Рішення № 30780207, 18.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.13 р. Справа № 905/2417/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк.

Ціна позову 3609,62 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Шевчук В.І., довіреність № 1917 від 09.01.2013;

від відповідача - Ляшко Д.В., довіреність №Н-01/792 від 01.04.2013.

Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 3609,62 грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №60517372 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Донецьк Донецької залізниці комерційним актом АС №986088/103 від 08.07.2012. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Представник відповідача проти позову заперечував, відзив не надав.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

05.07.2012, за накладною №48500235, Публічне акціонерне товариство «ЦЗФ «Комсомольська» (вантажовідправник), зі станції Красноармійська Донецької залізниці на станцію Донецьк Донецької залізниці, відвантажив на адресу Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» (вантажоодержувач) у вагоні №60517372 вантаж - концентрат вугільний, у вологому стані, масою 61000кг. Згідно накладної №48500235 вантаж завантажено у вагон відправником, промаркований вапном (а.с.8).

На станції Донецьк, був складений комерційний акт АС №986088/103 від 08.07.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «на підставі акту загальної форми станції Донецьк Донецької залізниці №981 від 08.07.2012 на 150т. станційних вагонних тензометричних вагах, тип ВТВ-1СД, яки пройшли держповірку 09.11.11, проведено комісійне переважування вагону. За документом значиться: концентрат вугільний у вологому стані. Промаркований вапном. Вага при відправленні визначена на вагонних вагах (150т.). Брутто не вказано, тара - 24000кг, нетто - 61000кг. Фактично виявилось брутто - 80260кг, тара - 24000кг, нетто - 56260кг, що менше документу на 4740кг. При візуальному огляді виявлено: навантаження нижче бортів на 250-350мм, не розрівняне ті не ущільнене, немає єдиного рівня навантаження. Маркування відсутнє» (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про відсутність маркування не зазначалось.

Відсутність маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №60517372, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 3076 грн. 48 коп.

Позивачем була заявлена більша сума - 3609 грн. 62 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 66, код ЄДРПОУ 24820699) 3076 грн. 48 коп. вартості нестачі вантажу та 1466 грн. 38 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 18 квітня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.