Постанова № 30790963, 10.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/535/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.02.2013 року)

відповідача: Петрова О.М. (довіреність від 19.02.2013 року № 1377/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 19 квітня 2013 року.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-9) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19 лютого 2013 року за № 0000061702 (про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 14496,25 грн. (з яких, основний платіж - 11597,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2899,25 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для збільшення зобов'язання з ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту по ПДВ суми 11597,00 грн. пов'язаних з придбання товарів (робіт, послуг) за договором, кий (згідно висновків перевірки) ніби - то є нікчемним), при цьому, суму податкового кредиту по ПДВ сформовано на підставі отриманих накладних в рамках укладеного договору, за якими і здійснювалась поставка товарів та послуг позивачеві, сплачений ПДВ в межах виконання договору в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість". Висновки перевірки щодо нікчемності договору (правочину) не ґрунтуються на жодних доказах та суперечать нормам діючого законодавства, оскільки такий не суперечить актам цивільного законодавства, правил здійснення господарської діяльності сторонами порушено не було та умови договору виконані сторонами договору, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання не мають відношення до визначення зобов'язань позивачеві, оскільки норми податкового законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит з підтвердженням контрагентами виконанням своїх зобов'язань (по сплаті податку, подання звітності чи інше).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19 лютого 2013 року за № 0000061702.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 09.04.2013 року, а.с.55-57), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, укладеного між позивачем та ТОВ "Промоптторг-1", яке не знаходиться за юридичною адресою, також, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які об'єктивно необхідні для виконання спірних поставок в адресу позивача, що свідчить про відсутність мети настання реальних наслідків по укладених ТОВ "Промоптторг-1" правочинах. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. В зв'язку з наведеним, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням правомірно збільшено зобов'язання з ПДВ по угоді, яку податковим органом визнано нікчемною.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у поданих письмових запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді документальною позаплановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності відображення обсягу продажу та правомірності сформованого податкового кредиту за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 13.02.2013 року за № 351/17-02/НОМЕР_2, а.с.10-21) встановлено порушення відповідачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 11597,00 грн., в тому числі, за січень 2010 року на суму 1225,00 грн., березень 2010 року на суму 2222,00 грн., травень 2010 року на суму 4049,00 грн., червень 2010 року на суму 4101,00 грн.

На підставі акту від 13.02.2013 року за № 351/17-02/НОМЕР_2, 19 лютого 2013 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000061702 (а.с.22) про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14496,25 грн. (основний платіж - 11597,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2899,25 грн.).

Податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19.02.2013 року за № 0000061702 в адміністративному порядку не оскаржено, та ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у м. Ужгороді від 13.02.2013 року за № 351/17-02/НОМЕР_2, перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді, суб'єктом господарювання в розділі ІІ податкових декларацій з ПДВ відображені операції з придбання з податком на додану вартість на митній території України сантехніки для подальшої реалізації. Згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та проведеним аналізом податкової звітності ФОП ОСОБА_3 поданої до ДПІ у м. Ужгороді за 2010 рік, встановлено, що податковий кредит сформовано на загальну суму 75500,00 грн., з урахуванням ПДВ 12583,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено розбіжності. Основним постачальником за перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 було ТОВ "Промоптторг-1" (код ЄДРПОУ - 36589133), по якому до податкового кредиту позивачем включені суми ПДВ за отриманий товар у січні 2010 року в розмірі 1225,00 грн., у березні 2010 року в розмірі 2222,00 грн., у травні 2010 року в розмірі 4049,00 грн., та у червні 2010 року в розмірі 4101,00 грн. Миргородською ОДПІ Полтавської області ДПС складено акт від 08.02.2012р. № 174/23-410/36589133/23 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промоптторг-1" щодо підтвердження господарських правовідносин із платниками податків покупцями за період з липня 2009р. по січень 2011р.", згідно якого встановлено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено: на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 року № 475/ДСК "Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам детинізації економіки", ТОВ "Промоптторг-1" має ознаки фіктивності, а саме: у відповідності до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст.55-1 Господарського кодексу України.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і відсутність наміру реального сторення правових наслідків, які обумовлювалися право чинами (ст.234 ЦК України), а також той факт, що правочини невідповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1,3 та 5 ст.203 ЦК України та, внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч.1 ст.228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Крім того, основний вид діяльності ТОВ "Промоптторг-1" згідно реєстраційних документів - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. При цьому, основні фонди на підприємстві згідно останньої поданої податкової звітності з податку на прибуток відсутні, відповідно до форми 1-ДФ кількість працівників - 1 особа.

Враховуючи те, що у ТОВ "Промоптторг-1" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з покупцями та постачальниками підприємства у період з липня 2009 року по січень 2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, правочини вчинені ФОП ОСОБА_3 з її постачальником, не спричиняють реального настання правових наслідків та ФОП ОСОБА_3 отримано податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 - ВР (втратив чинність з 01.01.2011 року, діючий та в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168) - цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, Законом 168 передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абзацу першого пп. 7.4.1 п. 7.4, абзацу третього пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону 2181, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Виходячи з вимог діючого станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_3 здійснено операції з придбання з податком на додану вартість на митній території України сантехніки для подальшої реалізації у ТОВ "Промоптторг-1".

В матеріалах справи наявні копії всіх документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Промоптторг-1" за період січень-грудень 2010 року, зокрема: платіжне доручення від 09.06.2010 року за № 9 (а.с.61); рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна від 26.05.2010 року № 1455 (а.с.62-64); платіжне доручення від 06.07.2010 року за № 12 (а.с.65); рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна від 24.06.2010 року за № 1726 (а.с.66-68); податкова накладна від 25.05.2010 року за № 4 (а.с.70); податкова накладна від 29.06.2010 року за № 000005 (а.с.72); видаткова накладна від 05.07.2010 року № ЛЕ-0000005 (а.с.74), рахунок-фактура від 12.05.2010 року за № ЛЕ-000004 (а.с.75); платіжне доручення від 14.04.2010 року за № 6 (а.с.76); рахунок-фактура від 05.03.2010 року за № СФ-736 (а.с.77); видаткова накладна від 05.03.2010 року за № РН-736 (а.с.78); податкова накладна від 05.03.2010 року за № 736 (а.с.79); рахунок-фактура від 05.03.2010 року за № Лв-0000003 (а.с.81); податкова накладна від 06.03.2010 року за № 0000002 (а.с.82); видаткова накладна від 06.03.2010 року № Лв-000002 (а.с.83); видаткова накладна від 21.04.2010 року за № Лв-000004 (а.с.84); платіжне доручення від 10.02.2010 року за № 2 (а.с.88); рахунок-фактура від 15.01.2010 року за № СФ-0000111 (а.с.89); видаткова накладна від 15.01.2010 року за № РН-111 (а.с.90); податкова накладна від 15.01.2010 року за № 111 (а.с.91); рахунок-фактура від 11.01.2010 року за № Лв-0000001 (а.с.93); видаткова накладна від 18.01.2010 року за № Лв-0000001 (а.с.94); податкова накладна від 12.01.2010 року за № 0000001 (а.с.96) та наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі і посередництві в оптовій торгівлі, отримані від ТОВ "Промоптторг-1" за договором товари, використані в господарській діяльності за профілем діяльності підприємця, отримані товари оприбутковані підприємством, у вартості отриманих товарів наявні та сплачені в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (купівля товару) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними. Оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ФОП ОСОБА_3 сформовано у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, в матеріалах справи наявними є всі податкові накладні, згідно яких позивач виступав покупцем товарів (сантехніки), отримані податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний місяць, проведеною ДПІ у м. Ужгороді перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, також відсутні встановлені законодавством докази щодо здійснення ним протиправної діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ. Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій з закупівлі товарів та подальшого його використання в господарській діяльності, тобто, використання товарів в господарській діяльності, правомірність віднесення вартості товарів та послуг до складу валових витрат та, відповідно, формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманого товару, в зв'язку з чим судом відхиляються доводи відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту, оскільки матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено як факт здійснення господарських операцій з отримання товарів, так і факт їх подальшого використання в господарських операціях.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно позиції податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за договором підряду в зв'язку з відсутністю наміру її здійснення, суд констатує наступне:

Недійсність господарських зобов'язань встановлено ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

Стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать положенням ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Відтак, положення ст. 207 ГК України відповідно до абзацу першого ч.2 ст. 4 ЦК України, абзацу другого ч.1 ст. 4 ГК України застосовуватись не може, застосуванню підлягають відповідні норми Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України (в редакції Кодексу станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України наведено визначення правочину, згідно якої, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тобто, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності висновку про нікчемність (недійсність в силу закону) правочину та, відповідно, не доведено правомірність збільшення податкового кредиту та збільшення зобов'язання з ПДВ, таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вимоги позову щодо визнання рішення протиправним та скасування підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, позов ФОП ОСОБА_3 слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 19 лютого 2013 року № 0000061702 повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 144,97 грн. (згідно платіжного доручення від 27.02.2013 року № 62, а.с.2) та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь ФОП ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 19 лютого 2013 року № 0000061702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14496,25 грн. (за основним платежем - 11597,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2899,25 грн.).

3. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у сумі 144,97 грн. (сто сорок чотири гривні дев'яносто сім копійок).

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Рейті С.І.