Постанова № 30783712, 15.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 803/738/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Горбач АМ.,

представника відповідача Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерела» (ТзОВ «Джерела») звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (Ківерцівської МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що актом від 05 лютого 2013 року № 54/2301/23251213 позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Джерела» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 листопада 2010 року по 01 грудня 2012 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТ-Техбуд» (ТзОВ «ВТ- Техбуд»), проведеної Ківерцівською МДПІ, встановлено порушення підприємством підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 20 965,56 грн. Такі висновки перевірки податковим органом було зроблено у зв'язку із визнанням ним правочинів, укладених між ТзОВ «ВТ-Техбуд» і ТзОВ «Джерела», нікчемними.

19 лютого 2013 року Ківерцівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 25 000,00 грн. (з них 20 966,00 грн. - основний платіж, 4 034,00 грн. - штрафна санкція).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200 протиправним. Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення не призвело до його скасування, а тому позивач просить його скасувати з таких підстав.

Договорами підряду, укладеними між ТзОВ «ВТ-Техбуд» і ТзОВ «Джерела» 17 листопада 2011 року № 11/11/2010-1 та № 11/11/2010-2, передбачалося проведення реконструкції квартир під магазин на вул. Мазепи та вул. Любінській у м. Львові. При укладенні договорів перевірено установчі документи ТзОВ «ВТ-Техбуд» та наявність ліцензії на виконання будівельних робіт.

Висновки акта перевірки ТзОВ «Джерела» ґрунтуються виключно на висновках акта податкової перевірки ТзОВ «ВТ-Техбуд» щодо діяльності останнього, зокрема, про те, що товар, послуги в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (ЦК України) не передані ним покупцям. Разом з тим, між ТзОВ «Джерела» та ТзОВ «ВТ-Техбуд» укладено договір підряду, а не договір купівлі-продажу, а тому дані норми ЦК України не мають відношення до операцій за договором підряду. Висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на документально підтверджених доказах. Крім того, в податкового органу відсутнє право самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Доказів визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує інтереси держави та суспільства, відповідачем не надано. Реконструйовані об'єкти введені в експлуатацію та здаються в оренду, що також виключає можливість визнання зазначених вище правочинів недійсними.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, правочини між ТзОВ «ВТ- Техбуд» і ТзОВ «Джерела» є дійсними. Надані для перевірки первинні документи підтверджують факт виконання договірних зобов'язань підрядником та замовником, а виписані податкові накладні, належно оформлені, є підставою для формування податкового кредиту у зв'язку із сплатою ПДВ в ціні робіт. Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав (а.с.124-126). В обґрунтування заперечення вказав, що ТзОВ «Джерела» у грудні 2010 року, січні 2011 року задекларувало податковий кредит у сумі 20 966,00 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «ВТ-Техбуд». Податковою перевіркою позивача встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «ВТ- Техбуд», оскільки актом перевірки останнього встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг у період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість». Для здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВТ-Техбуд» не мало виробничих потужностей, власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій про прибуток за дев'ять місяців 2010 року. Згідно з розрахунком комунального податку за третій квартал 2010 року загальна чисельність працюючих становила 8 осіб, а відповідно до декларації з податку на прибуток скоригований валовий дохід за дев'ять місяців 2010 року -2 350,00 грн.; за 2010 рік декларація з податку на прибуток не подана. Відповідно до бази даних Державної податкової служби встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ТзОВ «ВТ-Техбуд» не надано для перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку. Оскільки у цього підприємства відсутні можливості для здійснення господарської діяльності, то усі його угоди, в тому числі укладені із ТзОВ «Джерела», є нікчемними та не створюють юридичних наслідків. В порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2 - 198.3 статті 198 ПК України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач завищив податковий кредит на загальну суму 20 965,56 грн., а тому йому правомірно донараховане грошове зобов'язання з ПДВ, яке з урахуванням штрафних санкцій становить 25 000,00 грн. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Джерела» 25 травня 1995 року зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності - юридична особа, здійснює діяльність щодо надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.53). Позивач з 28 травня 2008 року є платником ПДВ на підставі свідоцтва № 02398230.

З 22 по 28 січня 2013 року Ківерцівською МДПІ на підставі наказу від 21 січня 2013 року № 21 (а.с.161) проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Джерела» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 листопада 2010 року по 01 грудня 2012 року по взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-Техбуд». Актом перевірки від 05 лютого 2013 року № 54/2301/23251213 встановлено порушення ТзОВ «Джерела» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2 - 198.3 статті 198 ПК України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 20 965,56 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 16 132,23 грн., січень 2011 року в сумі 4 833,33 грн. (а.с.6-14).

Письмові заперечення позивача на акт перевірки відхилені висновком Ківерцівської МДПІ від 14 лютого 2013 року № 135/22-134 (а.с.15-18). На підставі акта перевірки від 05 лютого 2013 року № 54/2301/23251213 (далі - акт перевірки) Ківерцівською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25 000,00 грн., з них 20 966,00 грн. основний платіж та 4 034,00 грн. штрафна санкція (а.с.19). Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку. Проте рішенням Державної податкової служби у Волинській області від 25 березня 2013 року № 1269/10/10.2-06 в задоволенні скарги ТзОВ «Джерела» було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.20-23).

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Ківерцівською МДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, Ківерцівська МДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200 з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17 листопада 2010 року між ТзОВ «Джерела» як замовником та ТзОВ «ВТ-Техбуд» як підрядником було укладено договори підряду № 11/11/2010-1 (а.с.28-31) та № 11/11/2010-2 (а.с.32-35).

Згідно з умовами договору підряду від 17 листопада 2010 року № 11/11/2010-1, додатків № 1-3 до договору підрядник зобов'язувався виконати реконструкцію квартири № 37 під магазин на вулиці Любінській, 89 у м. Львові: у визначений календарним графіком строк, відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язувався надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити роботи за договірною ціною. На таких самих умовах передбачено реконструкцію об'єкта нерухомості - квартири на вулиці Мазепи, 12/4 в м. Львові за договором підряду № 11/11/2010-2 (а.с.28-35).

Загальна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт за договором № 11/11/2010-1 становить 245 319,00 грн., включаючи вартість матеріалів, що надаються підрядником у сумі 110 569,00 грн. (а.с.28, зворот, додаток № 1 до договору на а.с.59, 73), а загальна кошторисна вартість робіт за договором № 11/11/2010-2 - 77 311,20 грн., в тому числі вартість матеріалів - 42 147,60 грн. (а.с.332, зворот, а також додатки № 1 до договору на а.с.86, 93, 101, 104). Додатковою угодою від 31 грудня 2010 року № 1 внесено зміни щодо ціни договору № 11/11/2010-2 та яка становить 52 193,28 грн., в тому числі вартість матеріалів підрядника - 22 144,00 грн. (а.с.36).

Пунктами 3.5.2, 3.7 договорів передбачено оплату замовником вартості робіт окремими частинами раз в місяць за фактом виконання робіт, за фактично виконану протягом кожного календарного місяця роботу протягом 7 робочих днів з моменту підписання кожного акту прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3, а також авансування робіт у розмірі 30 % від їх вартості (73 000,00 грн. за одним договором та 23 193,36 грн. - за іншим). На виконання умов пункту 3.5.2 договорів підряду 22 листопада 2010 року позивач перерахував на користь підрядника авансові платежі у сумі 73 600,00 грн. та 23 193,36 грн., в тому числі ПДВ 12 266,67 грн. та 3 865,56 грн. відповідно (а.с.51-52). У зв'язку із сплатою авансу ТзОВ «ВТ- Техбуд» 22 листопада 2010 року виписано податкові накладні № 104/1 на суму 73 60,00 грн. (а.с.27) та № 104 на суму 23 193,36 грн. (а.с.25).

Зміст та склад виконуваних робіт визначено у проектно-кошторисній документації (додаток № 2 до договору № 11/11/2010-1: локальні кошториси з підсумковими відомостями ресурсів на загально-будівельні роботи, сантехнічні роботи, благоустрій, зовнішнє електропостачання - а.с.60-72, 74-84; додаток № 2 до договору № 11/11/2010-1: локальні кошториси з підсумковими відомостями ресурсів на ремонтно-будівельні роботи, що здійснюються у 2010 та у 2011 роках, на електромонтажні, сантехнічні роботи (а.с.87-92, 94-100, 102-103, 105-112).

