Постанова № 30784987, 19.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/222/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року 09 год.58 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» (далі - ТОВ «ЖСК Строй 2007») державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо складення акта перевірки № 212/22-213/34319821/2576 від 26.10.2012 року; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000012330 від 18.12.2012 року.

У своєму позові позивач зазначив, що 26.10.2012 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЖСК Строй 2007» з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу» за період січень 2011 року та з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень 2011 року було складено акт перевірки № 212/22-213/34319821/2576. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138. 6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, в сумі 2295014 грн. 19.12.2012 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0000012330, складене ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. В акті перевірки відповідач посилається на відсутність виконання робіт ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», що свідчить про укладання угод без настання реальних наслідків. На думку відповідача, у вказаних юридичних осіб відсутні необхідні умови для проведення відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність обов'язкових первинних документів, що підтверджують здійснення ремонтно-будівельних робіт, тобто, вказані підприємства не брали участі у здійсненні реальних господарських операцій, а лише оформляли через себе бухгалтерські документи, тобто виступали як «вигодотранспортуючий» суб'єкт для покупця. Позивач вважає такі висновки безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. Посилаючись н норми пп. 34.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 138.1, п. 138.5, 138.10, 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, позивач наголошує, що витрати підприємства можна віднести од складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат. В свою чергу, як зазначає позивач, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, вимоги до складання яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому позивач вказав, що ним було надано на перевірку всі передбачені законодавством України документи та дотримано умови для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 3 а.с. 148-151), в яких зазначив, що з наданих до перевірки документів ним було встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ «Тетрабудсервіс» і ТОВ «Забудова світу» укладені договори, відповідно до яких останні зобов'язувались виконувати будівельно-монтажні та ремонтно-будівельні роботи на об'єкті будівництва «Учбово-методичний центр Донецької залізничної дороги». Акти прийомки виконаних робіт за формою № КБ-2в, передбачені умовами п. 6 вищезазначених договорів, до перевірки не були надані, не надані також докази відображення у бухгалтерському обліку вищезазначеної господарської операції. У своїх запереченнях відповідач посилається на акти, складені фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо підтвердження ТОВ «Забудова світу» господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року, яким встановлено, що вказаним підприємством здійснювалась господарські операції, пов'язані із наданням податкової вигоди третім особам. Встановлена відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе господарських зобов'язань, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у підприємств-постачальників, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок що відсутній також об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про здійснення правочинів ТОВ «Забудова світу» без мети настання реальних наслідків. У ході дослідження реального здійснення платниками податків вищезазначених операцій з'ясовано, що здійснення ТОВ «Забудова світу» господарських операцій не підтверджується з урахуванням реального часу здійснення операцій. Також відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів, отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва, стан платника податків ТОВ «Тетрабудсервіс» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, відповідач стверджує, що перевіркою було встановлено фіктивність та факт відсутності реального здійснення господарської діяльності вказаним підприємством, а також отримані пояснення громадянина ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував відповідне підприємство без наміру здійснювати господарську діяльність за винагороду. Також відповідач вказує на існування постанови про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Тетрабудсервіс». Фінансова діяльність зазначеного підприємства здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття ним цивільної правоздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Тетрабудсервіс» та його контрагентами є фіктивними правочинами, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Також відповідач вказує, що директорами вказаних підприємств є громадяни Російської Федерації, які на території м. Києва не зареєстровані, дозволи на використання праці вказаних іноземців не оформлювались. Також відповідач вказує на відсутність у вищезазначених підприємств необхідної первинної документації на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 23.10.2012 року по 24.10.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЖСК Строй 2007» (код ЄДРПОУ 34319821) з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу» (код ЄДРПОУ 37242411) за період січень 2011 року, червень 2011 року та з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» (код ЄДРПОУ 37508271), за результатами якої складено акт перевірки від 26.10.2012 року № 212/22-213/34319821/2576 (т. 1 а.с. 7 - 27).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення пп. 138.1.1 п. 138.1., п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, у сумі 2295014 грн., у тому числі у 1 кварталі 2011 року - 6993 грн. (ТОВ «Забудова Світу»), у 2 кварталі 2011 року - 39566 грн. (ТОВ «Забудова Світу»), 3 квартал 2011 року - 2248455 грн. (ТОВ «Тетрабудсервіс»).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Малиновському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000012330, яким ТОВ «ЖСК Строй 2007» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 2857130 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 2295014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 562116 грн. (т. 1 а.с. 63).

Згідно з відомостями, зазначеними в акті перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентами позивача - ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», отриманими за результатами проведеної перевірки відповідних платників податків, що знайшли матеріальне втілення в актах перевірки, складених ДПІ у Печерському районі м. Києва. При цьому в акті перевірки та запереченнях відповідача одночасно йдеться як про нікчемність укладених правочинів між позивачем та згаданими підприємствами, так й про відсутність спрямованості на настання реальних правових наслідків по таких правочинах. У вказаному акті перевірки також містилась інформація про ненадання зазначеними підприємствами до перевірки необхідних первинних документів про господарські операції, що ними вчинялись.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням відповідача, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак нікчемність такого правочину відповідачем не доведена, а саме, до суду не надано судового рішення, яким засвідчено вину хоча б однієї із сторін цього правочину.

В свою чергу, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідач, надаючи оцінку укладеним позивачем правочинам, одночасно вказує як на нікчемність, так і на фіктивність таких правочинів, тоді як ці два види недійсності правочинів є взаємовиключними та мають різний порядок їх визнання. Поряд з цим, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи у суді відповідачем не наведено жодних доводів щодо визнання недійсним у встановленому законодавством порядку правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Тетрабудсервіс», або встановлення вироком суду факту фіктивного підприємництва відносно керівників підприємств-контрагентів.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а належних документальних доказів недійсності договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача як щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентами договорів, так і фіктивності цих договорів.

З огляду на той факт, що відсутність реального наміру вчиняти правочини, що визначено відповідачем як один із доводів, якими він обґрунтовує встановлене порушення, за своєю правовою природою полягає у відсутності реального характеру відповідних господарських операцій, суд вважає за необхідне також дослідити факт реального виконання укладених позивачем правочинів, що має вплив на визначення правомірності формування позивачем валових витрат підприємства.

Протягом періоду, що охоплений проведеною перевіркою, питання оподаткування прибутку підприємств до 01.04.2011 року регулювалося Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 року - Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з положень п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств,зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу, витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Виходячи з положень п. 139.1.9. п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до валових витрат підприємства (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) відносяться лише ті витрати, які фактично відбулись, оскільки саме факт їх здійснення є визначальною ознакою їх формування. В свою чергу, факт здійснення відповідних витрат повинен підтверджуватись відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ від 29.03.2006 року №2612, виданою Головним управлінням статистики в Одеській області, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення) (т.1 а.с.88).

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «ЖСК Строй 2007» (підрядник) уклало із ДП «Донецька залізниця» (замовник) договір від 16.07.2010 року №НКВ-101259 на виконання робіт із реконструкції учбово-методичного центру Донецької залізниці, відповідно до якого підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними та притягнутими силами та способами усі передбачені замовленням роботи, а замовник - приймає виконану роботу й оплачує її на умовах даного договору. Згідно з п.10.1 цього договору підрядник може залучати для виконання робіт субпідрядні організації (т. 2 а.с.245-250, т. 3 а.с. 1-3).

Крім того, що між позивачем (підрядник) та ДП «Донецька залізниця» (замовник) 05.08.2011 року укладено договір №НКВ-112479 на виконання робіт з реконструкції учбово-методичного центру Донецької залізниці, відповідно до якого підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і притягнутими силами та способами усі передбачені замовленням роботи з реконструкції будівлі учбово-методичного центру Донецької залізниці, усуває за свій рахунок протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкта недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник - приймає виконану роботу й оплачує її на умовах даного Договору. Згідно з п.10.1 цього Договору підрядник може самостійно залучати для виконання робіт субпідрядні організації (т. 2 а.с.238-244).

Судом встановлено, що з метою реалізації договірних відносин, що виникли між позивачем та ДП «Донецька залізниця», враховуючи передбачену умовами вищезазначених договорів можливість позивачем залучати інші організації для виконання робіт з реконструкції будівлі учбово-методичного центру Донецької залізниці, ТОВ «ЖСК Строй 2007» укладено наступні договори:

договір підряду від 10.01.2011 року № 010/01 із ТОВ «Забудова Світу» щодо виконання робіт з реконструкції будівлі учбово-методичного центру Донецької залізниці за попереднім погодженням обсягів робіт та розрахунків за виконану роботу (т. 1 а.с. 114-119);

договір підряду від 01.06.201 року № 12/01 із ТОВ «Забудова Світу» щодо виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції будівлі учбово-методичного центу Донецької залізниці за попереднім погодженням обсягів робіт та розрахунків за виконану роботу (т. 1 а.с. 149-152).

Згідно з п.6.1 та п.7.1. цих договорів здача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом оформленням актів прийому виконаних робіт по формі №КБ-2в.

Так, до суду на підтвердження виконання підрядних робіт за вказаними договорами протягом перевіряємого періоду позивачем надано копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, завірені належним чином копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, відповідних податкових накладних, докази оплати поставлених робіт (т. 1 а.с. 120-148, 153-190). Зазначені первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, представником відповідача у судовому засіданні цей факт не заперечувався.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність», господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню. В матеріалах справи міститься копія ліцензії серії АВ № 557585 від 12.11.2010 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцію Міністерства регіонального розвиту та будівництва України (т.1, а.с.106-107), яка надає право ТОВ «Забудова Світу» здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що свідчить про законну роботу вказаного підприємства на будівничому сегменті ринку.

Також судом встановлено, що з метою виконання умов договорів, укладених між позивачем та ДП «Донецька залізниця» ТОВ «ЖСК Строй 2007» укладено договір підряду від 14.07.2011 року № 14/07 із ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо виконання будівельно-монтажних робіт із реконструкції будівель учбово-методичного центру Донецької залізниці за попереднім погодженням обсягів робіт та розрахунків за виконану роботу (т. 1 а.с. 191-194).

ТОВ «Тетрабудсервіс» провадить діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, відповідно до ліцензії серії АГ № 575118, виданої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 22.03.2011 року на термін до 22.03.2014 року (т. 1 а.с. 112-113). Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із основних видів діяльності TOB «Тетрабудсервіс» за КВЕД є, зокрема, будівництво будівель (т.1 а.с.109-110).

На підтвердження виконання робіт із реконструкції будівлі за вказаним договором підряду, позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, завірені належним чином копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, відповідних податкових накладних, докази оплати поставлених робіт (т. 1 а.с. 195-250, т. 2 а.с. 1-237). Зазначені первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Представником відповідача у судовому засіданні цей факт не заперечувався.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування валових витрат.

В свою чергу, відомості, вказані відповідачем у складеному акті перевірки від 26.10.2012 року № 212/22-213/34319821/2576, щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Забудова Світу» не підтверджуються будь-якими доказами у справі, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Так, відповідно до положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема, господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, встановлюються відповідними ліцензійними умовами.

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов відноситься до компетенції відповідного органу ліцензування - органу виконавчої влади, визначеного Кабінетом Міністрів України, уповноваженого законом державного колегіального органу, спеціально уповноваженого виконавчого органу рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Виходячи з положень ст. 20 цього Закону, якою визначені правові засади нагляду і контролю у сфері ліцензування, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. При цьому законодавством передбачено, що результати проведених перевірок повинні оформлюватись відповідним актом, на підставі якого, у разі встановлення порушення ліцензійних умов, орган ліцензування видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Таким чином, питання відповідності провадження господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, встановленим вимогами законодавства умовам, відноситься до виключної компетенції органу ліцензування, який встановлює відповідні факти за наслідками проведених перевірок шляхом складання акта. Органи податкової служби не наділені повноваженнями надавати таку оцінку господарської діяльності окремих юридичних осіб, однак, як державні контролюючі органи у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

З матеріалів справи не вбачається, що ліцензії контрагентів позивача ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Забудова Світу» були анульовані, або щодо них складені обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. Також відповідачем не надано до суду інформації про звернення ним до відповідних органів ліцензування з приводу виявленої ним невідповідності умов ведення господарської діяльності зазначеними юридичними особами та про результати їх розгляду.

Крім того, суд враховує, що підприємства у своїй діяльності не обмежені в праві укладати цивільно-правові угоди щодо оренди приміщень, устаткування та автотранспорту, використовувати залучені цивільно-правовими угодами трудові та інші ресурси тощо.

При цьому з акта перевірки не вбачається, що податковим органом вчинялись будь-які дії щодо встановлення факту наявності чи відсутності у ТОВ «Тетрабудсервіс», ТОВ «Забудова Світу» основних фондів, транспортних засобів, виробничих приміщень, технічного персоналу, що суперечить вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Необґрунтованими також є посилання відповідача на матеріали досудового слідства та кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими слідством особами «Тетрабудсервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, які, по перше, не підтверджуються відповідними документальними доказами у справі, та, по-друге, виходячи з положень ст. 62 Конституції України, ч. 4 ст. 70, ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства, не мають преюдиціального значення до набрання чинності відповідним вироком суду.

При цьому, посилання перевіряючих на висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва, за яким засновник підприємства ТОВ «Тетрабудсервіс» пояснив про відсутність в нього наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та повідомив про подальше переоформлення підприємства на іншу особу - не може слугувати підставою для відповідальності TOB «ЖСК Строй 2007», оскільки, на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «Тетрабудсервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на податковому обліку в органах податкової служби, а чинним законодавством України не передбачені правові механізми перевірки платниками податків законності державної реєстрації, ведення бухгалтерського та податкового обліку їх контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 26.10.2012 року № 212/22-213/34319821/2576 щодо встановлених з боку TOB «ЖСК Строй 2007» порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем валових витрат підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, прийняте ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі згаданого акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0000012330.

Однак, у своєму позові ТОВ «ЖСК Строй 2007» також просить суд визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо складення акта перевірки від 26.10.2012 року № 212/22-213/34319821/2576. Суд вважає необґрунтованою таку вимогу позивача, оскільки відповідно до вимог п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України складання акта перевірки є способом оформлення результатів проведеної перевірки, що цілком відповідає повноваженням посадових осіб органі податкової служби. У зв'язку з цим сам по собі факт складання акта перевірки не може розглядатись як протиправна дія відповідної посадової особи.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЖСК Строй 2007» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.12.2012 року № 0000012330.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19 квітня 2013 року.

Суддя С.М.Корой