспортні засоби підприємства.

Майном підприємства також в розумінні положень Цивільного кодексу, а саме статті 191 - є устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права.

Доказів відсутності у відповідача вищезазначеного майна позивачем в судовому засіданні не надано, так як доказів відсутності у відповідача рухомого майна (не тільки автотранспорту, але й устаткувань, інвентарю, сировини, продукції, прав вимоги, боргів, а також прав на торгівельну марку або інше позначення та інші права) податковим органом в судовому засіданні не надано.

Належним доказом відсутності у відповідача рухомого майна може бути балансова довідка, баланс підприємства, в яких зазначені данні про відсутність у власності підприємства рухомого майна, або якщо в судовому засіданні буде встановлено, що наявне майно підприємства, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Токож суд зазначає, що направлення позивачем запитів до РЕР ДАІ з обслуговування м. Луганська, Словяносербського та Лутугинського районів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВСУ в Луганській області, Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області, МКП БТІ та Управління з питань земельних ресурсів не можуть вважатися вичерпними заходами для встановлення майна відповідача, оскільки не виключають наявності у нього будь-якого рухомого майна, основних фондів, які можуть бути предметом податкової застави.

Доказів того, що це майно не може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем в судовому засіданні не надано.

Оскільки доказів відсутності майна або наявності майна балансовою вартістю меншою ніж сума податкового боргу, або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу станом на дату розгляду справи позивачем не надано, а тому адміністративний позов щодо накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку, є необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Строй - Експо» про накладення арешту на кошти на банківських рахунках відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 квітня 2013 року.

Суддя О.А. Дибова