Рішення № 30780220, 19.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р. Справа № 19/050-12

За позовом Приватного підприємства «АІВ ГРУП», м. Луганськ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2», м. Сквира;

про стягнення 117219,83 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

за участю представників сторін:

від позивача: Бордунова Н.О. (довіреність б/н від 01.06.2012 р.);

Іванов А.І. (довіреність б/н від 12.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АІВ ГРУП»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»(надалі -відповідач) про стягнення 117219,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 021111 про надання клінінгових послуг від 02.11.2011 р. не оплатив у визначений договором строк надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у загалній сумі 107721,33 грн., за порушення строків оплати якої позивачем додатково нараховані пеня у розмірі 7836,27 грн., втрати від інфляції -107,72 грн. та 3% річних у сумі 1554,51 грн.

Ухвалою від 30.08.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/050-12 та призначив її розгляд на 17.09.2012 р.

Ухвалами від 17.09.2012 р., від 22.10.2012 р., від 19.11.2012 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

В засіданнях суду 10.10.2012 р., 07.11.2012 р., 04.12.2012 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

Під час розгляду справи присутній у судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням додаткових пояснень.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини або неможливість прийняти участь у судовому засіданні суд не повідомив. У минулих судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відсутність заборгованості за послуги, надані протягом листопада-грудня 2011 року, та на надання послуг неналежної якості у грудні 2012 року.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 р. між Приватним підприємством «Мейжер Сервіс», яке згідно з п. 1 Статуту було перейменовано на Приватне підприємство «АІВ Груп», (за договором -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»(за договором -замовник) було укладено Договір № 021111 про надання клінінгових послуг з протколом розбіжностей, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами, з використанням власних прибиральних засобів та технічного обладнання надавати послуги з комплексного прибирання (клінінгові послуги та послуги з догляду, надалі -«послуги») об'єктів «Край-2»замовника, загальною площею 9 500 м.кв. за адресою: м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 13-Б, (надалі -«території»), згідно переліку послуг та з періодичністю, що зазначені у Додатку № 1 до Договору, які є його невід'ємною частиною. Замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. Після підписання договору, замовник подає виконавцю заяву на початок надання послуг. Обєм, періодичність та характер послуг, зазначаються в Додатку № 1 до Договору. Час початку й закінчення робіт, об'єм та ціна послуг визначаються сторонами в Додатку № 1 до договору та можуть коригуватися в робочому порядку залежно від обсягу й складності замовлених послуг, та за потреби додатково узгоджуються актом погодження ціни, в якому визначається ціна послуг, об'єм та строк надання послуг, який підписується сторонами.

Згідно з п. 3.8. договору, вартість всіх послуг, що надаються за цим договором у звітному періоді (місяць) є договірною та становить 136500,00 грн., в тому числі ПДВ. Вартість послуг за договором не підлягає зміні в односторонньому порядку, але може бути змінена за згодою сторін при наявності об'єктивних причин для такої зміни (п. 3.12. договору).

Відповідно до пункту 6.2., договір діє до 31 січня 2012 року. Даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік у разі відсутності повідомлення від будь-якої з сторін про не бажання продовжити дію Договору.

Пунктом 6.3. договору встаовлено, що виконавець розпочинає надання послуг з 08 листопада 2011 р. та надає їх впродовж всього строку дії договору.

У відповідності з умовами договору сторонами було підписано Специфікацію № 1, Заявку № 1 та акт погодження ціни до заявки № 1 від 02.11.2011 р. відповідно до Договору про надання клінінгових послуг № 021111 від 02.11.2011 р.

Як вбачається з наданих до справи доказів, листом за № 160 від 17.01.2012 р. відповідач повідомив позивача про небажання продовжувати дію договору та останнім днем надання послуг за договором визначив 31 січня 2012 року.

При цьому, за твердженнями позивача, відповідач безпідставно не підписав та не повернув наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були надіслані на адресу відповідача цінним листом 13.02.2012 р. та отримані останнім 17.02.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за надані послуги становить 177721,33 грн. Однак, враховуючи суму попередньої оплати в розмірі 70000,00 грн., сплачену позивачем 10.11.2011 р., на день розгляду справи заборгованість складає 107721,33 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не обов'язковим.

