Ухвала суду № 30789508, 09.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/994/13 09.04.2013 09.04.2013 09.04.2013

Провадження №22-ц/784/1115/13 Головуючий у 1-й інстанції: Тішко Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

представника відповідача - Бичковського О.Г.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року, ухвалене за позовом ОСОБА_4, заявленого в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк" або Банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та виконком Миколаївської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

30 серпня 2011 року ОСОБА_4 пред'явила до Банку зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

26 березня 2008 року між нею та Банком укладено кредитний договір №23/032/08-ZKLN, відповідно до умов якого Банк надав, а позивачка отримала 765150 грн. на споживчі цілі зі строком їх повернення до 25 березня 2023 року.

В цей же день для забезпечення зазначеного кредитного договору між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого Банк набув право у разі порушення позивачем обов'язків, передбачених кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Позивачка вказувала, що іпотечний договір є недійсним, оскільки під час його укладення були порушені права та інтереси малолітніх ОСОБА_5, 2006 р.н. та ОСОБА_6, 1997 р.н., які проживали у спірній квартирі. Для укладення зазначеного договору необхідно було витребувати дозвіл органу опіки та піклування, чого Банком зроблено не було.

Посилаючись на викладене, позивач просила вказаний іпотечний договір визнати недійсним, та зобов'язати приватного нотаріуса скасувати реєстраційний запис про реєстрацію цієї квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, вона подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення - про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні іпотечного договору сторонами додержано усіх вимог цивільного законодавства, а тому законних підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами та правовідносинами, його висновками щодо них та результати вирішення справи вважає законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», станом на час виникнення спірних правовідносин, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частина 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором від 26 березня 2008 року, між ВАТ «Кредитпромбанком», згодом перейменованим у ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_4 у цей же день було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві особистої власності (а.с.14-16, 18-31).

Квартира придбана ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8, від якого є діти: ОСОБА_6, 1997 р.н. та ОСОБА_5, 2006 р.н. (а.с.12, 13). Діти були зареєстровані у спірній квартирі у 2009 р., тобто після укладення іпотечного договору (а.с.156).

Чоловіком була надана згода позивачці на передачу квартири в іпотеку Банку (а.с.128).

На час укладання іпотечного договору у квартирі була зареєстрована тільки позивачка, що підтверджується довідкою ЖЕК «Забота» (а.с.127). У наданих позивачкою Банку документах, які вона подавала з метою укладення іпотечного договору, не міститься інформації про наявність у неї неповнолітніх дітей, які мали б майнові права на предмет іпотеки.

У іпотечному договорі ОСОБА_4 засвідчила, що має всі необхідні права та повноваження для підписання договору та повного розпорядження майном; що майно може бути вільно реалізоване.

Встановивши зазначене, районний суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Із досліджених судом доказів вбачається, що неповнолітні діти позивачки на час укладення іпотечного договору не мали майнових прав на спірну квартиру, а також права користування нею.

За такого, районним судом правильно зазначено, що вимоги позивачки є безпідставними.

У даному випадку не потрібен був дозвіл органу опіки та піклування на укладання позивачкою іпотечного договору.

Оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни або скасування.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: