Ухвала суду № 30780128, 03.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" квітня 2013 р.Справа № 921/85/13-г УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув матеріали справи

за позовом Тернопільського обласного комунального лікарсько-фізкультурного диспансеру вул. С. Ринок, 1а, м. Тернопіль, 46000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 13131,00 грн.

Суть справи:

Тернопільський обласний комунальний лікарсько-фізкультурний диспансер звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про cтягнення із неї 12131 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані в судових засіданнях повноважними представниками, комунальна установа посилається на неналежне виконання суб'єктом господарювання взятих на себе договірних зобов'язань та вказує на його протиправні дії з майном Орендодавця.

Відповідач та його представник у судових засіданнях проти позову заперечили зазначивши при цьому, що жодна із наведених у позові підстав не ґрунтується на фактичних обставинах та приписах законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

За клопотанням позивача проводилась технічна фіксація судового процесу.

Строк вирішення спору продовжувався за правилами статті 69 ГПК України.

В судових засіданнях повноважним представникам процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності перелічених у статті 79 ГПК України підстав, у засіданні 20.03.2013 року, судом відхилене клопотання позивача про зупинення провадження у справі до судового розгляду та прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 14/33/5022-507/2012. При цьому судом враховано, що на час розгляду даного клопотання, судом касаційної інстанції касаційна скарга у наведеній вище справі до провадження прийнята не була.

Через необхідність витребувати додатково письмові докази у фізкультурного диспансеру розгляд справи неодноразово відкладався та в засіданнях оголошувались перерви.

Так, через те що долучені до позовних матеріалів письмові докази не відповідали вимогам ст.36 ГПК України, ухвалою від 25.01.2013 року, а в подальшому 08.02.2013 року судом було зобов'язано позивача подати належним чином посвідчені копії документів долучених до позовної заяви.

Крім того, за наслідками отриманих від учасників спору у засіданні пояснень, судом 20.02.2013 р., 06.03.2013 р. та 20.03.2013 року від позивача витребовувались ряд документів, які стосуються спірних правовідносин.

Вказані вимоги суду без пояснення будь-яких поважних причин на те комунальною установою виконані не були.

З наведеного та зважаючи на закінчення встановлених процесуальним законодавством строків вирішення спору, у судовому засіданні 20.03.2013 року від позивача вкотре витребувані письмові докази (зафіксовано технічною фіксацією процесу) та повідомлено представника позивача про наслідки, які процесуальним законодавством передбачені за неподання відповідних документів.

В судове засідання 27.03.2013 року представник фізкультурного диспансеру не з'явився, витребуваних документів позивач не подав, будь-яких причин цьому не повідомив.

З наведеного в сукупності суд вважає за необхідне позов залишити без розгляду за правилами п.5 ст.81 ГПК України.

При цьому суд виходив з наступних міркувань.

Із обґрунтувань, які викладені у позовній заяві фізкультурним диспансером слідує, що 01.02.2010 року між учасниками даного спору був укладений договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець - позивач, передав, а Орендар - приватний підприємець ОСОБА_1, прийняла в строкове платне користування, згідно з актом приймання-передачі нежитлове підвальне приміщення, що перебуває на балансі ТОКЛФД площею 85,8 м. кв. та знаходиться у АДРЕСА_2.

ТОКЛФД вказує на те, що зяті на себе зобов'язання, згідно Договору оренди ним виконані в повному обсязі, посилаючись при цьому на підписаний уповноваженими представниками без застережень та зауважень Акт прийняття-передачі орендованого приміщення від 01.02.2010 року.

Крім того, позивач зазначає , що на виконання п.п. 5.8 Договору оренди, між його контрагентами був укладений Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого підвального приміщення від 01.02.2010 року, за умовами якого приватний підприємець прийняла на себе зобов'язання відшкодувати частину загальних витрат ТОКЛФД за комунальні послуги.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином взяті на себе договірні зобов'язання не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за опалення орендованого приміщення за період з грудня 2010 р. по квітень 2011 року, фізкультурний диспансер звернувся із відповідним позовом до суду.

Процесуальне законодавство, а саме стаття 33 ГПК України покладає на позивача обов'язок поданими суду доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Водночас суд констатує, що письмові докази на яких ґрунтуються дані твердження є неналежними, оскільки не відповідають вимогам ст.36 ГПК України.

Вимога суду про надання посвідчених копій документів долучених до позовної заяви, позивачем була проігнорована.

Як наслідок, суд позбавлений можливості дослідити у засіданні письмові докази, на які посилається позивач, адже матеріали справи не містять ні оригіналів чи посвідчених копій документів, на підставі яких виникли та припинились договірні відносини учасників спору (договору оренди від 01.02.2010 р. , акту приймання - передачі приміщення, договору на відшкодування витрат на його утримання, договору про припинення нарахувань за опалення з 01.10.2011 р.), ні документів, на підставі яких позивачем обчислено спірні суми заборгованості (рахунки на відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення).

Більше того, з'ясовуючи підставність нарахування спірної заборгованості, судом встановлено, що відповідні суми нараховані за неналежне виконання договірних зобов'язань по оплаті за опалення підвального приміщення, яке орендоване приватним підприємцем, за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року.

При цьому, у судових засіданнях представники сторін підтвердили, що орендоване приватним підприємцем підвальне приміщення у зазначений період за допомогою централізованої системи не опалювалось.

Листами від 26.02.2010 р. 05.03.2010р., 09.01.2011 року приватний підприємець зверталась до фізкультурного диспансеру з проханням зняти нарахування за централізоване опалення, у зв'язку з облаштуванням автономної системи обігріву (копії у справі).

Пунктом 2 постанови КМ України від 08.06.1996 р. № 619 встановлено, що з опалюваної площі вилучається площа приміщень, у яких відсутні тепловіддавальні поверхні (радіатори, регістри, стінки печей, трубопроводи систем опалення тощо) та які безпосередньо не з'єднані з опалюваними приміщеннями дверними та іншими отворами.

Натомість, із пояснень у судовому засіданні представників сторін слідує, що звернення до КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" щодо зменшення опалюваної площі, позивачем було надіслано лише у травні 2011 року.

Як наслідок, вилучення спірного підвального приміщення з опалюваних централізованим опаленням площ відбулось з 13.05.2011 року.

Водночас, фізкультурним диспансером взагалі не обґрунтовано причини, з яких зменшення опалюваної площі ним було ініційовано не з часу демонтажу аварійних батарей та припинення використання централізованого опалення при обігріві підвального приміщення, а лише більш ніж через рік після цього. Пояснення у судовому засіданні представників позивача з даного приводу також суперечили один одному (зафіксовано технічною фіксацією).

З наведених підстав, судом у комунальної установи витребовувались документи, які стосуються підстав та періоду для зменшення опалювальної площі, а саме: переписку позивача із відповідачем та КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" з даного приводу.

Про те що дані письмові документи є у позивача засвідчується посиланнями на них у тексті рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2012 року у справі № 14/33/5022-507/2012 та не заперечувалось його представниками у судових засіданнях.

Незважаючи на це і наведені вимоги суду фізкультурним диспансером не виконані.

В той же час, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи без оцінки належних та допустимих письмових доказів - первинних документів, які містять інформацію про спірні господарські операції, правочинів, за якими в контрагентів виникли договірні зобов'язання, та документів що слугували підставою для зменшення опалювальної площі є неможливим, адже процесуальне законодавство не допускає вирішення спору за неналежними доказами. При цьому, слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин та враховуючи п. 4.9 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18, суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Згідно із ст.ст.44 - 49 ГПК України та п.4 ст.7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись п.5 ст.81, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Повернути Тернопільському обласному комунальному лікарсько-фізкультурному диспансеру (вул. С. Ринок, 1а, м. Тернопіль, 46000, код ЄДРПОУ 02009399) з Державного бюджету України - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору сплаченого згідно квитанції №18.385.1 від 22.01.2013р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №921/85/13-г.

3. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя О.В. Руденко