Рішення № 30791089, 18.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 р. Справа № 909/200/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс", вул. Коновальця, 70/14, м. Івано-Франківськ, 76014

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення боргу у сумі 210 687,36 грн., з яких: 202 578,97 грн. - сума пайового внеску, 5 927,92 грн. - пеня, 1977,95 грн. - 3% річних, 202,58 грн.- інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ворох Анна Василівна - старший прокурор відділу, (службове посвідчення №007898 від 06.10.12)

Від позивача: Челах Антон Васильович - спеціаліст І-ої категорії юридичного відділу, (довіреність №2/01-20/66-в від 02.01.13)

Від відповідача: Чумаченко Себастьян Миколайович - представник, (довіреність №01/03 від 01.03.13)

від третьої особи: Чекайло Василь Михайлович - представник, (довіреність №103/01-09/66-в від 16.01.13).

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Івано-Франківська, в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" (далі Відповідач) про стягнення боргу у сумі 210 687,36грн., з яких: 202578,97 грн. - сума пайового внеску, 5 927,92 грн. - пеня, 1977,95 грн. - 3% річних, 202,58 грн. - інфляційні втрати.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №106/3-11-13 від 08.02.13 (вх.№650/13 від 13.02.13) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В засіданні суду 04.04.13 та 11.04.13 оголошувались перерви.

18.04.13 розгляд справи продовжено.

Представник позивача подав суду клопотання за Вх.№6912/13 від 18.04.13 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Як вбачається із договору №4 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 12.07.12, який є предметом спору, однією зі сторін виступає Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне залучити Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Представники позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник третьої особи позов вважає обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву за Вх.№5819/13 від 04.04.13, в якому заперечував проти позову з наступних підстав:

відповідачем по справі проведено відселення мешканців двох квартир в житловому будинку по вул.Бельведерська,19, шляхом викупу їх квартир на загальну суму 517500 грн., про що додав договори купівлі-продажу від 18.07.05 та 29.11.05, проте розмір пайового внеску не було зменшено на дану суму;

Також посилається на п.5 ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п.6.6, 6.6.1 Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" (в редакції від 28.02.12), згідно яких до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не залучаються замовники у разі здійснення будівництва мікрорайону в межах вулиць Бельведерської - Пилипа Орлика - Короля Данила, мікрорайону №4 на вул.Хіміків - Тролейбусна, переможці конкурсу на право забудови даних мікрорайонів та на забудову інших мікрорайонів, які є переможцями конкурсів.

Представник позивача подав додаткові пояснення на відзив представника ТзОВ "БК "Люкс" на позовну заяву за Вх.№6339/13 від 11.04.13, в якому зазначив, що п.6.6.1 Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" виключений на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 27.04.12 №703-24, а розділ 6 доповнений п.6.8, який викладений в наступній редакції: "Замовники будівництва мікрорайону в межах вулиць Бельведерської - Пилипа Орлика - Короля Данила та мікрорайону №4 на вул.Хіміків - Тролейбусна укладають договори та сплачують пайову участь у відповідності до Положення "Про пайову участь замовників будівництва (забудівників) мікрорайонів в межах вулиць Бельведерської - Пилипа Орлика - Короля Данила і №4 на вул.Хіміків - Тролейбусна у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".

Також представник відповідача подав клопотання за Вх.№6913/13 від 18.04.13, в якому просить, при прийнятті рішення, врахувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області про затвердження мирової угоди від 11.04.13 по справі №20/32-15/43, оскільки у зв"язку з її укладенням та переходом права власності семи житлових квартир загальною проектною площею 484,16 кв.м. та житловою площею 270,16 кв.м. у державну власність, сума позовних вимог має бути зменшена на суму пропорційно квадратним метрам, що передані у державну власність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, судом з"ясовано наступне.

12.07.12 між сторонами по справі укладено договір №4 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір а. с.8).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній ділянці в межах вулиць Короля Данила - Пилипа Орлика - Бельведерської (№20 генплану), в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 405157,82 грн.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує 50% попереднього розміру пайового внеску у сумі 202578,91 грн. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору.

Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо перерахування 50% попереднього розміру пайового внеску у сумі 202578,91 грн. не здійснив, чим порушив умови укладеного договору.

З метою досудового врегулювання спору 13.12.12 на адресу відповідача направлено претензію-вимогу здійснити оплату пайового внеску (а.с.15-16), однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне:

Договори купівлі-продажу для відселення мешканців двох квартир в житловому будинку по вул.Бельведерська,19 укладені відповідачем ще 18.07.05 та 29.11.05, а договір №4 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, який є предметом спору по стягненню пайового внеску, укладений 12.07.12, а тому договори купівлі-продажу від 18.07.05 та 29.11.05 не можуть братися судом до уваги.

Посилання відповідача на пункт 6.6.1 Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" як на підставу для звільнення його від сплати пайового внеску є необгрунтованим, оскільки рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.04.12 №703-24 вказаний пункт виключений, натомість розділ 6 доповнений п.6.8 в наступній редакції: "Замовники будівництва мікрорайону в межах вулиць Бельведерської - Пилипа Орлика - Короля Данила та мікрорайону №4 на вул.Хіміків - Тролейбусна укладають договори та сплачують пайову участь у відповідності до Положення "Про пайову участь замовників будівництва (забудівників) мікрорайонів в межах вулиць Бельведерської - Пилипа Орлика - Короля Данила і №4 на вул.Хіміків - Тролейбусна у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста". Даний нормативний акт станом на день вирішення спору є чинним, а тому підстави для звільнення відповідача від сплати пайового внеску відсутні.

Клопотання відповідача за Вх.№6913/13 від 18.04.13 про врахування ухвали господарського суду Івано-Франківської області про затвердження мирової угоди від 11.04.13 по справі №20/32-15/43 при прийнятті рішення суд відхиляє, оскільки мирова угода затверджувалась між іншими сторонами і з іншого предмету спору, тому немає відношення до даної справи. Рішення Івано-Франківської міської ради про звільнення відповідача від сплати пайового внеску чи зменшення його розміру відсутні. Сторонами не подано доказу внесення змін до договору на час розгляду справи, натомість представники сторін підтвердили, що будь-яких змін до договору не вносилось.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь, тому вимога позивача про стягнення 202578,91 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних правових норм та п.5.1 договору, позивачем нараховано 5927,92 грн. пені, 1977,95 грн. - 3% річних та 202,58 грн. інфляційних втрат за період з 28.08.12 по 24.12.12.

Господарським судом встановлено, що договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування пені, інфляційнихт та 3 % річних.

Таким чином, до стягнення підлягають 202578,97 грн. основного боргу, 5 927,92 грн. пені, 1977,95 грн. - 3% річних та 202,58 грн. інфляційних.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору на підставі п.11 ст.5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи задоволення позову, судовий збір відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України в сумі 4213,75 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.121,124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 33, 34, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76019).

позов першого заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 210 687,36 грн. заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" (вул. Коновальця, 70/14, м. Івано-Франківськ, 76014 код 32873823) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, МБ м.Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 202578 (двісті дві тисячі п"ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. основного боргу, 5927 (п"ять тисяч дев"ятсот двадцять сім) грн. 92 коп. пені, 1977 (одну тисячу дев"ятсот сімдесят сім) грн. 95 коп. - 3% річних та 202 (двісті дві) грн. 58 коп. інфляційних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" (вул. Коновальця, 70/14, м. Івано-Франківськ, 76014 код 32873823) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м.Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 75 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.04.13

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду

______помічник судді Шунтов О.М. 19.04.13