Постанова № 30782787, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (14:35) Справа №801/2091/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засіданні Магері М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державної інспекції сільського господарства АР Крим

про визнання незаконними дій, про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства АР Крим (далі - відповідач) про визнання незаконними дій, про визнання незаконним та скасування припису № 000161 від 08.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії державного інспектора відповідача з перевірки додержання вимог земельного законодавства та складанням припису проведенні з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалами суду від 01.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не з'явившихся представника позивача, відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля врегульовані Законом України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року №962-ІУ (далі - Закон №962). Охорона земель, за статтею 1 цього закону, це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 4, 5 Закону України № 962 об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель, за додержанням законодавства про охорону земель здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2011 №1300 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства за переліком згідно з додатком, до якого увійшла Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011р. № 770 «Про затвердження Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року №963-VI (далі - Закон №963).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та регулював порядок проведення перевірок державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, є Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 за № 312, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.12.2003р. за №1223/8544(далі - Порядок № 312).

Відповідно до п.п.1.1 зазначеного Порядку він установлює процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами, визначає підготовчі заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірки.

Відповідно до п.3 Порядку №312 Держземінспекція та її територіальні органи (далі - інспекційні органи Держкомзему) проводяться такі види перевірок: планові, позапланові, оперативні.

У відповідності до змісту п. 3 вказаного Порядку № 312 перевірки дотримання вимог законодавства з питань використання і охорони земель можуть бути планові та позапланові, оперативні, за результатами проведення яких в розумінні п. 5 Порядку № 312 складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно п.4.1, п.4.2, п.4.3 розділу 4 Порядку № 312 державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. При проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об`єкта нерухомості уживає заходів для з`ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості. При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з`ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Від відповідно до п.п. 5.4. Порядку № 312 в акті дотримання вимог земельного законодавства державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Відповідно до п.п. 6.2 Порядку № 312 з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Посадовою особою відповідача було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої було складено акт від 01.02.2013 року (а.с.14).

В ході перевірки було встановлено, що гр. ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0,018 га шляхом встановлення комбінованої огорожі із каменя ракушечника та металевою сіткою, а також господарськими спорудами розташовані від будинку АДРЕСА_2. Правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку у встановленому законом порядку не оформлені, що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено припис від 08.02.2013 року №000161 про усунення порушення вимог земельного шляхом звільнення або оформлення зазначеної земельної ділянки у строк до 08.03.2013 року (а.с.13).

Судом встановлено, що позивач звертався до Центрального районного суду м. Сімферополя із позовом до Державної інспекції сільського господарства АР Крим про скасування постанови про накладення штрафу, прийнятого за результатами вищезазначеної перевірки (справа №124/1290/13-а).

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.03.2013 року у справі №124/1290/13-а, зокрема, були встановлені наступні обставини.

Відповідно до рішення виконкому Совєтської селищної ради народних депутатів Кримської області від 14.04.1982 № 44 позивачу був наданий дозвіл на будівництва гаражу на спірній земельній ділянці. Названий гараж був побудований у 1982 році, про інвентаризований та зображений у технічному паспорті БТІ у 2011 році.

Відповідно до п. 4.1 рішення виконавчого комітету Совєтської сільради від 30 листопада 2009 року № 86 "Про дозвіл будівництва і проектування в с. Совєтське" будівлі гаражу ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку користування земельною ділянкою на підставі незареєстрованого відповідно до чинного законодавства України правовстановлюючого документа тощо.

Водночас, слід розрізняти самовільне зайняття земельної ділянка від використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

На підставі вищезазначеного, суд у справі №124/1290/13-а дійшов до висновку, що земельна ділянка під будівлею гаражу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить позивачеві на праві власності, використовується позивачем правомірно.

Відповідно до ч.1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановленими у судовому рішенні №124/1290/13-а обставинами був спростований висновок акту про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4.2 Порядку №312 при проведенні перевірки державний інспектор уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

В акті перевірки зазначено, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0,018 га, розташовану за адресою ліворуч від будинку АДРЕСА_2, а й отже оскаржуваним приписом зобов'язано позивача оформити саме зазначену земельну ділянку.

Проте, відповідно до зазначених у судовому рішенні №124/1290/13-а документів, наданого представником позивача технічного паспорту на індивідуальний житловий фонд (а.с.8), плану садибної ділянки (а.с.10), рішення Совєтської селищної ради №39 від 22.02.2011 року про надання позивачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу (а.с.12), адресою знаходження земельної ділянки є АДРЕСА_1 із встановленою іншою загальною площею. Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що відповідачем при складанні акту не були дотриманні вимоги передбачені Порядком №312 щодо уточнення відповідності місця розташування та меж земельної ділянки, а у відповідача відсутня реальна можливість виконати припис з оформлення земельної ділянки за зазначеною в приписі адресою та межах.

В обґрунтування позовних вимог, позивач також посилається на прийняття державним інспектором розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, без складання акту обстеження земельної ділянки.

Згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

Відповідності до п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного агентства земельних ресурсів України від 12.09.2007р. №110 (далі - Методичні рекомендації) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно пункту 4.1. Методичних рекомендацій перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки, на якій вчинено правопорушення.

У п.4.3 Методичних рекомендацій зазначається, що акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

З огляду на викладене, акт обстеження земельної є обов'язковою частиною матеріалів справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що державним інспектором відповідача в момент проведення перевірки 01.02.2013 року в присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.15-16).

Відповідно до вимог статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто з вказаної норми випливає, що доказом не може бути факт або будь-яка обставина визначена стороною, а виключно фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи.

Суд враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи що відповідачем не надано акту обстеження земельної ділянки, не надано письмових пояснень з цього приводу, при складанні розрахунку розміру шкоди має місце порушення п.3.1. Методичних рекомендацій.

За таких обставин, дії відповідача щодо розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок зайняття земельної ділянки та припис від 08.02.2013р. №000161 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дії відповідача щодо складання акту перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв, встановлений ч.3 ст.2 КАС України для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як зазначалося вище, ч. 1 ст. 10 Закону України № 963 встановлено право державних інспекторів складати акти перевірок. Складання акту перевірки жодним чином не порушує прав позивача, оскільки сам по собі акт перевірки є лише засобом фіксації певних фактів, а відтак не створює правових наслідків для позивача або інших осіб. Відтак, діями щодо складання акту перевірки відповідач жодних прав позивача не порушив, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 02.04.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.71, 94, 122,158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим зі складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_2 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

3. Визнати протиправним і скасувати припис Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим №000161 від 08.02.2013 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.