Постанова № 30790895, 10.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2013 р. Справа № 802/929/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Боровського О.В.

представника відповідача: Лимара А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі

до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області

про: зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі (далі - позивач) до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Немирівському районі (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, управлінням УПФ України у Тульчинському районі були складені, відповідно до поданих списків за період з серпня 2011 року по січень 2013 року включно, Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і були надані для узгодження та підпису відповідачу, але останній відмовився від сплати різниці. З серпня 2011 року УПФ України у Тульчинському районі було включено в акти звірки видатки, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальній сумі 496324,18 грн., однак вказану суму відповідач не визнає, про що свідчать акти звірки, які додані до позовної заяви.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з проханням зобов`язати відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання кошти на суму 496324,18 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 496324,18 грн. (з серпня 2011 р. по січень 2013 р. включно).

Ухвалою суду від 02.04.2013 р. в задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відмовлено та залишено без розгляду позовну заяву управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Немирівському районі про стягнення коштів на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині позовних вимог з серпня 2011 року по серпень 2012 року (включно).

Також, задоволено клопотання представника позивача та ухвалою суду від 02.04.2013 р., залишено без розгляду позовну заяву в частині позовної вимоги про зобов`язання включити в акт щомісячної звірки витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання кошти в сумі 496324,18 грн.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги, що залишились на розгляді суду, підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, просив стягнути з відповідача 129613,93 грн. - щомісячної державної адресної допомоги та 750,00 грн. - витрат на виплату пенсій громадянам держав учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, де вказує, що умовою виникнення відповідальності Фонду та здійснення страхових виплат, в тому числі і виплати пенсій, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків згідно з договорами, що укладаються зазначеними юридичними та фізичними особами, а в п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) передбачено, що Фонди повинні співпрацювати з Фондами інших видів соціального страхування з питань фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та надання соціальних послуг застрахованим особам. Саме це є умовою виплати пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду, що передбачено статтями 21 та 28 Закону.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою країн учасниць СНД про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення (підписана 13 березня 1992 р.).

Відповідно до статті 3 зазначеної Угоди призначення та виплата пенсій громадян інших країн-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає забезпечення, взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Стаття 4 Закону визначає, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку то застосовуються норми міжнародного договору. Тобто, ті особи, що отримують пенсію по трудовому каліцтву і отримали травми в країнах СНД не є застрахованими особами і норми Постанови Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4 на них не розповсюджується.

Таким чином, відповідач вважає, що підстав для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманих в країнах СНД з урахуванням виплат щомісячної державної адресної допомоги до пенсій немає.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві. Допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. А також необхідно встановити причинний зв'язок між смертю потерпілого та страховим випадком. В матеріалах доданих до позовної заяви відсутній акт медичного закладу причинного зв`язку між смертю потерпілого та виробничою травмою або професійним захворюванням, тому підстави включення в акти звірки витрат пов`язаних з виплатою допомоги на поховання відсутні.

Свою позицію представник відповідача обґрунтовував, посилаючись на практику Верховного Суду України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, матеріали пенсійної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Із змісту позовної заяви вбачається, що сума виплаченої адресної допомоги, яка підлягає відшкодуванню відділенням ВД ФССНВ у Немирівському районі з вересня 2012 року по січень 2013 року включно, становить 129613,93 грн., сума пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД становить 750,00 грн.

Проте, відповідно до наданого представником відділення ВД ФССНВ у Немирівському районі розрахунку суми витрат на виплату пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, судом встановлено, що загальна сума витрат на виплату пенсій за період з 01.08.2012 року по 01.12.2012 року становить 3200,00 грн., з них основний розмір пенсії - 600,00 грн., адресна допомога - 2600,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за вересень 2012 року позивач зазначає, що сума виплаченої пенсії (основний розмір) 47 особам становить 6124,64 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 32687,98 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 257,15 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 39069,77 грн.

За даними відповідача, сума виплаченої пенсії (основний розмір) 46 особам становить 5974,64 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 182,38 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 44,81 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 6201,83 грн.

Різниця становить 32867,94 грн.

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за жовтень 2012 року позивач зазначає, що сума виплаченої пенсії (основний розмір) 47 особам становить 5601,58 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 30918,73 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 260,86 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 36781,17 грн.

За даними відповідача, сума виплаченої пенсії (основний розмір) 46 особам становить 5451,58 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 182,38 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 44,81 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 5678,77 грн.

Різниця становить 31102,40 грн.

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за листопад 2012 року позивач зазначає, що сума виплаченої пенсії (основний розмір) 48 особам становить 6211,57 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 33679,70 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 282,98 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 40174,25 грн.

За даними відповідача сума виплаченої пенсії (основний розмір) 47 особам становить 6061,57 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 182,38 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 42,47 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 6286,42 грн.

Різниця становить 33887,83 грн.

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за грудень 2012 року позивач зазначає, що сума виплаченої пенсії (основний розмір) 47 особам становить 5601,58 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 32159,99 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 270,62 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 38032,19 грн.

За даними відповідача сума виплаченої пенсії (основний розмір) 46 особам становить 5451,58 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 182,38 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 42,47 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 5676,43 грн.

Різниця становить 32355,76 грн.

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за січень 2013 року позивач зазначає, що сума виплаченої пенсії (основний розмір) 48 особам становить 5988,65 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 167,78 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 37,55 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 6193,98 грн.

За даними відповідача сума виплаченої пенсії (основний розмір) 47 особам становить 5838,65 грн., сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 167,78 грн., сума витрат з виплати і доставки пенсій становить 37,55 грн., загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню становить 6043,98 грн.

Різниця становить 150,00 грн.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. за № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.

Аналіз положень постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного суду України, а в силу положень ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Із зазначеного випливає, що відшкодування витрат на адресну державну соціальну допомогу за рахунок відділення Фонду за період з вересня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 129613,93грн. не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а відтак суд відмовляє в даній частині позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії ОСОБА_3, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну в розмірі 750 грн., то суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 знаходився на обліку в УПФ України у Тульчинському районі та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємствах, розташованих на території СНД, тобто на території колишнього СРСР.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

У відповідності до ст. 1 Угоди - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають..

Таким чином, пенсійне забезпечення здійснюється за законодавством країни-проживання пенсіонера.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Згідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до цієї Угоди, держави-учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Починаючи з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.09.1999 року №1105-XIV (далі - "Закон №1105"). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. Таким чином, страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ у Немирівському районі.

З огляду на проаналізовану нормативно-правову базу, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування відповідачем пенсії ОСОБА_3, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 05.12.2011 року в справі № 333а-11.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми витрат на виплату основного розміру пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період з вересня 2012 року по січень 2013 року включно в розмірі 750,00 грн., в частині стягнення виплаченої адресної допомоги за період з вересня 2012 року по січень 2013 року включно в розмірі 1129613,93грн. позовна вимога є безпідставною, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Некрасова, 6, балансовий рахунок 37178001000930, УДК у Вінницькій області, код за ЄДРПОУ 25937558) на користь управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, 51, р/р 25607323610203 в ОПЕРУ Ощадбанку м. Вінниця, МФО 302076, код 24894976) 750,00 грн. (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна