Рішення № 30782386, 17.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0441/3831/12 22-ц/774/288/К/13

Справа № 2/0441/3831/12 Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/288/К/13 Коноваленко М.І.

Категорія - 27 (IV) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі: Абрамян Н.Л.

за участі: відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року та додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення.

В С Т А Н О В И Л А:

28 вересня 2010 року ПАТ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення, позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 14.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № KRТOGК00150680, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у сумі 49900 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 13.03.2022 року на умовах, передбачених у договорі кредиту.

Зобов'язання за кредитним договором не виконанні, кредит за встановленою датою погашення не повернуто, проценти за користування грошовими коштами не сплачені, у зв'язку з чим станом на 12.07.2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 62193,54 доларів США.

Рішенням Тернівського районного суду від 14 червня 2011 року позовні вимоги Банку задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення за кредитним договором № KRТOGК00150680від 14.03.2007 року в розмірі 62193,54 доларів США на житловий будинок «А-1»загальною площею 77,20 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., літню кухню «Б», вбиральню «В», сарай «Г», сарай «Д»,т сарай «Е», водоколонку І, вимощення ІІ, огорожу 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці Закарпатської області, проживаючої АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного майна ПАТ КБ „ ПриватБанк"

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, судовий збір у розмірі 1708 грн. 50 коп., та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Додатковим рішенням від 15 червня 2012 року звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення за кредитним договором № KRTOGK00150680 від 14.03.2007 року в розмірі 62193,54 доларів США на житловий будинок «А-1»загальною площею 77,20 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., літню кухню «Б», вбиральню «В», сарай «Г», сарай «Д», сарай «Е», водоколонку І, вимощення ІІ, огорожу 1-3 та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці Закарпатської області, проживаючої АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № № KRTOGK00150680 від 14.03.2007) ПАТ КБ «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_2, яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Тернівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивач не набув права на звернення з позовом до суду, оскільки термін виконання зобов'язання за кредитним договором не настав, тому судом, при ухваленні рішення, порушено норми ст.39,41,42 Закону України «Про іпотеку», ст. 590,592 ЦК України.

Крім того, додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 132 ЖК України, оскільки судом не вирішено питання про надання відповідачу жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, та не враховано склад осіб, які зареєстровані за адресою майна на яке постановлено стягнення.

Також судом при ухваленні рішення та додаткового рішення порушені вимоги норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № KRТOGК00150680 згідно якого позивач надав відповідачу кредит на строк до 13.03.2022 року у розмірі 49900 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем 14.03.2007 року було укладено договір застави рухомого майна № б/н.

Згідно вказаного договору ОСОБА_2 надала в заставу належне їй майно, а саме: житловий будинок «А-1»загальною площею 77,20 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., літню кухню «Б», вбиральню «В», сарай «Г», сарай «Д»,т сарай «Е», водоколонку І, вимощення ІІ, огорожу 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_2 у встановлені строки не виконала свої зобов'язання по кредитному договору по погашенню суми кредиту і відсотків, у зв'язку з чим її заборгованість станом на 12.07.2010 року становить 62193,54 доларів США. з яких: 47977,18 доларів США заборгованість за кредитом, 8309,86 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 989,93 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 1924,85 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. А також штрафи відповідно до договору: 31,63 доларів США штраф (фіксована частина), 2960,09 доларів США штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову й звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання боржником зобов'язань за укладеним кредитним договором й набуття у зв'язку з цим позивачем права звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмета.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічне право позивача, як іпотекодержателя, прописане й в п. 18.8.1 договору іпотеки будинку від 14.03.2007 року, яким передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення кредитного договору, зокрема, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (а.с. 13,14).

Матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасності повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв'язку із чим утворилася заборгованість станом на 12.07.2010 року в розмірі 62193,54 дол. США (а.с.10), чого відповідач не оспорює.

Виходячи з викладеного, та враховуючи положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо набуття позивачем права звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Разом з тим, постановляючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що зазначається в рішенні суду у разі задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, та у порушення норм п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України в ухваленому ним судовому рішенні не визначив, зокрема початкову ціну для подальшої реалізації, що також узгоджується з вимогами п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове суду першої інстанції підлягають доповненню, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, із зазначенням початкової ціни предмету іпотеки.

Визначаючи, початкову ціну предмета іпотеки, колегія суддів враховує положення ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" й виходить з того, що її визначено за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем в укладеному між ними договорі іпотеки в розмірі 261904 грн. (п.п. 35.5 п. 35 договору іпотеки).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення має бути доповнено зазначенням початкової ціни предмету іпотеки розмірі 261904 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про незаконне виселення відповідача із спірного домоволодіння колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39,40 Закону України "Про іпотеку" та з урахуванням роз'яснень, наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, встановивши, що на час ухвалення рішення позивачем не направлялася вимога відповідачу про його виселення, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку, що такі позовні вимоги одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення його мешканцем (ст. 3 ЦПК України).

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач не надав доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 проживає та зареєстрована у спірному домоволодінні, оскільки із матеріалів справи вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17 - оборот, копія паспорта), а фактично проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 72 - апеляційна скарга із зазначенням адреси для листування).

Проте не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про те, що додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 132 ЖК України, оскільки судом не вирішено питання про надання відповідачу жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, та не враховано склад осіб, які зареєстровані за адресою майна на яке постановлено стягнення.

Так, відповідно до вимог ст. 132-1 ЖК України жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до Порядку надання і користування житловими приміщеннями

з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 422 (далі Порядок), житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій.

Для взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, до виконавчого органу сільської, селищної,міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації подається заява з підписами усіх повнолітніх членів сім'ї.

До заяви додаються:

копії документів, що посвідчують особу заявника;

довідка про склад сім'ї;

копії документів про підтвердження набуття першочергового права на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання (сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність та особи пенсійного віку);

довідки про дохід усіх членів сім'ї;

довідка бюро технічної інвентаризації про відсутність у громадянина іншого житла для проживання за місцем отримання житла з фонду житла для тимчасового проживання, а у разі прибуття громадянина з іншого регіону - зазначена довідка з попереднього місця проживання.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що громадяни, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного приміщення, крім документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, подають:

рішення кредитора про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення та письмову вимогу кредитора або нового власника цього житлового приміщення щодо його звільнення - у разі добровільного виселення;

витяг з рішення суду щодо примусового виселення з житлового приміщення - у разі примусового виселення.

Таким чином, законодавством передбачено порядок та умови виділення жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, тому посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом при ухваленні рішення не застосовано вимоги ст. 132-1 ЖК України є необґрунтовані, а її вимоги в цій частині є передчасними.

Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права на звернення з позовом до суду, оскільки термін виконання зобов'язання за кредитним договором не настав, тому судом, при ухваленні рішення, порушено норми ст.39,41,42 Закону України «Про іпотеку», ст. 590,592 ЦК України.

Відповідно до п.2.3.3 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного Договору, Банк має право зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідачем ОСОБА_2 допущено невиконання зобов'язань за укладеним кредитним договором, таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права на звернення з позовом до суду, оскільки термін виконання зобов'язання за кредитним договором не настав є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог п. 2.3.3 Кредитного договору Банк набув право вимоги на дострокове повернення кредиту.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, а порушення судом норм процесуального права на які посилається відповідач в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року та додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2012 року скасувати в частині виселення ОСОБА_2, яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Тернівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Доповнити рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року та додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2012 року абзацом такого змісту:

- Встановити початкову вартість будинку АДРЕСА_2 - 261904 (двісті шістдесят одна тисяча дев'ятсот чотири) гривні.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: