Рішення № 30789777, 19.04.2013, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/339/13-ц

Провадження №2/383/141/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 квітня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Бондаренко В.В.

при секретарі Зербул С.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору з додатком №1 та додатком №2 недійсним та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору з додатком №1 та додатком №2 недійсним та стягнення грошових коштів в сумі 87500грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05 січня 2013 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено договір №000541, предметом якого стало надання ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через програму Автофінанс, крім того ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язалося: сформувати корпорацію клієнтів програми; організувати та проводити розподіли фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання клієнту програми права на купівлю товару; здійснити оплату товару на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим клієнтом Програми; інші послуги, зазначені в Умовах діяльності Програми Автофінанс, а він в свою чергу зобов'язався здійснити одноразовий платіж, а також здійснювати щомісячні платежі в строк до 20 числа кожного місяця у розмірі передбаченому додатками до цього договору. 25 січня 2013 року на виконання зобов'язань за договором №000541 він сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» суми коштів у розмірі 17500 грн. та 70000 грн., а всього 87500 грн. Однак в подальшому позивачу стало відомо, що укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір має ознаки пірамідальної схеми, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання договору №000541 від 05 січня 2013 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, а також просив стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь грошові кошти у розмірі 87500 грн.

Позивач посилається на нечесну підприємницьку практику з боку відповідача, яка включає діяльність, що вводить позивача в оману, оскільки програма Автофінанс формується виключно на коштах клієнтів програми Автофінанс, без залучення коштів Товариства. Спірний Договір не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом транспортного засобу навіть у разі повної оплати його вартості, а зазначеним Договором № 000541 відповідачем здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачу системи послуг, спрямованих на придбання товарів та сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а правочини, здійснені з використанням такої схеми відповідно до ч.6 ст. 19 даного Закону є недійсними.

Позивач не маючи правової підготовки й будучи введеним відповідачем в оману добросовісно з метою придбання трактора сплатив як фізична особа на рахунок відповідача 87500 грн., але останній відмовив йому як в отриманні трактора, так і в поверненні сплачених за договором грошових коштів, а сам договір є таким, що порушує права ОСОБА_2, як споживача відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином двічі підряд, про що свідчать розписки про отримання поштового відправлення, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України з урахуванням згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи (а.с. 54, 55).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» був укладений договір про надання послуг №000541, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу зазначеного в додатку № 1 до Договору. Відповідно до п. 2.1 ст. 2 цього Договору ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язується надати учаснику програми Автофінанс наступні послуги: а) сформувати корпорацію Клієнтів Програми; б) організувати та проводити розподіли фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання Клієнту Програми Права на купівлю товару; в) здійснити оплату товару на користь Клієнта Програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим Клієнтом Програми; г) інші послуги, зазначені в Умовах діяльності Програми АвтоФінанс, чи які були додатково погоджені з Клієнтом Програми. Також у статті 3 Договору зазначено обов'язки клієнта програми, а саме: одноразово сплатити реєстраційний платіж у розмірі, що визначений Додатком №1 до цього Договору, та асигнаційний платіж у розмірі, що визначений Додатком №1 до цього Договору; щомісячно, у строк до 20 числа кожного місяця, сплачувати чисті платежі - платежі, за рахунок яких Компанія здійснює оплату товару, розмір яких визначається шляхом ділення ціни товару на кількість платежів в зазначеному Графіку платежів; адміністративні витрати - плата за послуги Компанії в розмірі, зазначеному в Додатку №1 до даного Договору. Крім того, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Договору Компанія гарантує надати Клієнту Програми право на купівлю товару, зазначеного в Додатку №1 до цього Договору за умовами виконання Клієнтом Програми всіх зобов'язань за цим Договором (а.с. 6 - 9).

Із додатка №1 до даного договору вбачається, що його предметом є транспортний засіб (трактор) Беларус 892 (а.с.7).

Відповідно до ст.1 Додатку № 2 до Договору право на купівлю автомобіля - це дозвіл, який надає Клієнту Програми Компанія в результаті проведення Розподілу фінансових ресурсів корпорації на умовах, передбачених даним Договором. На підставі цього дозволу Компанія проводить оплату товару та організовує його передачу у власність Клієнта Програми.

Згідно з п. 4.1, 4.5 Додатку № 2 до Договору Клієнт Програми щомісячно у встановлені даним Договором строки сплачує на розрахунковий рахунок Компанії Чисті платежі, які можуть бути використані Компанією для придбання Товару даному клієнту Програми (іншим членам Корпорації Клієнтів Програми), після розподілу ресурсів Компанії між членами Корпорації Клієнтів Програми, та надання такому Клієнту права на купівлю товару. Для проведення розподілу Фінансових ресурсів Корпорації Компанії створюється Комісія в кількості 3 (трьох) чоловік з числа працівників Компанії. Результати розподілу Фінансових ресурсів оформляються протоколом, який підписується всіма членами Комісії.

Як вбачається з квитанцій від 25 січня 2013 року, ОСОБА_2 в порядку виконання ним умов договору сплатив на користь ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» кошти в розмірі у розмірі 17500 гривень, та 70000 гривень, а всього на загальну суму 87500 гривень (а.с.10).

Крім того, Договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом товару, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості, не містить навіть технічних характеристик автомобіля, який має бути придбаний позивачу.

Відповідно до підпунктом «б» п. 4.1 ст. 4 Договору компанія має право діяти на свій власний розсуд з метою найбільш ефективного виконання зобов'язань за даним Договором.

Таким чином, з Договору вбачаються явно невигідні одній стороні (позивачеві) договірні умови, які протилежна сторона правочину (відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами і обовязками сторін за договором на свою користь і не врахувала при цьому інтересів контрагента (позивача).

Аналізуючи умови даного договору, суд приходить до висновку, що позивачем дані платежі сплачено не за одержання товару, а за можливість одержати право на купівлю товару, а отже такі положення договору не є справедливими по відношенню до споживача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

У відповідності до ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману: утворення експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержати компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 травня 2012 року (справа №6-35цс12), прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, визначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою, без залучення власних коштів, групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Частиною першою статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та встановлених обставин справи, а саме того, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір №000541 від 05 січня 2013 року, у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсним, оскільки програма компанії Автофінанс формується виключно на коштах клієнтів компанії, без залучення коштів товариства, при цьому, позивач мав сплачувати відповідачу кошти не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, що дає змогу зробити висновок про те, що ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» вводить споживача в оману, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід частково задовольнити, а саме стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь суму сплаченого реєстраційного платежу в розмірі 17500 грн., та авансу в розмірі 70000 грн., а всього загальну суму 87500 грн., а у задоволенні вимог щодо визнання договору №000541 від 05 січня 2013 року недійсним, слід відмовити оскільки у відповідності до ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 875 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 11, 215, 216 ЦКУ, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 2018, 224, 225 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору з додатком №1 та додатком №2 недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»(код 38104479) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму коштів в розмірі 87500 грн., сплачених на виконання недійсного (нікчемного) правочину - договору №000541 від 05 січня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»(код 38104479) на користь держави судовий збір в сумі 875 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Бондаренко