Під час розгляду справи судом встановлено та сторонами не заперечувалось факт надання позивачем послуг за Договором № 021111 про надання клінінгових послуг від 02.11.2011 р. у період з 08.11.2011 р. по 31.01.2012 р. включно.

Також, до матеріалів справи залучено підписані представниками та скріплені печатками сторін наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000125 від 30.11.2011 р. на суму 86761,12 грн. (комплексне обслуговування з 08-30.11.2011 р.); № ОУ-0000134 від 26.12.2011 р. на суму 9733,08 грн. (доп. Послуги за обслуговування 29.12.-31.12.2011 р.); № ОУ-0000136 від 26.12.2011 р. на суму 113166,67 грн. (комплексне обслуговування за грудень 2011 р.). Окрім цього, позивач надав виписку з особового рахунку за 05.12.2011 р., згідно якої відповідач перерахував кошти в розмірі 86761,12 грн. за комплексне обслуговування з 08-30.11.2011 р., та виписку з особового рахунку за 27.12.2011 р., з якої вбачається про перерахування відповідачем 122899,75 грн. за комплексне обслуговування у грудня 2011 р. та доп.послуги 29.12.-31.12.2011 р.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що підставою для проведення розрахунків є наданий виконавцем рахунок на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 3.7. договору, замовник оплачує виконавцю вартість послуг не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Отже, з наданих суду доказів вбачається, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг, наданих у листопаді та грудні 2011 року, згідно з підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставленими на підставі цих актів рахунків.

Втім, позивач не надав суду доказів виставлення відповідачу рахунків та надання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 17888,00 грн. за листопад 2011 року та на суму 23333,33 грн. за грудень 2011 року у строкі, передбачені п. 2.1.3 договору, тобто протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду -календарного місяця.

Як вбачється з матеріалів справи, позивач в порушення умов договору рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на залишки заборгованості за надані послуги у період з 08.11.2011 р. по 31.12.2011 р., тобто на суму 17888,00 грн. за листопад 2011 року та на суму 23333,33 грн. за грудень 2011 року, надіслав тільки 13.02.2012 р.

При цьому, суд вважає, що позивач правомірно надіслав відповідачу для підписання та оплати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн. (доплата за послуги в листопаді 2011 р.) та № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. (доплата за послуги в грудні 2011 р.), оскільки у п. 3.8. договору та у Специфікації № 1, Заявці № 1, акті погодження ціни до заявки № 1 від 02.11.2011 р., що є додатками до Договору про надання клінінгових послуг № 021111 від 02.11.2011 р., сторони на власний розсуд визначили загальну вартість послуг, що надаються за договором у звітному періоді (місяць), у розмірі 136500,00 грн., яка до того ж є незмінною, виходячи з умови п. 3.12. договору.

Відповідач не надав суду доказів внесення змін до договору шляхом укладання додаткової угоди щодо розміру вартості послуг, визначеної у п. 3.8. договору.

Таким чином, фактично має місце порушення позивачем умов договору в частині недотримання строків надання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за обслуговування, надане у період з 08.11.2011 р. по 31.12.2011 р.

Також, позивач з порушенням умов п. 2.1.3. договору надіслав відповідачу для підписання та оплати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) . за обслуговування у січні 2012 року № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн.

Проте, несвоєчасне виконання позивачем своїх обов'язків не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором, а може бути лише підставою для зменшення розміру збитків та неустойки, виходячи з приписів ст. 616 Цивільного кодексу України.

Втім, позивачем за період прострочки, що сталося з його вини, відповідальність до відповідача не застосується.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник у триденний строк з моменту одержання акту прийому-передачі наданих послуг розглядає та приймає надані послуги шляхом підписання наданих актів у випадку відсутності претензій. За наявності претензій замовник зобов'язаний у той же строк надати виконавцю мотивовану відповідь. В будь-якому разі сторони повинні підписати акт прийому-передачі в частині щодо обсягу та якості послуг у звітному періоді за якими не виникло претензій. Не пізніше наступного дня після підписання акту прийому-передачі наданих послуг замовник надає виконавцеві один екземпляр акту. У випадку відсутності мотивованої відмови у встановлений строк, всі послуги, зазначені у акті вважаються прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті у встановлений строк.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач, отримавши 13.02.2012 р. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. у строк, визначений у п. 3.2. договору, їх не підписав та мотивовану відповідь щодо не підписання вказаних актів позивачу не надав.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач мав претензії щодо якості послуг, наданих позивачем у листопаді та грудні 2011 року.

Щодо претензій відповідача відносно якості послуг, наданих за договором у січні 2012 року, то позивача про даний факт було повідомлено лише листом за № 160 від 17.01.2012 р.

Також, у п. 3.1.1. договору визначено, що на підставі претензійних актів за звітний період виконавець зобов'язується зменшити суму до сплати у рахунку та по акту приймання-передачі наданих послуг за місяць шляхом відображення знижки, що є сумою всіх штрафів по претензійним актам неналежного надання послуг Додаток № 2. Кожен претензійний акт підписується представниками обох сторін.

Судом встановлено, що сторонами не було підписано Додатку № 2 до договору, в якому визначається форма складання претензійного акту.

Відносно актів та службових записок, наданих відповідачем до справи в якості доказів надання позивачем неякісних послуг у січні 2012 року, то вони не приймаються судом в якості належних і допустимих доказів, оскільки відповідачем в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено повноваження осіб, які їх підписали. Відсутні і належні докази передачі так званих претензійних актів уповноваженій особі позивача.

Таким чином, суд, виходячи з зібраних по справі доказів та умов договору, дійшов висновку, що послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000028 від 24.01.2012 р. на суму 113166,67 грн., № ОУ-000255 від 07.02.2012 р. на суму 17888,00 грн., № ОУ-000256 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн., № ОУ-000257 від 07.02.2012 р. на суму 23333,33 грн. вважаються прийнятими та з 20.02.2012 р. у відповідача виник обов'язок по оплаті наданих послуг.

Крім того, під час розгляду справи та у своїх поясненнях сторони наголошували на тому, що за усною домовленістю між ними, відповідачем в якості попередньої оплати за договором 11.10.2011 р. було перераховано 70000,00 грн., що враховано при визначенні суми заборгованості. Хоча зазначена обставина належними доказами не підтверджується, проте приймається судом до уваги, враховуючи відсутність заперечень обох сторін.

Оскільки під час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати наданих послуг за договором та належними і допустимими доказами не спростував позовні вимоги, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 107721,33 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 021111 про надання клінінгових послуг від 02.11.2011 р., є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 107721,33 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 7836,27 грн., нарахованої на суму заборгованості 107721,33 грн. за період з 07.02.2012 р. по 31.07.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 7125,84 грн.

При перерахунку пені за формулою: заборгованість х кількість днів прострочки х подвійна ставка НБУ : 100 : 365, судом були враховані умови п.п. 3.2., 3.5., 3.7. договору та дата фактичного отримання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) -17.02.2012 р., тобто пеня нарахована за період з 23.02.2012 р. по 31.07.2012 р.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 107,72 грн. втрат від інфляції та 1554,51 грн. -3% річних, які нараховані за період прострочки оплати наданих послуг з 07.02.2012 р. по 21.07.2012 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Отже, враховуючи умови п.п. 3.2., 3.5., 3.7. договору та дату фактичного отримання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) -17.02.2012 р., а також з урахуванням офіційних розмірів індексів інфляції, що були встановлені у цей період (березень -100,3%; квітень -100,0%; травень -99,7%, червень - 99,7%; липень -99,8%), за розрахунком суду при помноженні індексів інфляції за вказаний період сумарний індекс інфляції становить 99,5 %, тобто має місце дефляція, що виключає можливість збільшення заборгованості на індекс інфляції.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та задовольняє їх в сумі 1416,60 грн. за період з 23.02.2012 р. по 31.07.2012 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 22; код ЄДРПОУ 35231874) на користь Приватного підприємства «АІВ ГРУП»(91055, м. Луганськ, вул. Совєтская, 193; код ЄДРПОУ 35707877) 107721 (сто сім тисяч сімсот двадцять одну) грн. 33 коп. -боргу, 7125 (сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 84 коп. -пені, 1416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 60 коп. -3% річних, 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 28 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.12.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін