Рішення № 30782148, 11.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4899/13 11.04.13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

про зобов'язання виконати платіжне доручення № 278 від 02.10.2012 року.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Лебедь С.А. (дов. б/н від 14.03.2013),

Соляник Д.П. (дов. б/н від 14.03.2013)

від відповідача: не з"явився,

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про зобов'язання перерахувати грошові кошти у сумі 276404,60 грн. з поточного рахунку № 260003014989 за платіжним дорученням № 695 від 13.12.2012 року.

Позов обґрунтований тим, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» порушило строк виконання зобов'язання з розрахунково-касового обслуговування позивача, взяте не себе відповідно до умов Договору банківського рахунку № 02/2734.

Ухвалою суду віл 18.03.2013 провадження у справі порушено та справу призначено до розгляду на 11.04.2013 року.

Представники позивача у судовому засідання 11.04.2013, на виконання вимог ухвали суду, надали банківську виписку про рух коштів на поточному рахунку позивача. Надали додаткові пояснення по суті спору, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не направив до суду свого уповноваженого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2008 між Акціонерним банком «Таврика» (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» (Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 02/2734 (а. с. 6-10).

Умовами вказаного договору передбачено, що Банк, за дорученням Клієнта, на підставі заяви та інших необхідних документів, відкриває Клієнту рахунок у національній валюті № 260003014989.

Згідно положень п. 2.6. Договору банківського рахунку, Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку, за умови дотримання вимог чинного законодавства, за винятком випадків, коли до рахунку застосовується арешт, стягнення або зупинення операцій по рахунках згідно законодавства України.

Відповідно до п. 2.9. Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати за дорученням Клієнта розрахункові та касові операції, передбачені законодавством, в тому числі: виконувати доручення Клієнта про переказ грошей та забезпечувати зарахування коштів на рахунок Клієнта; здійснювати приймання та видачу готівки в порядку і за правилами, встановленими чинним законодавством.

Положеннями пункту 2.10. Договору банківського рахунку визначено, що Банк зобов'язаний розрахункові операції в національній валюті за дорученням Клієнта здійснювати у відповідності до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою НБУ № 22 від 21 січня 2004, зі змінами та доповненнями.

Банк зобов'язаний здійснювати обслуговування Клієнта в межах встановленого операційного часу. Банк також виконує платіжні доручення Клієнта, що надійшли до Банку у період після закінчення операційного часу до закінчення операційного дня Банку, в день їх надходження з урахуванням сум, що надходять на рахунок Клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), з стягненням з Клієнта плати за надані послуги у відповідності з тарифами Банку (п. 2.11. Договору банківського рахунку).

Крім того, пунктом 2.1. визначено, що Банк має право використовувати кошти Клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи Клієнту його права безперешкодно розпоряджатись цими коштами відповідно до законодавства України, в тому числі нормативних актів Національного банку України.

Також Банк має право відмовити Клієнту у виконанні платіжного доручення та повернути його Клієнту без виконання з написом про причину повернення документа без виконання, посиланням на розділ (пункт) нормативно-правового акта, який порушено, зазначенням дати повернення, в разі оформлення клієнтом розрахункових документів з порушенням законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.2 Договору банківського рахунку).

Із матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» 13.12.2012 прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» платіжне доручення № 695 від 13.12.2012 щодо перерахування з рахунку № 260003014989 грошових коштів у розмірі 276404,60 грн.(а. с. 11). Платіж мав бути здійснений за призначенням, а саме як відшкодування втрат господарського виробництва на користь Володимирецької селищної ради Рівненської області.

Станом на 13.12.2012 на особовому рахунку позивача № 260003014989 обліковувалися грошові кошти у загальному розмірі 299169,63 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача (а. с. 14, 45).

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «»Центр «Сонячне ремесло» не виконало.

У подальшому, на адресу Клієнта надійшло Повідомлення про невиконання розрахункового документа від 14.12.2012 № 986-3696, з якого вбачається, що причиною відмови Банком виконати платіжне доручення № 695 від 13.12.2012 є відсутність коштів на кореспондентському рахунку ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» (а. с. 13).

Оскільки платіжне доручення Клієнта № 695 від 13.12.2012 станом на день розгляду справи залишається не виконаним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» вернулось до суду із вимогою про зобов'язання перерахувати грошові кошти в сумі 276404,60 грн. з поточного рахунку № 260003014989 Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» за платіжним дорученням № 695 від 13.12.2012 року.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

До того ж, статтею положеннями частин 2,3,4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Нормами п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 1.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями статтей 525, 526 ЦК України.

Нормами статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Положення статті 629 ЦК України містять наступне: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 11.04.2013 факт невиконання відповідачем платіжного доручення № 695 від 13.12.2012, шляхом списання суми грошових коштів у розмірі 276404,60 грн. з поточного рахунку № 260003014989, відкритого позивачем у ПАТ «Банк «Таврика», належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем під час розгляду справи не спростований.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 51, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про зобов'язання перерахувати грошові кошти у сумі 276404,60 грн. з поточного рахунку № 260003014989 за платіжним дорученням № 695 від 13.12.2012 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» ( 01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 92-94; код ЄДРПОУ 19454139) перерахувати грошові кошти в сумі 276404(двісті сімдесят шість тисяч чотириста чотири) гривні 60 копійок з поточного рахунку № 260003014989 Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» (34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Партизанська, 8; код ЄДРПОУ 35193572) за платіжним дорученням № 695 від 13.122012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "«Банк «Таврика» ( 01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 92-94; код ЄДРПОУ 19454139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» (34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Партизанська, 8; код ЄДРПОУ 35193572) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.04.2013 року.

Повний тест рішення складено 16.04.2013 року.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова