Постанова № 30785250, 16.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 18/48/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є. при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" від 14.01.2013 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 22.11.12 р. у справі № 18/48/2012/5003

за позовом Прокурора Липовецького району в інтересах держави в особі Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, м. Липовець

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Зозівська сільська рада, Липовецький район, Вінницька область, с. Зозів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро", Липовецький район, Вінницька область, с. Зозів

про про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 152,0023 га та приведення їх у придатний до використання стан

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні взяла участь виконуюча обов'язки старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Рівненської області Прищепа О.М.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 р. у справі № 18/48/2012/5003 (головуючий суддя Маслій І.В., судді Грабик В.В., Стефанів Т.В.) задоволено позов прокурора Липовецького району в інтересах держави в особі Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Зозівська сільська рада до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" повернути Липовецькій районній державній адміністрації Вінницької області зайняті без правовстановлюючих документів земельні ділянки загальною площею 152,0023 га, (земельна ділянка № 1 - площею 140,0023 га; земельна ділянка № 4 - площею 9 га та земельна ділянка № 5 - площею 3 га), розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту. При прийнятті рішення суд прийняв до розгляду заяву про зміну позовних вимог та виходив з того, що Зозівська сільська рада, приймаючи рішення 5 сесії 6 скликання від 27.05.2011 "Про надання дозволу на укладення договорів передачі земельних ділянок резервного фонду та запасу в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур" та укладаючи з ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" 01.06.2011 р. договір оренди земельної ділянки загальною площею 184,3 га, з яких 152,0023 га - землі державної власності, вийшла за межі наданих їй повноважень, чим порушила вимоги статтей 122-124 ЗК України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та частини 1-2 статті 203 Цивільного кодексу України; здійснення правочину за відсутності відповідних повноважень не може слугувати правомірною підставою користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" звернулося з апеляційною скаргою від 14.01.2013 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 р. та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись не те, що господарський суд неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, не врахував усі обставини по справі в їх сукупності, а отже, судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Позов прокурора Липовецького району Вінницької області в інтересах Липовецької райдержадміністрації не може бути задоволений оскільки земельну ділянку площею 152,00 га. ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" використовує з 2009 року, постійно сплачує орендну плату за землю, чим забезпечується наповнення бюджету сільської ради. Липовецькій райдержадміністрації було відомо, або ж мало бути відомо про використання зазначених земель ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро". Жодних заперечень стосовно використання земель на території Зозівської сільської ради від Липовецької РДА на адресу товариства не надходило. Згідно укладеного між сторонами договору оренди землі від 01.06.2011 р. в оренду передана земельна ділянка загальною площею 184,3 га терміном до 15 жовтня 2011 року. В договорі зазначено про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Спірні земельні ділянки загальною площею 152,0023 га. знаходяться в державній власності і надаються згідно рішень органів виконавчої влади. В даному випадку відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" був застосований "принцип мовчазної згоди". Після закінчення дії договору оренди землі від 01.06.2011 р. та попередніх договорів оренди землі Липовецька райдержадміністрація не зверталася до ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро", з вимогою щодо повернення земельних ділянок, не направлялися ні листи, ні вимоги, ні акти прийому-передачі земельної ділянки для підписання. Відповідач продовжував обробляти землю, щоб вона не пустувала та не втрачала родючості, на власний ризик ніс витрати щодо удобрення землі. Весь цей час відповідач регулярно сплачував щомісячні орендні платежі в розмірі 18,6 тис. грн., що й робить по теперішній час, тобто належним чином виконує усі умови договору оренди землі. В даному випадку Липовецька райдержадміністрація, з моменту отримання права розпоряджатися спірними земельними ділянками, маючи намір виставити земельну ділянку площею 140,0023 га. на земельні торги, була зобов'язана повідомити про це ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" та отримати згоду землекористувача.

Прокурор Липовецького району у відзиві на апеляційну скаргу просить прийняти постанову про залишення рішення господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 р. у справі № 18/48/2012/5003 без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро"- без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тобто ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Після закінчення терміну дії договору про передачу земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур, який укладено між Зозівською сільською радою та ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" земельна ділянка користувачем не повернута. Факт використання земельної ділянки підтверджується поясненнями сільського голови Зозівської сільської ради, начальника відділу Держкомзему у Липовецькому районі, листом начальника відділу Держкомзему у Липовецькому районі про використання ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" земель резервного фонду та земель історико-культурного призначення на території Зозівської сільської ради Липовецького району без правовстановлюючих документів, а також підтверджено самим відповідачем. З урахуванням норм земельного законодавства, суд дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що власниками та розпорядниками земель державної власності є органи виконавчої влади, до яких, в силу положень ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", відноситься Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області. Зозівська сільська рада, всупереч ст. 122-124 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст.203 ЦК України, вийшовши за межі наданих їй повноважень, прийняла рішення 5 сесії 6 скликання від 27.05.11 "Про надання дозволу на укладення договорів передачі земельних ділянок резервного фонду та запасу в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур" та уклала з ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" договір оренди земельної ділянки від 01.06.2011р. загальною площею 184,3 га (з яких 152,0023 га - земель державної власності). Наявність рішення про передачу у тимчасове користування земельної ділянки, яке прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а також здійснення правочину у відсутність відповідних повноважень не може слугувати правомірною підставою користування земельною ділянкою. Товариством (скаржником) в своїй апеляційній скарзі визнано той факт, що спірні земельні ділянки є землями державної власності і згідно з ст. 123-124 ЗК України надаються у розпорядження відповідно до рішень органів виконавчої влади, тобто в даному випадку вони б мали надаватися в оренду виключно на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації та укладеного з нею договору.

Позивач - Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області та третя особа - Зозівська сільська рада правом подачі відзивів, пояснень на апеляційну скаргу не скористалися та явку представників у судове засідання не забезпечили, хоча неодноразово були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.70-71,93,95,119,123, т.ІІ) та підписи уповноважених осіб про отримання ухвали (а.с.134-135, т.ІІ).

Відповідач (апелянт) явку представника в судове засідання не забезпечив.

Електронною поштою надіслав до суду клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи по суті у Вінницькому окружному адміністративному суді справи № 802/549/13а, яке просить розглядати за відсутності його представника, у зв'язку із перебуванням останнього на лікарняному.

Прокурор дане клопотання заперечила.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача, відповідача (скаржника) та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; просила його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Електронною поштою 16.04.2013 р. відповідач (апелянт) надіслав на адресу апеляційного суду клопотання (яке просить розглядати за відсутності його представника, у зв'язку із перебуванням останнього на лікарняному) про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті у Вінницькому окружному адміністративному суді справи № 802/549/13а, предметом спору у якій є земельна ділянка площею 140,0023 га, розташована на території Зозівської сільської ради.

Прокурор дане клопотання заперечила.

Колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване, виходячи з наступного.

Підстави зупинення провадження у справі, перелік яких є вичерпним, унормовано статтею 79 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2 - 4 статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі судом досліджується, чи обставини, що встановлюватимуться судом в іншій справі матимуть значення для даної справи, чи впливають вони на збирання та оцінку доказів у даній справі та питання можливості встановлення таких обставин у даному провадженні.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. При цьому береться до уваги необхідність встановлення даних обставин для правильного, повного та обґрунтованого вирішення даного спору.

Однак, відповідачем (апелянтом) не додано до клопотання позовної заяви, яка розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом, ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, призначення її до розгляду та про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок, чи пов'язана дана справа із справою, що розглядається адміністративним судом, чи ні; чи обставини, що встановлюватимуться судом в адміністративній справі матимуть значення для даної справи, чи впливають вони на збирання та оцінку доказів у даній справі та питання можливості встановлення таких обставин у даному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2012 р. до господарського суду Вінницької області звернувся прокурор Липовецького району з позовом в інтересах держави в особі Липовецької районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 152,0023 га на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та приведення їх у придатний для використання стан (а.с.2-42, т.І).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.08.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.08.2012 р. (а.с.1, т.І).

18.10.2012 р. прокурором прокуратури міста Вінниці подано заяву про зміну позовних вимог, в якій він просив постановити рішення, яким зобов'язати ТзОВ "Сімекс-Агро" повернути земельні ділянки загальною площею 152,0023 га на теріторії Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, які використовуються ТзОВ "Сімекс-Агро" без правовстановлюючих документів (а.с.143, т.І).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції дана заява розцінена як заява про зміну предмету позову та прийнята до розгляду (а.с.20, т.І).

Однак, такі дії суду є неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про прокуратуру" змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який їх вніс, або прокурор вищого рівня, його перший заступник чи заступник.

За приписами частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Згідно пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з протоколу судового засідання від 28.08.2012 р., в даному засіданні господарським судом першої інстанції вже було розпочато розгляд справи по суті (а.с.65, т.І).

Отже, суд першої інстанції мав залишити без розгляду подану 18.10.2012 р. прокурором прокуратури м. Вінниці заяву про зміну предмету позову, приєднавши її до матеріалів справи і розглядати по суті раніше заявлені позовні вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (частини 2 статті 104 ГПК України).

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення (рішення прийнято щодо змінених позовних вимог), воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті раніше заявлених позовних вимог, а апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині прохання щодо скасування рішення.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції розглядаються заявлені у позові вимоги про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 152,0023 га на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та приведення їх у придатний для використання стан.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2004 р. між Зозівською сільською радою (орендодавець) та ПП Агрофірма "Сімекс-Агро" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно розділу 1 якого орендодавець передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту площею 46,50 га ріллі (а.с.11-19, 97-103, т.І).

Договір укладено терміном на 7 років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 2.2 договору).

Зареєстровано даний договір у Зозівській сільській раді, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.03.2004 р. (а.с.15, 101, т.І).

Рішенням Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.05.2011 р. 5 сесії 6 скликання "Про надання дозволу на укладення договорів передачі земельних ділянок резервного фонду та запасу в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур" дозволено сільському голові Некрут Н.М. укласти договори передачі земельних ділянок в тимчасове користування на умовах оренди із земель запасу та резерву для вирощування сільськогосподарських культур загальною орієнтовною площею 3009, 00 га терміном до збору врожаю, в тому числі землі резервного фонду площею 184,3 га - ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (а.с.27, т.І).

01.06.2011 р. між Зозівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (далі ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро") (орендар) укладено договір передачі земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур, згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Созівської сільської ради (а.с.20-26, 89-91, т.І).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 184,30 га, у тому числі: ріллі 184,30 га.

Договір укладено на термін до 15.10.2011 р. (до збору врожаю). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Однак, після закінчення терміну дії договору земельна ділянка відповідачем не повернута, та використовується ним для ведення господарської діяльності, що не відповідає пункту 8 договору; письмове повідомлення орендодавцю про намір продовжити дію договору відповідачем не надсилалося.

Факт використання земельної ділянки підтверджується поясненням голови сільської ради (а.с.28-29, т.І), поясненням начальника Відділу Держкомзему у Липовецькому районі (а.с.30, т. І), а також підтверджено самим відповідачем (а.с.105-107, т.І).

Пунктами 18, 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, після державної реєстрації цього договору, за актом її приймання-передачі.

Зареєстровано даний договір у Зозівській сільській раді, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.06.2011 р. (а.с.22, 91, т.І).

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній станом на день укладення договору передачі земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 5 статті 6 цього ж Закону передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина 2 статті 15 цього ж Закону).

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (частина 4 статті 15 Закону).

Однак, як встановлено матеріалами справи, даний договір зареєстровано 01.06.2011 р. у Зозівській сільській раді у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, а не у відділі Держкомзему, як цього вимагає закон; проект відведення земельної ділянки не розроблявся; акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду не оформлявся та не підписувався, а отже, земельна ділянка у користування відповідачу не передавалася.

Крім того, до земельних ділянок загальною площею 184,3 га, що знаходяться у користуванні відповідача входять: земельна ділянка № 1 - площею 140,0023 га; земельна ділянка № 4 - площею 9 га та земельна ділянка № 5 - площею 3 га.

З листа № 680 від 11.07.2012 р Відділу Держкомзему у Липовецькому районі вбачається, що земельні ділянки площами 140,0023 га, 9 га та 3 га відносяться до земель державної власності (землі резервного фонду та землі історико-культурного призначення), що розташовані за межами населених пунктів Зозівської сільської ради, угіддя рілля, правовстановлюючі документи на використання земель (договори оренди) у відділі не реєструвалися (а.с.31, т.І),

Статтею 17 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом "а" частини 3 статті 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема: сільськогосподарського використання.

Згідно статей 123-124 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи вказані норми чинного законодавства та те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності і знаходяться за межами населених пунктів Зозівської сільської ради, розпорядником цих земель є Липовецька районна державна адміністрація.

Зозівська сільська рада приймаючи рішення 5 сесії 6 скликання від 27.05.2011 р. "Про надання дозволу на укладення договорів передачі земельних ділянок резервного фонду та запасу в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур" та укладаючи з ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" 01.06.2011 р. договір оренди земельної ділянки загальною площею 184,3 га, з яких 152,0023 га - землі державної власності, вийшла за межі наданих їй повноважень, чим порушила вимоги статтей 122-124 ЗК України, статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи те, що рішення Зозівської сільської ради 5 сесії 6 скликання від 27.05.2011 р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, договір від 01.06.2011 р. передачі земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди для вирощування сільськогосподарських культур є неукладеним, договір про оренду землі з позивачем не укладався, відповідач користується земельною ділянкою безпідставно.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (пункт 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин).

Враховуючи наведене вище, прокурором та позивачем доведено суду та підтверджено матеріалами справи, що відповідач використовує земельні ділянки самовільно і даний факт відповідачем не спростовано.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в)визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позов про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 152,0023 га та приведення їх у придатний для використання стан, підлягає до задоволення з покладенням на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, судових витрат.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, як вже зазначалося вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню тільки в частині прохання щодо скасування рішення місцевого суду.

Рішення місцевого суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первинних позовних вимог.

Керуючись статтею 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" від 14.01.2012 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 р. у справі № 18/48/2012/5003 скасувати.

Прийняти нове, яким позов прокурора Липовецького району в інтересах держави в особі Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 152,0023 га та приведення їх у придатний для використання стан, задоволити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (22500, м. Липовець, вул. Леніна, 119, Липовецького району, Вінницької області) повернути Липовецькій районній державній адміністрації Вінницької області (23500, м. Липовець, вул. Леніна, 38) самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 152,0023 га, розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та привести їх у придатний для використання стан.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (22500, м. Липовець, вул. Леніна, 119, Липовецького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 32513287) судовий збір в сумі 1 073,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк