Рішення № 30786627, 15.04.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1329/811/12 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/2981/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ТзДВ Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_2 ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», третіх осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» (СДРПОУ 13622789, МФО 305299, 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат пов'язаних із сплатою страхового відшкодування 22 732,50 грн. (двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві грн. 50 коп.) та судові витрати у розмірі 227,32 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО (ЄДРПОУ 13622789, МФО 305299, п/р 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк Дніпропетровська) у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою страхового відшкодування 24 990,00 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто грн.. 00 коп.) та судові витрати у розмірі 249,90 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що судом було допущене неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, не взято до уваги ряд обставини, які досліджувалися у суді, та неправильно застосовано норми матеріального права. Звертає увагу суду, що до спірних правовідносин слід було застосувати вимогу ст.1172 ЦК України, за якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових обов'язків, чим порушено п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди". Звертає увагу суду, що районним судом не з'ясовано на якій правовій підставі відповідач володів транспортним засобом під час дорожньо - транспортної пригоди, оскільки питання недбалості власника транспортного засобу, що сприяла неправомірному заволодінню майном, який може нести спільну відповідальність, регулюються положеннями ч.4 ст.1187 ЦК України.

Окрім цього зазначає, що районний суд, стягуючи зі ОСОБА_2 22 732.50 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, фактично включив до цієї суми франшизу в сумі 510 грн., яку зобов'язаний був заплатити ОСОБА_4 за полісом №ВС№3112829.

Просить рішення суду першої інстанції змінити, позов задовольнити частково та

відмовити в задоволенні позову ТзДВ Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 732.50 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Районним судом встановлено, що 16 червня 2009 року біля 16 години відповідач ОСОБА_2, керуючи автобусом марки «ЛАЗ-4207» реєстраційний номер НОМЕР_3, під час руху по автодорозі Тернопіль-Львів в селі Плугів Золочівського району Львівської області, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не обрав безпечної дистанції і зіткнувся з автомобілем марки «ОРЕL VIVАRО реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7. В результаті зіткнення транспортний засіб, належний ОСОБА_7, було пошкоджено.

Судом також встановлено, що власником транспортного засобу «ЛАЗ 4207» реєстраційний номер НОМЕР_3, яким відповідачем спричинено ДТП, є ОСОБА_4.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)володінням, користуванням і розпорядженням майном(майнове страхування);

3)відшкодування шкоди, завданої страхувальником(страхування відповідальності).

Згідно із ст.6 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3112829 від 15.06.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», цивільно-правова відповідальність власника згаданого транспортного засобу застрахована на випадок заподіяння шкоди третім особам за участю забезпеченого транспортного засобу - автобуса «ЛАЗ 4207». Ліміт відповідальності страховика становить 25 500,00 грн.

Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

30.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено Договір страхування наземного транспорту №LVNУАЕ00053833, об'єктом страхування якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом ОРЕL VIVАRО, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 18.06.2009 року та Страхового Акту від 17.07.2009 р. № К-963 сума страхової виплати становить 47 722,50 грн., яка була виплачена позивачем вигодонабувачу згідно Платіжного доручення № 10476 від 20.07.2009 року у повному обсязі.

Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення закріплене і у ст. 27 Закону України "Про страхування".

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 21.07.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме винним у скоєнні 16.06.2009 року ДТП, яка призвела до пошкодження транспортного засобу марки «Опель» реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пунктом 2.2 «Правил дорожнього руху», який був чинним станом на 16.09.2009 року, визначено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Саме таким чином 16.09.2009 року управляв автобусом марки «ЛАЗ-4207» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду про стягнення майнової шкоди із ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».

Факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ОСОБА_4 як фізичною особою - підприємцем, відповідачем на підставі належних та допустимих доказів, що є його обов'язком відповідно до положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, не доведено.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що до спірних правовідносин слід було застосувати ст.1172 ЦК України та покласти обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної 16.06.2009 року, на ОСОБА_4

Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги у тій частині, що стягуючи зі ОСОБА_2 22 732,50 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, суд фактично включив до цієї суми франшизу в сумі 510 грн., яку зобов'язаний був сплачувати ОСОБА_4 згідно полісу №ВС№3112829.

Так як розмір франшизи, яку згідно полісу №ВС№3112829 повинен сплачувати ОСОБА_4, становить 510 грн., то сума відшкодування, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 становить 22 222,5 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, то його слід змінити у частині стягнення майнової шкоди із ОСОБА_2, зменшивши її до 22 222,50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 січня 2013 року у частині задоволення позову про стягнення майнової шкоди із ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір витрат, пов'язаних із сплатою страхового відшкодування, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО» (СДРПОУ 13622789, МФО 305299, 26500050000003 у ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська) із 22 732,50 грн. до 22 222,50 грн. та зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 із 227,32 грн. до 222,23 грн.

У решті рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: