Рішення № 30780361, 16.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року справа № 919/02/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

(04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1

Ідентифікаційний код 31301827)

до комунального підприємства «Севпетлоенерго» Севастопольської

міської ради

(99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко,2

Ідентифікаційний код 03358357)

про стягнення 8 183 543,91 грн.,

за участю представників:

Позивача (ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") - Доманського Олександра Анатолійовича - головний юрисконсульт відділу, довіреність № 270/10 від 14.12.2012;

Відповідача (КП "Севтеплоенерго" СМР) - Іванова Павла Павловича - юрисконсульт, довіреність № 18 від 03.01.2013.

Суть спору:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопльської міської Ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8 087 302, 18 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 258,525,526,530,550-552,611,625,712 Цивільного кодексу України, статті 193,216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що Відповідач невчасно здійснював розрахунок за отриманий від Позивача газ за договором №06/10-1133БО-40 від 14.10.2010

Ухвалою суду від 04.01.2013 зазначена позовна заява та додані до неї документи повернуті без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 задоволено апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.01.2013 скасовано, справу направлено для розгляду по суті до господарського суду міста Севастополя.

13.02.2013 матеріали справи №919/02/13-г надійшли на адресу господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 15.02.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Чергове судове засідання призначено на 11.04.2013.

11.04.2013 від представника Позивача через канцелярію суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 8 183 543,91 грн, з яких: 6950 258,96 грн - основний борг за поставлений природний газ, 534 747,47 грн - пеня, 237 208,80 грн - інфляційне відшкодування та 461328,68 грн - 3% річних за несвоєчасні розрахунки.

Судом прийнято заяву пор збільшення позовних вимог та подальший розгляд справі про доведено з її урахуванням.

У судовому засіданні 11.04.2013 оголошено перерву до 16.04.2013.

Ухвалою суду від 11.04.2013 продовжено строк розгляду спору до 28.04.2012.

У судовому засіданні 16.04.2013 представник Позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити збільшені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав. Вважає, що заборгованість перед Позивачем склалася з об'єктивних підстав у зв'язку з тим, що НКРЄ своєю постановою від 14.12.2010 №1723 здійснило корегування тарифу за 1 Гкал теплової енергії Відповідача без урахування росту ціни на газ, у зв'язку з чим у Відповідача не вистачає грошових коштів для оплати у повному обсязі рахунків, виставлених Позивачем. Крім того, представник Відповідача посилається на укладений між Відповідачем та Позивачем договір на проведення взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання не здійснювати дій для погашення заборгованості до проведення взаєморозрахунків (арк. с 72-73). У судовому засіданні представником Відповідача було подано контр розрахунок суми позову, відповідно до якої Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційного відшкодування у повному обсязі, а суму пені визнав частково - у розмірі 519 132,22 грн (арк. с 110-114).

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника Позивача суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір пор закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1133БО-40 (далі -Договір), згідно з пунктом 1.1.,1.2. якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплатити природний газ в обсязі до 10093 тис куб м. (арк. с. 33-37).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2010 в частині поставки газу, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу у період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року було поставлено природний газ на загальну суму 24218171,56 грн, що підтверджується актами прийому-передачі від 31.10.2010, 30.11.2010 та 31.12.2012 (арк. с 41-43) та не оспорюється Відповідачем.

Відповідно до пункту 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту прийму-передачі природного газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов Договору Відповідач свій обов'язок щодо сплати отриманого газу виконав частково у сумі 17267912,60 грн, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 6950 258,96 грн.

Зазначене стало підставою звернення Позивача до суду з відповідними вимогами про стяг6ення заборгованості за Договором.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (та Господарського кодексу України, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором, однак вартість природного газу сплачувалась Відповідачем з порушенням умов договору, встановлених пунктом 4.1.

Відповідач не подав суду доказів оплати отриманого товару.

Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком Відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 6950258,96 грн.

Відносно заявлених Позивачем до стягнення пені у розмірі 534 747,47 грн, 237 208,80 грн - інфляційного відшкодування та 461328,68 грн - 3% річних за несвоєчасні розрахунки суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 534747,47 грн за період з 21.01.2011 по 21.07.2011. При цьому Позивач посилається на положення пункту 9.3 Договору стосовно встановленого ним строку позовної давності у три роки.

Відповідно до умов пункту 9.3. Договору Відповідачем було здійснено та надано суду контррозрахунок суми пені, відповідно до якого Відповідачем перераховано розмір заборгованості з пені за останні шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду та визнано пеню у розмірі 519132,22 грн (арк. с 110, 112).

Проте, суд не погоджується з контрозрахунком Відповідача виходячи з наступного.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільного кодексу України, якщо інші строки не встановлено Господарського кодексу України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що положення пункту 9.3.Ддоговору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічну позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року у справі №10/065-11.

За таких обставин суд визнає вірним розрахунок Позивача щодо нарахування пені у розмірі 534747,47 грн (арк. с 95), а отже вимогу щодо стягнення пені у зазначеному розмірі обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційне відшкодування у сумі 237208,80 грн та 3% річних сумі 461328,68 грн відповідно до наданих розрахунків (арк.с. 95-96).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, зроблені Позивачем, вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 461328,6 грн. та інфляційного відшкодування в розмірі 461328,68 грн. підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 82-1, 83, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Севпетлоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко,2,Ідентифікаційний код 03358357) на користь дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1, Ідентифікаційний код 31301827, р/р №26002007367001 в Київської ФПАТКБ «Південкомбанк» м.Київ МФО 320876 або на будь-який інший рахунок, виявлений під час проведення виконавчих дій) заборгованість за договором №06/10-1133БО-40 від 14.10.2010 у розмірі 8 183 543,91 грн, з яких: 6950 258,96 грн - основний борг за поставлений природний газ, 534 747,47 грн - пеня, 237 208,80 грн - інфляційне відшкодування та 461328,68 грн - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.04.2013

Суддя І.А. Харченко

Розсилка (рекомендованою з повідомленням) :

1. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

2. КП "Севтеплоенерго" СМР

(вул. Л.Павліченко, 2, м.Севастополь, 99011)