Рішення № 30782357, 18.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 року Справа № 927/355/13

Позивач: державне підприємство "Укрриба",

вул. Тургенівська, 82-а, м. Київ, 04050

Відповідач: підприємство Всеукраїнської громадської організації "Спілка шахтарів-

інвалідів, потерпілих на виробництвах та козацтва України" "Науково Виробниче

Сільськогосподарське підприємство "Камка",

вул. Центральна, 3, с. Камка, Корюківський район, Чернігівська область, 15331

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 21272,25 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Гереєва І.В., довіреність № 11-13/158 від 28.12.2012 року, представник

від відповідача: Андрейко В.І., директор

від третьої особи: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 20 862 грн. 55 коп. боргу, 347 грн. 14 коп. 3 % річних та 62 грн. 56 коп. інфляційних, за неналежне виконання умов договору про відступлення права вимоги № 7 від 01.07.2012 року.

В судових засіданнях здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги. В поданих письмових поясненнях № 11-09/29 від 01.04.2013р. представник позивача повідомив, що на виконання зобов"язань по договору № 7 від 01.07.2012 р. позивачем 02.07.2012 р. на адресу відповідача простою кореспонденцією було направлено всі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються разом із рахунком-фактурою № 704 від 01.07.2012 р. та актом № 996 від 01.07.2012 р. здачі-приймання робіт (надання послуг), але станом на 01.04.2013 р. акт № 996 від 01.07.2012 р. та рахунок-фактура № 704 від 01.07.2012 р. ДП "Укрриба" не повернено. 01.04.2013 р. вказані документи на адресу відповідача були направлені повторно з описом вкладення щодо додається. До письмових пояснень позивачем додані додаткові документи по справі, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в поданому відзиві на позов вих. № 17 від 02.04.2013 р. пояснив, що відповідач не може виконати зобов"язання згідно договору № 7 від 01.07.2012 р. оскільки, позивач ДП "Укрриба" не виконав умови договору, а саме пункти 3.1.2. та 3.1.3. спірного договору в яких зазначено, що первісний кредитор зобов"язаний не пізніше 10 робочих днів після набуття чинності спірним договором сповістити боржника про укладення цього договору, а також передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка важлива для їх здійснення. Відповідач зазначає, що вказані документи не передавались новому кредитору. Після виконання зобов"язань позивачем та підписання акта приймання-передачі документів, підтверджуючих наявність заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ДП "Укрриба" відповідач виконає свої зобов"язання згідно договору № 7 від 01.07.2012 р. До відзиву на позовну заяву відповідачем додані додаткові документи по справі, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.04.2013 року позивачем були надані письмові пояснення щодо виникнення заборгованості ФОП ОСОБА_1 по договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р. перед ДП «Укрриба», а також документи, як підтверджують ці пояснення.

Ухвалою суду від 10.04.2013р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Ухвала суду від 10.04.2013р. направлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 10.04.2013р., місце проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 10.04.2013р. була направлена третій особі за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб адресою, явка третьої особи обов'язковою не визнавалась, суд приходить висновку про належне повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи.

Від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Дане клопотання задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2012 року між державним підприємством „Укрриба" (первісний кредитор) - позивач по справі та підприємством Всеукраїнської громадської організації "Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництвах та козацтва України" "Науково Виробниче Сільськогосподарське підприємство "Камка" (новий кредитор) - відповідач по справі, був укладений договір №7 про відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1. договору №7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012 року, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором від 01.04.2010 №06/10 (основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором в сумі 20 862,55 грн., в тому числі ПДВ 3477,09 грн.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2. договору №7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012 року).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника майновим поручителем або заставодавцем (майнова порука); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути змінений також у інших випадках, встановлених законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор повинен передати новому кредитору дійсну вимогу та зобов'язаний передати йому необхідні документи, що свідчать про право вимоги.

Дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах укладеного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено 01.04.2010р. договір зберігання з правом користування № 06/10, відповідно до умов якого позивач (замовник) передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання - передачі, нерухоме майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів) рибдільниці «Холми», яке знаходиться на балансі ДП « Укрриба», та розташоване за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, смт.Холми, зі строком дії з 01.04.2010р. по 01.04.2020р. (п.п.1.1,6.1. договору).

01.04.2010р. сторонами було підписано акт приймання - передачі гідротехнічних споруд згідно договору з правом користування (додаток № 1 до договору № 06/10 від 01.04.2010р.).

Додатковою угодою від 02.07.2012р., сторонами було припинено з 02.07.2012р. дію договору зберігання з правом користування № 06/10.

У відповідності до п.2.2. договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р., зберігач (ФОП ОСОБА_1 за користування майном зобов»язаний був сплачувати щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем плату в розмірі 1600 грн. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.

Із підписаного між позивачем ДП «Укрриба» та ФОП ОСОБА_1 акту звіряння розрахунків за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. слідує, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ДП «Укрриба» по договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р. станом на 31.12.2011р. становила 10356 грн.52 коп.

За період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. ФОП ОСОБА_1 зобов»язаний був сплати по договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р. - 10506 грн.03 коп., в тому числі - в січні - 1747 грн.22 коп., в лютому - 1750 грн.72 коп., в березні 1755 грн.97 коп., в квітні - 1755 грн.97 коп., в травні 1750 грн.70 коп., в червні - 1745 грн.45 коп.

Таким чином, станом на 01.07.2012р., дату укладення договору про відступлення права вимоги № 7, заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ДП «Укрриба» по договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р. становила 20862 грн.55 коп.

Із наданих позивачем оборотньо - сальдової відомості по рахунку № 3610 та картки рахунку 3610 по договору № 06/10 від 01.04.2010р., також вбачається що дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 по договору зберігання з правом користування №06/10 від 01.04.2010 року становить 20862 грн.55 коп.

Доказів визнання договору зберігання з правом користування №06/10 від 01.04.2010 року недійсним, у встановленому законодавством порядку, сторони суду не надали.

Сторонами також не надано доказів, які підтверджують недійсність вимоги, яка була відступлена по договору № 7 від 01.07.2012р.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позивачем по договору № 7 відступлення права вимоги від 01.07.2012р. була передана дійсна вимога в сумі 20862 грн. 55 коп. щодо заборгованості ФОП ОСОБА_1, яка виникла по договору зберігання з правом користування №06/10 від 01.04.2010 року.

Пунктом 2.1. договору №7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012 року сторони визначили, що за передане право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (боржник) за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 20 862,55 грн., в тому числі ПДВ 3477,09 грн., яку вносить новий кредитор на розрахунковий рахунок первісного кредитора до 23.08.2012 року.

Обов»язок нового кредитора щодо сплати суми зазначеної в п. 2.1 договору також передбачений п. 3.2.1 договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення п. 3.2.1. договору №7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012 року, зобов'язання щодо перерахування суми зазначеної в п. 2.1. договору (20862,55 грн.) не виконав і кошти не перерахував, а тому вимога позивача щодо стягнення 20862,55 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки п.3.1.3. договору, відповідно до якого первісний кредитор (позивач) зобов'язаний передати новому кредитору (відповідачу) усі необхідні документи, які засвідчують права що передаються, та інформацію, яка важлива для їх здійснення, не визначено термін, в який ці документи повинні бути передані.

Доказів звернення до позивача за вищезазначеними документами, до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач суду не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме наданого опису вкладення у цінному листі від 01.04.2013р., позивач направив на адресу відповідача копію договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р.; копію акту приймання -передачі гідротехнічний споруд згідно договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р.; копію протоколу про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначену у договорі № 06/10 від 01.04.2010р.; копію угоди про припинення дії договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р.; копію акту приймання -передачі гідротехнічний споруд згідно договору зберігання з правом користування № 06/10 від 01.04.2010р.; рахунок - фактуру № 704 від 01.07.2012р.; акти № 996 від 01.07.2012р,№ 996 від 01.07.2012р., картку рахунок 3610.

Відповідач лише 03.04.2012р. направив на адресу позивача лист з вимогою надати йому документи для виконання зобов'язань по договору № 7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012р.

Умовами договору № 7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012р. не передбачено залежність виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо перерахування коштів в сумі 20862 грн. 55 коп. від терміну передачі позивачем документів, які засвідчують права, що передаються.

Твердження відповідача про те, що між сторонами не підписано акт приймання - передачі документів, також є безпідставні, оскільки ні чинним законодавством, ні договором про відступлення права вимоги № 7 від 01.07.2012р. не передбачено обов'язковість складання акту приймання - передачі документів.

Як вбачається із наданого позивачем листа ФОП ОСОБА_1 він дійсно був повідомлений про укладення між ДП „Укрриба" та ПВГО „Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництвах та козацтва України" „Науково-Виробниче сільськогосподарське підприємство „Камка" договору про відступлення права вимоги від 01.07.2012р. № 7 на загальну суму 20862 грн.55 коп., а тому твердження відповідача про те, що боржник - ФОП ОСОБА_1 не був повідомлений про укладення договору відступлення права вимоги є безпідставні.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не було сплачено в установлений строк суму у розмірі 20862,55 грн., обумовлену п. 2.1. договору, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 347,14 грн. за період з 23.08.2012 року по 14.03.2013 року та інфляційні нарахування в розмірі 62,56 грн. за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору №7 про відступлення права вимоги від 01.07.2012 року передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено прострочку відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо перерахування суми зазначеної в п. 2.1. договору (20862,55 грн.), а тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано три відсотки річних в сумі 347,14 грн. за період з 23.08.2012 року по 14.03.2013 року та інфляційні нарахування в розмірі 62,56 грн. за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, зобов'язання по договору щодо перерахування зазначеної в п. 2.1. договору суми не здійснив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 20 862 грн. 55 коп. боргу, 347 грн. 14 коп. 3 % річних та 62 грн. 56 коп. інфляційних.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 510, 512, 513, 514, 517, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства Всеукраїнської громадської організації "Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництвах та козацтва України" "Науково Виробниче Сільськогосподарське Підприємство "Камка", вул. Центральна, 3, с. Камка, Корюківський район, Чернігівська область, 15331 (код ЄДРПОУ 37749966, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенівська, 82-а, м. Київ, 04050 (код ЄДРПОУ 25592421, відомості про банківські реквізити відсутні) 20 862 грн. 55 коп. боргу, 347 грн. 14 коп. 3 % річних, 62 грн. 56 коп. інфляційних та 1720, 50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 19.04.2013р.

Суддя Л.М. Лавриненко