Рішення № 30780327, 16.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.13 Справа № 914/1303/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький», м. Хмельницький

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», с. Завидче Радехівського району Львівської області

про: стягнення 5 362,27 грн. за Договором № 172 купівлі-продажу від 14.05.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Павлицький Т.В. (довіреність № 21 від 14.03.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький», м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», с. Завидче Радехівського району Львівської області про стягнення 5 362,27 грн. за Договором № 172 купівлі-продажу від 14.05.2012 року.

Ухвалою суду від 05.04.2013 року розгляд заяви призначено на 16.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 172 від 14.05.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5362,27 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимог ухвали суду від 05.04.2013 року виконав, в судовому засіданні надав письмове підтвердження, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 05.04.2013 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7901408070000.

За наявності в суду доказу належного повідомлення відповідача відповідно до припису ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14 травня 2012 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 172 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію (запчастини) на загальну вартість 8839,79 грн. згідно таких накладних: № 07280 від 06.09.2012 року на суму 8727,37 грн. на підставі доручення № 62 від 06.09.2012 року; № 08485 від 17.10.2012 року на суму 112,42 грн. на підставі доручення № 72 від 17.10.2012 року.

Згідно п. 3.1. Договору, Покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом п'ятнадцяти днів з дати поставки цієї партії продукції.

На дату подання до суду позовної заяви позивач стверджує про здійснення часткової оплати за продукцію в сумі 4200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 06.02.2013 року.

Проте, відповідно до зазначеного платіжного доручення, оплата в сумі 4200,00 грн. здійснювалась за іншим Договором, заборгованість по якому не є предметом даного спору. Отож даний доказ є неналежним для вирішення цієї справи. Відтак, суд вважає, що такий документ є неналежним доказом, оскільки підтверджує факт оплати за іншим зобов'язанням, що не є предметом цього спору.

Відтак, у суду не має підстав вважати, що зобов'язання в частині погашення боргу в сумі 4 200 грн. відповідачем виконано.

Разом з тим, у позовних вимогах позивач стверджує про заборгованість за Договором складає лише 4639,79 грн. З урахуванням цього, суд не вбачає підстав виходити за межі позовних вимог в частині задоволення 4 200 грн. заборгованості.

Відповідно до п. 5.3. Договору, за порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення. Виходячи з наведеного, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в сумі 579,42 грн., а також 26,18 грн. інфляційних нарахувань та 116,88 грн. трьох відсотків річних.

Отож, позивач просить суд стягнути з відповідача 5362,27 грн. заборгованості, а саме 4639,79 грн. основної заборгованості, 579,42 грн. пені, 26,18 грн. інфляційних нарахувань та 116,88 грн. трьох відсотків річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в сумі 579,42 грн., 26,18 грн. інфляційних нарахувань та 116,88 грн. трьох відсотків річних.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5362,27 грн. заборгованості, з яких: 4639,79 грн. основної заборгованості, 579,42 грн. - пені, 26,18 грн. - інфляційних нарахувань та 116,88 грн. - трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», 80233, Львівська область, Радехівський район, с. Завидче, вул. Центральна, 99 (ідентифікаційний код юридичної особи 34677826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Хмельницький», 29000,

м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1 (ідентифікаційний код юридичної особи 23838102) 4639,79 грн. основної заборгованості, 579,42 грн. пені, 26,18 грн. інфляційних нарахувань, 116,88 грн. трьох відсотків річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.04.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А