Постанова № 30782402, 19.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №908/587/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Дучал Н.М.

Судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.

при секретарі Савченко І.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Голубова І.О., за довіреністю

від відповідача - не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області

від26.02.2013р. (підписано 01.03.2013р.)у справі№ 908/587/13-г (суддя Немченко О.І.)за позовомЗапорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс», м.Пологи Запорізької області простягнення штрафу та пені

Позивач, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс», м.Пологи Запорізької області про стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2012р. №58-рш в розмірі 15 000,00 грн. та пені за прострочення сплати штрафу в розмірі 13 605,00 грн. ( як вбачається з наведеного розрахунку за період з 09.01.2013 р. по 08.02.2013р.).

В підставу позову позивачем покладено рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 31.10.2012р. у справі №02/49-12, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; невиконання відповідачем рішення органу Антимонопольного комітету України у встановлений чинним законодавством строк.

Заявою №01-29.2/05-1068 від 25.02.2013р. про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з ТОВ «Газсервіс» пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 15000,00 грн. за період з 09.01.2013р. по 13.02.2013р. Судом першої інстанції заяву прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. у справі №908/587/13-г позов задоволений частково; провадження у справі в частині стягнення 6000 грн. 00 коп. штрафу припинено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс», м. Пологи до загального фонду Державного бюджету України за місцем реєстрації платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів - 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106, 5 400 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс», м. Пологи в доход Державного бюджету України 688 грн. 20 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що на час звернення позивача до суду відповідачем було частково сплачено штраф у розмірі 9 000,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині; залишок суми штрафу у розмірі 6000,00 грн. сплачено відповідачем під час розгляду справи господарським судом, що є підставою для припинення провадження у справі в частині цих вимог; помилковістю здійсненого позивачем розрахунку пені.

Не погодившись з рішенням суду, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. у справі №908/587/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що місцевий господарський суд помилково взяв до відома обставини, пов'язані з поетапним перерахуванням коштів до Державного бюджету України, та дійшов неправильного висновку щодо зменшення розміру суми пені, яка підлягала до стягнення, оскільки чинне законодавство не дає підстав проводити нарахування штрафних санкцій, передбачених частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в залежності від часткової оплати суми штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» проти апеляційних вимог заперечило з підстав, викладених у Відзиві №346 від 04.04.2013р. на апеляційну скаргу, зазначивши, що ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання від загальної суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання. Посилаючись на ст. 250 Господарського кодексу України зазначив про неправомірність застосування позивачем штрафу за період 2010р. - 2011р. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду справи №02/49-12, керуючись статтею 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п.11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за № 291/5482 (зі змінами), пунктами 31, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994р. за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р) (із змінами), прийнято рішення №58-рш від 31.10.2012 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким вирішено:

1. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» протягом січня 2010р. - вересня 2012р. займає монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного палива через автоматичні газозаправні станції в територіальних межах м.Пологи як таке, що не має жодного конкурента.

2. Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс», які полягають у встановленні в окремі періоди діяльності протягом 2010-2011 років необґрунтованих роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного палива, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного палива у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3.Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» штраф у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

В рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Рішення може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

З листом №02-29.3/07-4299 від 31.10.2012р. копію Рішення було направлено ТОВ «Газсервіс» для виконання. Рішення №58-рш від 30.10.2012р. отримано відповідачем 06.11.2012 р., про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 30.10.2012р. року у встановлений чинним законодавством строк Товариством з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» виконано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України "Про захист економічної конкуренції". Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України (ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

За положеннями п.2. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Така правова позиція викладена Пленумом Вищого господарського суду України в пункті 14 Постанови від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію, тощо (ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідачем не надано доказів оскарження в порядку, визначеному ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 31.10.2012р. у справі №02/49-12. Рішення господарського суду про визнання недійсним рішення №58-рш від 31.10.2012р. адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до матеріалів справи також не представлено. На час порушення Господарським судом Запорізької області провадження у справі №908/587/13-г строк для оскарження Рішення №58-рш від 31.10.2012р. закінчився.

У зв'язку з цим, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи ТОВ «Газсервіс» щодо необґрунтованості висновків, викладених позивачем у Рішенні №58-рш від 31.10.2012р.

За приписами ст. 22. Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як вже було зазначено вище, копію рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 31.10.2012р., що направлено з листом №02-29.3/07-4299 від 31.10.2012р., отримано ТОВ «Газсервіс» 06.11.2012 р. Отже, кінцевим терміном сплати штрафу є 08.01.2013 р.

Доказів перерахування до бюджету штрафу в сумі 15000,00грн. у встановлений законодавством строк відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Суму штрафу у загальному розмірі 15 000,00 грн. було перераховано відповідачем платіжними дорученнями №833 (#38754906) від 16.01.2013р. на суму 1 000,00 грн., №1618 від 18.01.2013р. на суму 1000,00 грн., №1627 від 21.01.2013. на суму 1000,00 грн., №836 (#38991437) від 22.01.2013р. на суму 2000,00грн., №1634 від 23.01.2013р. на суму 2000,00грн., №1662 від 04.02.2013р. на суму 1 000,00 грн., №1687 від 08.02.2013р. на суму 1 000,00 грн., №1683 від 11.02.2013р. на суму 1 000,00 грн., №1691 від 12.02.2013р. на суму 1 000,00 грн., №1607 від 13.02.2013р. на суму 4 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що на час звернення Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України з позовною заявою (направлена 08.02.2013р.) про стягнення з ТОВ «Газсервіс» штрафу в розмірі 15 000,00 грн. та пені, сума штрафу у розмірі 9 000,00 грн. була сплачена відповідачем, отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що суму штрафу у розмірі 6000,00 грн., застосованого до відповідача рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 31.10.2012р., було сплачено ТОВ «Газсервіс» під час розгляду господарським судом Запорізької області справи №908/587/13-г, зобов'язання відповідача перед позивачем в цій частині припинились з моменту оплати, тобто предмет спору припинив своє існування, що є підставою для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення штрафу в означеному розмірі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

На підставі наведених положень за прострочення сплати штрафу, накладеного на ТОВ «Газсервіс», позивачем нараховано пеню за період з 09.01.2013р. по 13.02.2013р. в розмірі 25 515,00грн., але враховуючи приписи ч.5 ст. 56 наведеного Закону до стягнення заявлено пеню в сумі 15 000,00 грн.

Поняття пені викладено законодавцем в ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, за якою пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Законом України "Про захист економічної конкуренції" не надано іншого тлумачення терміну "пеня", що використовується в розумінні положень вказаного законодавчого акту, приписами якого не заборонено проведення розрахування пені, з урахуванням часткової оплати суми штрафу, за кожний день прострочення фактично несплаченої суми штрафу.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав за законом проводити нарахування пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в залежності від часткової оплати суми штрафу, спростовуються розрахунком пені, здійсненим позивачем в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог, з яких вбачається нарахування останнім пені з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат суми штрафу. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на невірності застосування позивачем періодів нарахування пені.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується зі здійсненим господарським судом перерахунком (а не зменшенням, як зазначено заявником апеляційної скарги) розміру нарахованої пені, правомірністю часткового задоволення вимог про стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на ТОВ «Газсервіс» рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №58-рш від 31.10.2012р., у розмірі 5 400,00грн. та відмовою позивачеві у задоволенні залишку вимог щодо стягнення пені.

Безпідставними є посилання відповідача на положення ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки строки, визначені зазначеною статтею до даних правовідносин не застосовуються. У розгляді спорів про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції застосовуються строки давності, передбачені статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності, який відповідно до ч. 1 статі 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13 - 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Враховуючи зазначене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими. Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. (підписано 01.03.2013р.) по справі №908/587/13-г суд апеляційної інстанції не вбачає.

Результати апеляційного провадження у справі №908/587/13-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. (підписано 01.03.2013р.) у справі №908/587/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2013р. (підписано 01.03.2013р.) по справі №908/587/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М.Дучал

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано 5екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу,

1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО