Рішення № 30780343, 28.01.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

28.01.2013р. Справа № 917/17/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако", вул.Балукова, 21, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер", вул.Жовтнева, 39/41, кв.1,2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 20 638,91 грн.

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Купріянова В.Д. дов. б/н від 21.01.2013р.

від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" заборгованості в розмірі 20 638,91 грн. за Договором поставки товару №ПК/239 від 17.02.2012 року.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп.. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення (про вручення поштового відправлення - ухвали суду).

22.01.2013 року за вх. канцелярії суду №1097д від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2013 року до суду надійшли додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

28.01.2013 року за вх. канцелярії суду №1305д від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог не заперечує та просить суд розглянути справу по суті без участі його представника. Суд поданий відзив прийняв та залучив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

17 лютого 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - ТОВ "Фармако", Постачальник, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Адлер" (далі - ТОВ "Адлер", Покупець, Відповідач) укладено договір поставки №ПК/239 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов"язується поставити і передати у власність Покупцеві а Покупець прийняти та оплатити Товар. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у видаткових накладних. Предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення. Поставка Товару здійснюється окремими партіями шляхом оформлення замовлень. Датою поставки Товару є дата отримання відповідної партії Товару Покупцем. Доказом передачі Товару є видаткова накладна, що підписана уповноваженою особою Покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця. Передача Товару здійснюється Постачальником Покупцю на підставі довіреності, виданої на ім"я уповноваженої особи з посиланням на номер та дату Договору. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару Покупцем.

На виконання умов Договору ТОВ "Фармако" поставило Товар на загальну суму 22 490,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №121725/0 від 29.10.2012р., №122826/0 від 31.10.2012р., №122826/0 від 31.10.2012р., №124578/1 від 05.11.2012р., №121684/0 від 12.11.2012р., №127556/1 від 12.11.2012р., №127556/0 від 12.11.2012р., №130259/1/0 від 19.11.2012р., №130259/0 від 19.11.2012р., №131499 від 21.11.2012р., №131499/0 від 21.11.2012р.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата Товару здійснюється шляхом попередньої оплати аба з відстроченням платежу. При оплаті Товару з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов"язаний здійснити оплату вказується Постачальником у видатковій накладній. При оплаті Товару шляхом попередньої оплати, така оплата здійснюється протягом 2-х банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури. За умовами п.6.5 Договору, в платіжних документах за Товар Покупець повинен вказати: номер та дата договору, номер та дата видаткової накладної, відображення сум ПДВ.

Відповідачем умови Договору щодо оплати Товару виконані не в повному обсязі, заборгованість за поставлений Товар становить 22 490,32 грн.

Пунктами 10.3 та 10.4 Договору, визначена відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату Товару, що полягає в сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення чинного законодавства позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 124,59 грн. та 3% річних - 24,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адлер" ( вул.Жовтнева, 39/41, кв.1,2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 201073285, р/р 26004050000009 в АКБ "Індустріалбанк" м.Кременчк, МФО 331304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" ( вул.Балукова, 21, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 20037376, р/р 26003012718629 в ВАТ "Укрексімбванк", МФОР 322313) заборгованість за Договором в розмірі 20489,40 грн., пеню в розмірі 124,59 грн., 3% річних - 24,92, грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 04.02.2013

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.