Ухвала суду № 30780748, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16275/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000812260 від 14.11.2012 та № 0000822260 від 14.11.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 р. позов Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.11.2012 року № 0000822260 та від 14.11.2012 року № 000812260. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 861,02 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Київбуделектротранс» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 22.09.2012 р. по 24.10.2012 р. працівниками ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Респект-2000» за листопад, грудень 2011 року, про що складено акт від 31.10.2012 № 3935/22-621-3333972 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35900 грн., а також пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 41 227 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 000022260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 875 грн.; від 14.11.2012 року № 0000812260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 41 227 грн.

Позивач 12.11.2010 року отримав Ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 09.11.2010 року по 09.11.2015 року.

ТОВ «Респект-2000» отримало Ліцензію на здійснення будівельної діяльності 01.06.2007 року. Строк дії ліцензії з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

Судом встановлено, що між позивачем (Субпідрядник) та ТОВ «Респект-2000» (Субсубпідрядник) було укладено Договір від 11.11.2011 року № 57/2011, відповідно до умов якого, ТОВ «Респект-2000» зобов'язується у 2011 році виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Реконструкція магістральної вулиці загальноміського значення (вул. Київська) в м. Бровари Київської області (Перша черга)».

ТОВ «Респект-2000» виконав будівельні роботи, відповідно до умов зазначеного договору, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 19 383,86 грн. та 195 718,13 грн., всього виконано робіт на загальну суму 215 101,99 гривень.

ТОВ «Респект-2000» виписало на адресу позивача податкові накладні від 19.11.2011 № 26 на суму 60 000,00 грн., від 08.12.2011 № 35 на суму 135 718,13 грн., від 30.12.2011 № 85 на суму 19 383,86. Загальна сума наданих послуг, відповідно до податкових накладних - 215 101,99 гривень.

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач на оплату вартості виконаних робіт за Договором № 57/2011 від 11.11.2011 року перерахував на рахунок ТОВ «Респект-2000» грошові кошти на загальну суму 215 000,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 631 за період 01.01.2011-31.10.2012 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 101,99 гривень.

Згідно Довідки Відділу капітального будівництва від 01.01.2013 року № 48 роботи з реконструкції електромереж 10 кВт та зовнішнього освітлення згідно проекту «Реконструкція магістральної вулиці загальноміського значення (вул. Київська) в м. Бровари Київської області» виконано згідно проектно-кошторисної документації. (а.с. 193).

Договір № 57/2011 від 11.11.2011 року був укладений позивачем для забезпечення виконання Договору субпідряду № 8-04-08 від 08.04.2008 року, укладеного з Броварським шляхово-будівельним управлінням № 50.

На виконання Договору субпідряду № 8-04-08 від 08.04.2008 року позивачем складено акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року. Розрахунки між Броварським шляхово-будівельним управлінням № 50 та позивачем підтверджуються банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем були надані до перевірки первинні документи на підтвердження господарських відносин між позивачем та ТОВ «Респект-2000».

Разом з тим, відповідач дійшов висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Респект-2000» на підставі висновків акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 № 305/22-2/34779041 про результати виїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Респект-2000» за листопад, грудень 2011 року (далі - Акт перевірки ТОВ «Респект-2000»). Згідно даного акту ТОВ «Респект-2000» було зареєстровано невстановленими слідством особами на підставну особу за грошову винагороду та за адресою реєстрації не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання позивачем будівельно-монтажних робіт та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.127 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, право на формування валових витрат у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами, тобто документами, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відніс витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Респект-2000» до складу валових та сформував податковий кредит на підставі первинних документів, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

З наведеного випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Респект-2000» було анульоване 08.02.2012 року, тобто після того, як було виконано зобов'язання за Договором № 57/2011 від 11.11.2011 року.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність Договору № 57/2011 від 11.11.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Респект-2000», то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем. З огляду на те, що судом було вірно встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, колегія погоджується з висновками та рішенням суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.