Постанова № 30784977, 14.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 2a-3539/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Солонина Р.Д., від відповідача - Гринчак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Солід"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016242303 від 31.01.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0000062303 від 31.01.2011 року у частині зменшення Приватному акціонерному товариству "Солід" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11 667,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 Приватне акціонерне товариство "Солід" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000062303 від 31.10.2011 року в частині зменшення заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість в розмірі 11 667,00 грн. згідно поданої податкової декларації за жовтень 2010 року.

29.11.2011 року представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0016242303 від 31.01.2011 року, згідно якого Приватному акціонерному товариству "Солід" зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 667,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 917,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0000062303 від 31.01.2011 року у частині зменшення Приватному акціонерному товариству "Солід" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11 667,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає податкове повідомлення-рішення № 0016242303 від 31.01.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0000062303 від 31.01.2011 року у частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11 667,00 грн. протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Наголосив на тому, що на момент укладення позивачем договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, дотримано вимог щодо письмової форми правочину. Вказав, що сторонами Договору повністю виконані його умови, а тому висновки відповідача про те, що даний Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків є безпідставними. Безпідставними є також посилання відповідача на те, що позивачем не представлено транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу, оскільки продукція (пиломатеріал буковий) доставлена позивачу транспортом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»(Постачальника), тобто згідно з умовами Договору, а вартість доставки включена до ціни продукції. Зазначив також, що податкові накладні заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже є підставою для нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Суду пояснив, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова щодо результатів позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»(код ЄДРПОУ 2079703) за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року (акт від 30.12.2010 року № 3282/23-2/20799703) не підтверджено реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»бруска букового на суму 70 000,53 грн. в тому числі податок на додану вартість 11 666,75 грн. Закритому акціонерному товариству "Солід" у вересні 2010 року. Факт реалізації не підтверджений конкретним документом, який би виражав результат надання таких товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням акту Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова відповідачем встановлено, що Договір на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог частини 1 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Вказав також, що позивачем не представлено транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. З урахуванням наведеного, позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість за вересень 2010 року суму 11 667,00 грн. податку на додану вартість, що сплачена ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»у зв'язку із придбанням згідно Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року продукції (пиломатеріалу букового), та відповідно протиправно включено вказану суму податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з метою її бюджетного відшкодування. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Солід" зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа 05.09.2003 року за № 66-П та перереєстроване 30.06.2004 року за № 48-П (Свідоцтво про державну реєстрацію від 30.06.2004 року за № 48-П, код ЄДРПОУ 32360612).

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Солід" 11.04.2003 року взяте на податковий облік як платник податків за № 10171 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську.

Крім того, Закрите акціонерне товариство "Солід" зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 12880110 від 12.07.2004 року, індивідуальний податковий номер - 323606209157.

З матеріалів справи вбачається, що з 11.01.2011 року по 17.01.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Бойком Василем Михайловичем та Мацайлом Іваном Мирославовичем на підставі направлення № 00000012 від 11.01.2011 року, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 23 від 11.01.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Солід" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 273 757,00 грн. за жовтень 2010 року та 185 185,00 грн. за листопад 2010 року на розрахунковий рахунок платника, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 31.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт за № 223/323/32360621 від 21.01.2011 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

- підпункту 7.7.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого Закритим акціонерним товариством "Солід" завищено суму бюджетного відшкодування згідно поданої декларації за жовтень 2010 року на суму 13 136,00 грн. та за листопад 2010 року на суму 23 609,00 грн.;

- пункту 1, 2 статті 215, статтей 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого Закритим акціонерним товариством "Солід" завищено податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 11 667,00 грн. (а.с.7-18).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення № 0000062303 від 31.01.2011 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36 745,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9 186,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0016242303 від 31.01.2011 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 667,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 917,00 грн. (а.с.22-23).

Судом також встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Солід", на виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», проведено державну реєстрацію змін до статуту, в тому числі щодо зміни найменування акціонерного товариства із Закритого акціонерного товариства "Солід" на Приватне акціонерне товариство "Солід".

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0016242303 від 31.01.2011 року та податковим повідомленням-рішенням № 0000062303 від 31.01.2011 року у частині зменшення Закритому акціонерному товариству "Солід" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11 667,00 грн. Приватне акціонерне товариство "Солід" оскаржило їх у судовому порядку.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 223/323/32360621 від 21.01.2011 року слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 27.09.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко»в особі директора Луцика Ярослава Михайловича (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Солід" в особі голови правління Іпатія Сергія Федоровича (Покупець) укладено Договір на поставку продукції № 20/10, згідно якого Постачальник поставляє Покупцю пиломатеріали букові згідно узгодженої специфікації у кількості 500 м. куб. (пункт 1 Договору) (а.с.84).

Підпунктами 1, 4 пункту 2 цього Договору встановлено, що ціна та вимоги до якості вказані у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року. Оплата проводиться протягом 10 банківських днів.

Згідно Додатку № 1 до Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року ціни на пиломатеріали букові становлять: 1 сорт: товщиною 55 мм. - 1 750,00 грн./1м.куб., товщиною 27 мм. -1 120,00 грн./1м.куб; 2 сорт: товщиною 55 мм. -1 500,00 грн./1м.куб., товщиною 27 мм. -1 120,00 грн./1м.куб.; 3 сорт: товщиною 55 мм. -1 200,00 грн./1м.куб. Всі ціни з ПДВ з доставкою на територію покупця (а.с.80).

Судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Солід" згідно Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко»брусок буковий (1, 2 та 3 сорту) на суму 35 003,21 грн. (ПДВ 5 833,00 грн.) та на суму 34 997,32 грн. (ПДВ 5 832,89 грн.) на загальну суму 70 000,53 грн. (ПДВ 11 666,67 грн.) з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних № 928001 від 28.09.2010 року та № 928002 від 28.09.2010 року відповідно (а.с.77-78).

Закритим акціонерним товариством "Солід" на виконання вимог підпункту 4 пункту 2 Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року проведено оплату за придбаний згідно вказаного Договору пиломатеріал буковий у сумі 70 000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 11 666,67 грн.), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки Філії ВАТ УніКредит Банку у м. Києві № 335 від 27.09.2010 року (а.с.81).

На підставі виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко»видаткових накладних № РН-9-28001 та № РН-9-28002 від 28.09.2010 року Закритим акціонерним товариством "Солід" (Покупцем) одержано придбану згідно Договору поставки продукцію (пиломатеріал буковий) (а.с.82).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки на підставі матеріалів, наданих Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова щодо результатів позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»(код ЄДРПОУ 2079703) за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року (акт від 30.12.2010 року № 3282/23-2/20799703), не підтверджено реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»бруска букового на суму 70 000,53 грн. (в тому числі податок на додану вартість 11 666,75 грн.) Закритому акціонерному товариству "Солід" у вересні 2010 року. Контрагентом-постачальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко») не представлено жодних документів на підтвердження отримання товарів (робіт, послуг) та їх реалізацію.

На підставі вказаних відомостей відповідач дійшов висновку про те, що Договір на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»та позивачем, не спрямований на реальне настання правових наслідків. Закритим акціонерним товариством "Солід" порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. А отже, зазначений Договір поставки продукції відповідно до пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної операції. Наявність комплексу доказів, посилання на які обов'язково повинні міститись в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину, однак не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів.

Згідно наданого відповідачем акту Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко» код ЄДРПОУ 20799703 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року»вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.10.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 17.10.2005 року № 14151200000007905; код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 20799703; місцезнаходження суб'єкта господарювання згідно свідоцтва про державну реєстрацію: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Залізнична, 18; у період, за який проводилась перевірка (з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року) відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був (є) керівник згідно даних ЄДР Луцик Ярослав Михайлович (а.с. 53).

З даного акту також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 18.09.2000 року за № 20799703, станом на 30.12.2010 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Залізничному районі м. Львова; з 30.04.2010 року є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 207997013030 (свідоцтво № 100282013 від 30.04.2010 року) (а.с. 53).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Посилання представника відповідача на те, що Договір на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому в силу вимог пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідного правочину відображено у Договорі № 20/10 від 27.09.2010 року, що вчинений у визначеній законом формі, а видаткові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»(Постачальником), та виписка Філії ВАТ УніКредит Банку у м. Києві за № 335 від 27.09.2010 року, що підтверджує факт перерахування банком платника (Закритого акціонерного товариства "Солід") банку одержувача (Товариству з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко») коштів у сумі 70 000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 11 666,67 грн.) у рахунок оплати за придбаний згідно вказаного Договору пиломатеріал буковий, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Факт одержання позивачем придбаної продукції (пиломатеріалу букового) підтверджується також Звітом Закритого акціонерного товариства "Солід" про рух сировини на Складі сировини за вересень 2010 року та Звітом про рух пиломатеріалі по Сушильному цеху № 2 за вересень 2010 року, належним чином завірені копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 79-80).

Заперечення відповідача з приводу того, що Закритим акціонерним товариством "Солід" не представлено транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлено, що продукція (пиломатеріал буковий) доставлена позивачу транспортом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»(Постачальника), тобто згідно з умовами Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року, а вартість доставки продукції на територію Покупця (Закритого акціонерного товариства "Солід") включена до ціни продукції з ПДВ (Додаток № 1 до Договору )(а.с.85).

Посилання відповідача на те, що контрагентом-постачальником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко») не представлено жодних документів на підтвердження отримання товарів (робіт, послуг) та їх реалізацію суд також не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко».

При цьому слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг (Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»та його контрагентами) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що сам факт ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту реалізації продукції позивачу, за умови представлення таких документів останнім, не може служити підставою для висновку про відсутність реального вчинення цієї господарської операції вцілому.

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України). Відповідачем не надано суду доказів про те, що Договір на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року визнаний недійсним у судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як у момент укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»та позивачем Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року, так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними та не обґрунтованими.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

В акті перевірки № 223/323/32360621 від 21.01.2011 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість у розмірі 11 666,67 грн. згідно податкових накладних № 928001 та № 928002 від 28.09.2010 року, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко», нарахована (сплачена) позивачем у зв'язку з придбанням продукції не з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Натомість судом, при дослідженні питання придбання Закритим акціонерним товариством "Солід" продукції (пиломатеріалу букового) з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, встановлено, що дана продукція не тільки придбана з метою її подальшого використання у господарській діяльності, а й використовувалася (перероблялася) позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Звіту Закритого акціонерного товариства "Солід" про рух пиломатеріалі по Сушильному цеху № 2 за вересень 2010 року (а.с. 80).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 даного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних № 928001 та № 928002 від 28.09.2010 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а отже є підставою для нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Як наслідок, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем 11 667,00 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0016242303 від 31.01.2011 року, згідно якого Закритому акціонерному товариству "Солід" зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 11 667,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 917,00 грн., є протиправним.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем з метою бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за вересень 2010 року до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 11 666,67 грн., яка була сплачена ним у зв'язку з придбанням продукції (пиломатеріалу букового) згідно Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Системний аналіз Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дозволяє зробити висновок про те, що вказаний Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Невиконання контрагентом платника податку визначеного Законом обов'язку щодо сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за вересень 2010 року суми 11 667,00 грн. податку на додану вартість, що сплачена ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»у зв'язку із придбанням згідно Договору на поставку продукції № 20/10 від 27.09.2010 року продукції (пиломатеріалу букового), то суд приходить до висновку про те, що позивачем також правомірно включено вказану суму податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з метою її бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведеного, відповідачем протиправно зменшено Закритому акціонерному товариству "Солід" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 11 667,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000062303 від 31.01.2011 року у цій частині є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 31,63 грн. судового збору.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0016242303 від 31.01.2011 року, згідно якого Закритому акціонерному товариству "Солід" (Приватному акціонерному товариству "Солід") зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2 917 (дві тисячі дев"ятсот сімнадцять)грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0000062303 від 31.01.2011 року у частині зменшення Закритому акціонерному товариству "Солід" (Приватному акціонерному товариству "Солід") суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Солід" (вул. Левинського, 1, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ -32360621) 31 (тридцять одну) грн. 63 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2011 року.