Рішення № 30782068, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4718/13 16.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«АХА Страхування»

Про стягнення 20 722,64 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Голяр І.С. - по дов. № 62 від 01.03.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НОВА» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 20 722,64 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5046 від 22.10.2009 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР під керуванням Самотейкіна А.О., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9517756), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4718/13 та призначено її до розгляду на 26.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4718/13 від 26.03.2013, у зв'язку нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 15.03.2013, розгляд справи був відкладений на 04.04.2013.

Відповідач у поданому 01.04.2013 до відділу діловодства суду відзиві просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного: відповідач вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності, так як постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 встановлено, що 03.02.2010 в м. Києві по вул. Григоренка-Драгоманова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Octavia, д.н. АА5523АІ, що належить ТОВ «Міжнародна комерційна компанія телерадіокомпанія» (ICTV) та автомобіля Mitsubishi, д.н. АА 3138 АІ, під керуванням Самотейкіна А.О., а отже, на думку відповідача, строк позовної давності закінчився 03.02.2013. В своєму відзиві відповідач зазначає, що 31.01.2011 позивач звернувся з регресною вимогою № 228/0/3-11 до відповідача про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 20 722,64 грн. за подією від 03.02.2010. Крім того, відповідачем було отримано постанову Дарницького районного суду м. Київ у справі № 3-1731/10 від 22.03.2010, відповідно до якої ДТП трапилася у зв'язку з вчиненням Чечетом C.І. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Проте відповідач не отримував документи компетентних органів (суду), якими визначена ступінь вини потерпілого/страхувальника, а отже правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні. На підтвердження розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Octavia, д.н. АА 5523 АІ, позивачем надано звіт № 184 від 03.03.2010, складений ФОП Нехаєв Владислав. Відповідно до вказаного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia, д.н. АА 5523 АІ, з урахуванням фізичного зносу становить 15 381,99 грн. Відповідач зазначає, що у випадку, якщо ступінь вини страхувальника/потерпілого за ДТП від 03.02.2010 становить 50 %, за вирахуванням франшизи 510,00 грн., сума виплати страхового відшкодування повинна була становити не більше 6 925,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4718/13 від 04.04.2013, у зв'язку нез'явленням представника відповідача в засідання суду, розгляд справи був відкладений на 16.04.2013.

Позивачем в судовому засіданні 16.04.2013 подано заяву, яка у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 10 361,32 грн.

Позивач в судовому засіданні 16.04.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 16.04.2013 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 04.04.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Іллінська, 8, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.04.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 04.04.2013, надіслану за вищевказаною адресою, отримав 08.04.2013, що підтверджується повернутим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 16.04.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.2010 о 08-40 год. на перехресті вулиць Григоренка-Драгоманова в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ та транспортного засобу Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 у справі № 3-1727/10 вбачається, що гр. Самотейкін А.О. керуючи автомобілем Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР рухаючись по вул. Григоренка-Драгоманова в м. Києві, в порушення п. 10.1. ПДР України, при будь-якій зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 у справі № 3-1727/10 гр. Самотейкіна А.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 у справі № 3-1731/10 гр. Чечет С.І., керуючи автомобілем Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ рухаючись на перехресті вулиць Григоренка-Драгоманова в м. Києві, в порушення п. 11.4. ПДР України, де проїзна частина має три смуги в попутному напрямку, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2010 у справі № 3-1727/10 гр. Чечет С.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна компанія телерадіокомпанія» (ІСТV) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 5046 від 22.10.2009.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 184 від 03.03.2010 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням зносу складає 15 381,99 грн., в т. ч. ПДВ.

Звіт про оцінку майна № 184 від 03.03.2010 здійснений оцінщиком Нехаєвим В.Ю., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 680 від 11.03.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страховим актом № 680 від 11.03.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 20 722,64 грн., тобто більшому ніж оцінено.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 20 722,64 грн. позивачем були перераховані згідно платіжних доручень № 2321 від 15.03.2010 на суму 6 907,55 грн., № 2861 від 29.03.2010 на суму 6 907,55 грн. та № 0003451 від 13.04.2010 на суму 6 907,54 грн..

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 722,07 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР знаходився під керуванням Самотейкіна А.О.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР застрахована Самотейкіним А.О. у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9517756 (діючий на 03.02.2010).

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР застрахована Самотейкіним А.О. у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9517756, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВС/9517756 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування має бути зменшено на 510,00 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу № 228/0/3-11 від 31.01.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 20 722,64 грн. Дана вимога отримана відповідачем 03.02.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отримавши вказану регресну вимогу відповідач листом № 12/5-11У від 22.03.2011 повідомив позивача про те, що ДТП сталося з обопільної вини водіїв автомобіля Mitsubishi Out Lander, державний номер АА 3138 НР та автомобіля Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ, а тому за відсутності даних щодо ступеня вини кожного з учасників ДТП в її настанні, з посиланням на ст. 1188 Цивільного кодексу України зазначив про відсутність підстав для визнання випадку страховим та здійснення страхового відшкодування.

Позивач 16.09.2011 звернувся до відповідача з листом № 2949/0/17-11 від 12.09.2011, в якому посилаючись на те, що у вчинені ДТП винні дві особи - вина є обопільною просив направлену регресну вимогу № 228/0/3-11 від 31.01.2011 задовольнити на суму 10 361,32 грн. (20 722,64 грн. : 2).

Відповідач на лист позивача № 2949/0/17-11 від 12.09.2011 надав відповідь, зміст якої є аналогічним відповіді, що міститься в листі відповідача № 12/5-11У від 22.03.2011.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач з дня отримання вказаної вище регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як зазначалось вище, позивач здійснив першу виплату страхового відшкодування страхувальнику 15.03.2010, а останню 13.04.2010.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом починається обчислюватись за першою виплатою 16.03.2010 та відповідно закінчується 16.03.2013.

Як вбачається з вхідного штампу Господарського суду міста Києва даний позов подано 13.03.2013, а отже позивачем строк не пропущено.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

До таких обставин може бути віднесено ступінь вини кожного завдавача, їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.

Дарницьким районним судом м. Києва при розгляді справ № 3-1727/10 та № 3-1727/10 постановлено про визнання гр. Самотейкіна А.О. та гр. Чечет С.І. винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340,00 грн.

З огляду на те, що обох водіїв визнано винним у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за однією нормою, господарський суд приходить до висновку, що ступінь вини кожного з них визначається у рівних частках.

Доказів часткового відшкодування шкоди в добровільному порядку сторонами не подано.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Skoda Octavia, державний номер АА 5523 АІ було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із оціненої вартості матеріального збитку за вирахуванням суми франшизи та обопільної вини водіїв (15 381,99 грн. (оцінена шкода згідно звіту № 184 від 03.03.2010) : 2 (рівноцінна вина обох водіїв) - 510,00 грн. (франшиза)), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 180,99 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НОВА» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НОВА» (м. Київ, вул. М.Расокової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) суму страхового відшкодування в розмірі 7 180 (сім тисяч сто вісімдесят) грн. 99 коп., 1 192 (одну тисячу сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.04.2013.

СуддяВ.В.Сівакова