Відповідно до підпункту 4.4 договорів підрядник зобов'язувався закінчити роботи до 10 лютого 2011 року за договором № 11/11/2010-1 та до 31 грудня 2010 року за договором № 11/11/2010-2; термін виконання окремих робіт (демонтажних, загально-будівельних, сантехнічних, електромонтажних тощо) визначено календарними графіками робіт (а.с.85, 113).

Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3, актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в з підсумковою відомістю ресурсів, підписаними представниками обох сторін після перевірки розцінок та об'ємів відповідальними працівниками позивача, підтверджується виконання робіт на об'єкті за адресою: вул. Мазепи, 12/4 в м. Львові, у грудні 2010 року на загальну суму 9 299,11 грн. (в тому числі ПДВ 1 859,85 грн.); у січні 2011 року - на загальну суму 42 894,32 грн., ПДВ 7 149,05 грн. (вартість після виключення вартості матеріальних ресурсів замовника) - а.с.38-44, 114-121. За фактом приймання-передачі робіт 31 грудня 2010 року ТзОВ «ВТ- Техбуд» виписано податкові накладні № 343 на суму 19 700,00 грн., в тому числі ПДВ 3 283,49 грн. (а.с.26), та № 358 на суму 9 299,04 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1 549,84 грн. (а.с.24). Оплата прийнятих робіт підтверджується копією платіжного доручення від 14 січня 2011 року № 51 на суму 29 000,00 грн., з них ПДВ 4 833,33 грн. (а.с.50).

Суму ПДВ за податковими накладними від 22 листопада 2010 року № 104, № 104/1 позивач включив до податкового кредиту грудня 2010 року (всього 16 132,23 грн.), а за податковими накладними від 31 грудня 2010 року № 343 та № 358 - до податкового кредиту січня 2011 року (всього 4 833,33 грн.).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правила визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин (листопад - грудень 2010 року) було визначено Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01 січня 2011 року - Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні вимоги визначені і ПК України.

Податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Таке визначення надає підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З наведеного слідує, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Ківерцівська МДПІ в акті перевірки позивача вказує на порушення останнім підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.2 - 198.3 статті 198, Податкового кодексу України (ПК України), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що наведені вище, однак у судовому засіданні представник відповідача не зуміла надати пояснення, яким чином зазначені податкові норми порушило ТзОВ «Джерела» з огляду на надання для перевірки податкових та інших первинних документів, щодо оформлення яких відсутні зауваження, придбання робіт у межах статутної діяльності, визначення податкового кредиту саме у розмірі сплаченого в ціні товару ПДВ. Суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200 взагалі не містить вказівки на норми (пункт, статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно до якого був зроблений розрахунок визначених ним грошових зобов'язань), що вказує на невідповідність такого рішення встановленій формі та порушення у зв'язку із цим Ківерцівською МДПІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447 (а.с.19).

Як слідує з акта перевірки позивача, пояснень представника відповідача, висновки відповідача про порушення ТзОВ «Джерела» податкового законодавства ґрунтуються виключно на висновках акта позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ- Техбуд» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року, проведеною Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) - а.с.129-141.

Первинні документи, надані для перевірки позивачем, перелік яких зазначено на сторінці 5 акта перевірки (а.с.8), відповідачем не взяті до уваги лише з тих причин, що контрагент позивача - ТзОВ «ВТ-Техбуд» для податкової перевірки не надав документи бухгалтерського та податкового обліку, а з наявної у податкового органу податкової звітності цього підприємства вбачається відсутність економічних, виробничих, трудових, технічних можливостей для здійснення господарської діяльності.

На думку суду, такі висновки є лише припущенням та не можуть слугувати підставою для спростування наявних у позивача документів, що підтверджують господарські операції, пов'язані з виконанням договорів підряду від 17 листопада 2010 року по реконструкції квартир під торговий об'єкт.

Так, укладаючи договори позивач пересвідчився у правосуб'єктності ТзОВ «ВТ- Техбуд», і суду надано копії свідоцтва про його державну реєстрацію (зареєстроване як юридична особа 09 квітня 2010 року, з 25 жовтня 2010 року є платником ПДВ (а.с.45-46). З копії довідки АА №296562 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України слідує, що ТзОВ «ВТ-Техбуд» здійснює будівельну діяльність, торгівлю деревиною та будівельними матеріалами (а.с.47); право на здійснення будівельної діяльності підтверджується копією ліцензії серії АВ № 558719 з терміном дії з 22 вересня 2010 року по 22 вересня 2013 року, виданої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (а.с.48-49). Вказівка на ліцензію наявна у договорах підряду від 17 листопада 2010 року № 11/11/2010-1, № 11/11/2010-2. Отримання ліцензії на виконання будівельних робіт вимагає укомплектованості підприємства інженерно-технічними працівниками і працівниками необхідних професій та кваліфікації, а відтак неперевіреними та необґрунтованими є доводи Ківерцівської МДПІ про відсутність у ТзОВ «ВТ- Техбуд» умов для здійснення будівельної діяльності та недостатню кількість працівників - трудового ресурсу. За даними ДПІ у Шевченківському районі м. Львова загальна чисельність працюючих за третій квартал 2010 року становить 8 осіб, проте відповідач не надав пояснень, чому така чисельність працівників є недостатньою для виконання обсягу робіт, передбаченого договорами про реконструкцію квартир під магазин, загальними площами 54,2 та 61,0 кв.м.

Суд вважає, що Ківерцівська МДПІ безпідставно перекладає відповідальність на позивача, у якого є документальні підтвердження та наявність яких обумовлена податковим законодавством при визначенні умов формування податкового кредиту, та донараховує йому податкове зобов'язання. За висновками відповідача оскільки ТзОВ «ВТ- Техбуд» не подає податкову звітність, чи подає її з низькими показниками, то це є прямим доказом безтоварних операцій останнього з позивачем. Однак такі доводи суд вважає суб'єктивними та упередженими, такими, що суперечать принципу персональної відповідальності та негативних наслідків саме для тієї юридичної особи, яка допустила порушення податкового законодавства. У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Так само Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, в податковій звітності з ПДВ розбіжності між податковим кредитом позивача та податковим зобов'язанням ТзОВ «ВТ-Техбуд» за даними автоматизованої системи співставлення податкового кредиту і податкового зобов'язання на рівні Державної податкової служби розбіжності відсутні; показники позивача та його контрагента зменшені податковими органами уже після проведення податкових перевірок цих платників податків (а.с.127-128).

Суд, досліджуючи господарські операції за договорами підряду від 17 листопада 2010 року № 11/11/2010-1, № 11/11/2010-2, укладеними між ТзОВ «ВТ-Техбуд» та ТзОВ «Джерела», дійшов висновку, що ці операції призвели до зміни активів ТзОВ «Джерела». Так в акті перевірки позивача вказано, що відповідно до картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за листопад 2010 року - січень 2011 року в періоді, що перевірявся, обороти за вказаними операціями становлять 125 793,36 грн., сальдо на 31 січня 2011 року - 0 грн. (а.с.9). Витрати, понесені по взаємовідносинах із ТзОВ «ВТ-Техбуд» відображені по балансовому рахунку 15 «Капітальні інвестиції», в результаті чого збільшено вартість об'єкта реконструкції (а.с.10).

Реальність намірів ТзОВ «Джерела» щодо здійснення реконструкції квартир під магазини у м. Львові для подальшого їх використання в господарській діяльності (здавання в оренду) підтверджується копіями документів про право власності на нерухоме майно, договорів оренди нерухомого майна: здані в експлуатацію об'єкти реконструкції передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» для розміщення торгівельного закладу (а.с.147-158).

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 20 ПК України не надано повноважень органам державної податкової служби України щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Податковий орган не вправі посилатися на частину п'яту статті 203, статті 215, 228 ЦК України при застосуванні наслідків, визначених податковим законодавством, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, а інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені судовими рішеннями в кримінальному провадженні.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між ТзОВ «Джерела» та ТзОВ «ВТ-Техбуд» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), що є тільки припущенням.

Водночас, встановлені судом обставини, підтверджені письмовими доказами, дають підстави для висновку про дотримання позивачем умов формування податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року у загальній сумі 25 000,00 грн. при фактичному здійсненні господарських операцій у межах господарської діяльності позивача, а тому донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2013 року № 0000022200 грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 25 000,00 грн., є необґрунтованим та суперечить чинному законодавству. Відтак, позов слід задовольнити.

Виходячи з повноважень, наданих суду частиною другою статті 162 КАС України, позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000022200.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за правилами частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 250,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з квитанцією від 28 березня 2013 року № ПН62892 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року № 0000022200.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерела» судові витрати у сумі 250,00 грн. (двісті п'ятдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк