Ухвала суду № 30789900, 18.04.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2268/13-ц

Провадження № 4-с/750/21/13

У Х В А Л А

18.04.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Суспо Л. Ю.,

за участю особи, що подала скаргу, субєкта оскарження ОСОБА_1, представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся із скаргою на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_1, в якій він просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, зобовязати державного виконавця зупинити виконавче провадження з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та виселення, зобовязати державного виконавця звернутись із заявою про розяснення зазначеного рішення суду. В обґрунтування скарги зазначив, що не дивлячись на те, що справу було направлено для розгляду в касаційному порядку, судом був виданий виконавчий лист та розпочате виконавче провадження, що вважає грубим порушенням його прав, крім того 20.02.2013 року особа, що подала скаргу була повідомлена про необхідність до 05.03.2013 року звільнити займане приміщення в добровільному порядку, у звязку із чим звернувся з клопотанням до державного виконавця про надання строку для добровільного виконання рішення суду до 31.03.2013 року, але 04.03.2013 року він під особистий підпис отримав постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 680 грн. За час проживання в спірній квартирі у ОСОБА_3 народилась дитина, у звязку із чим, він просив державного виконавця звернутись за розясненням судового рішення щодо подальшої долі дитини, але із клопотанням про розяснення рішення суду державний виконавець не звернувся.

В судовому засіданні особа, що подала скаргу, уточнив вимоги скарги та просив додатково не вчиняти дій щодо описаного майна, що залишилось в квартирі, із якої його виселили в примусовому порядку до розгляду заяви про поворот виконання рішення суду, а також просив продовжити відповідальний термін зберігання описаного майна до розгляду заяви про поворот виконання судового рішення та заборонити стягувачу ОСОБА_4 вчиняти будь-які неправомірні дії щодо описаного та арештованого майна, яке знаходиться в спірній квартирі, додатково обґрунтовуючи вимоги скарги тим, що ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 29.11.2012 року скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 березня 2013 року, а тому рішення суду не набрало законно сили на час його виконання.

Субєкт оскарження просив відмовити у задоволенні скарги.

Представник стягувача просила відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 36261693, суд приходить до висновку, про те, що скарга не підлягає задоволенню.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та виселення, позовні вимоги задоволені частково, розірвано договір оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та виселено останнього з квартири № 4 в будинку № 10 а по вул.. Корольова в м. Чернігові без надання іншого житлового приміщення. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29.11.2012 апеляційна скарга ОСОБА_3 була залишена без руху та запропоновано йому сплатити судовий збір, яка була оскаржена останнім до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 січня 2013 року відкрите касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29.11.2012 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2506/5784/2012, виданого 11.01.2013 року про виселення ОСОБА_3 з квартири № 4 в будинку № 10 а по вул.. Корольова в м. Чернігові (а.с. 6) та надано строк до 15 днів боржнику з моменту винесення постанови.

14.02.2013 року ОСОБА_3 подав заяву субєкту оскарження з проханням зупинити виконавче провадження відкрите на підставі вищевказаного виконавчого листа, у звязку із тим, що ним подана заява про відстрочку виконання рішення суду.

Листом 20.02.2013 року № 699/7 боржнику надано строк до 05.03.2013 року для виселення та попереджено, що в разі невиконання рішення суду, 05.03.2013 року об 11 годині відбудеться примусове виселення ОСОБА_3 (а.с. 24).

21.02.2013 року держаним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 680 грн. у звязку із невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку.

Постановою від 15.03.2013 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа 2506/5784/2012, виданого 11.01.2013 року про виселення ОСОБА_3 з квартири № 4 в будинку № 10 а по вул.. Корольова в м. Чернігові, виділено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 36261693 від 21.02.2013 в окреме провадження.

Оскільки постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець приймає у ході виконання конкретного судового рішення, однак вона, на відміну від інших постанов, містить припис про додаткове до визначеного виконавчим документом зобовязання боржника у виконавчому провадженні, яке має майновий характер. З моменту прийняття такої постанови та на її підставі державний виконавець вживає заходів примусового виконання. Тобто цей документ набуває статусу виконавчого документа з часу прийняття і його примусове виконання здійснюється у загальному порядку спочатку у межах виконавчого провадження, під час виконання якого вони прийняті, а у разі невиконання, у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», на підставі цих постанов відкривається окреме виконавче провадження. З огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, то такі постанови, а також інші рішення, дії чи бездіяльність, прийняті (вчинені, допущені) у ході їх примусового виконання в окремому виконавчому провадженні, оскаржуються до відповідного адміністративного суду. Отже, суд приходить до висновку, що скарга в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2013 року з виконання виконавчого листа 2506/5784/2012, виданого 11.01.2013 року про виселення ОСОБА_3 з квартири № 4 в будинку № 10 а по вул. Корольова в м. Чернігові, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, винесена на підставі заяви представника стягувача. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржувалася заявником.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення. Отже суд не може зобовязати державного виконавця звернутись до суду із заявою про розяснення рішення суду, оскільки це є правом державного виконавця, а не його обовязком.

Жодної обставини, передбаченої частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у даній справі судом не встановлена, тому відсутні підстави для задоволення скарги в частині зобовязання субєкта оскарження зупинити виконавче провадження.

На даний час виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2506/5784/2012, виданого 11.01.2013 року про виселення ОСОБА_3 з квартири № 4 в будинку № 10 а по вул.. Корольова в м. Чернігові закінчено, що підтверджується постановою від 15.03.2013 року у звязку із фактичним виконанням виконавчого документа.

Щодо вимог заявника про зобовязання державного виконавця не вчиняти будь-яких дій щодо описаного майна, про зобовязання продовжити відповідальне зберігання описаного та арештованого майна та щодо заборони стягувачу вчиняти будь-які неправомірні дії щодо арештованого майна, то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд має право зобовязати державного виконавця вчинити лише ті дії, вчинення яких є його обовязком в силу Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, слід зазначити що дії державним виконавцем з приводу оцінки та реалізації описаного майна не вчинялись, права боржника на зазначене майно не порушувались, крім того, в судовому засіданні, і державним виконавцем, і представником стягувача було повідомлено про можливість заявника в будь-який час забрати зазначене в акті опису та арешту від 05.03.2013 року майно.

Керуючись ст. ст.10,11, 210, 386-388 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Закрити провадження за скаргою ОСОБА_3 в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на неправомірні дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: