Постанова № 30780088, 06.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року Справа № 2а-6597/12/1470

м. Миколаїв

14:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», вул. Громадянська, 119, оф. 109, м. Миколаїв, 54002 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправними дій відповідача; зобов'язати вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Плюс» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 25.01.2013 № 40 (ар. с. 15), просило суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач) в частині вимоги сплати пені в сумі 1544 грн. та проведення її списання за рахунок переплати; зобов'язання відповідача утриматися від будь-яких дій, направлених на стягнення пені в сумі 1544 грн.; стягнення з відповідача суми списаної пені (1544 грн.).

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що ДПІ безпідставно нарахувало пеню за період 2009-2011 роки, в зв'язку з чим не мала права здійснювати її списання за рахунок наявної переплати Товариства.

У письмових запереченнях (ар. с. 27) ДПІ зазначила, що нарахування пені було здійснено у повній відповідності до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України. Представник відповідача пояснив (ар. с. 42), що пеня була списана 08.11.2012 за рахунок переплати, підтвердженням чого є акт звіряння розрахунків, що був складений відповідачем (ар. с. 17).

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (ар. с. 40). Враховуючи це, суд, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

На підставі акта перевірки від 27.04.2011 № 1400/23-20/32719869, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2011 № 0000542301 (ар. с. 6) збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість на 16547 грн., і, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосувала до позивача штраф в сумі 4136,75 грн. Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, здійсненою перевіркою було встановлено порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення 17.05.2011.

Платіжним дорученням від 24.05.2011 № 4129 Товариство перерахувало (з дотриманням 10-денного строку) до Державного бюджету Заводського району суму 20683,75 грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням (ар. с. 7).

19.10.2012 листом № 5934/10/22-117/2 (ар. с. 8) ДПІ звернулась до Товариства з проханням «… у найкоротший термін сплатити суму пені на суму грошових зобов'язань нарахованих за актом від 27.04.2011 № 1400/23-200/32719860…». На вимогу суду позивач надав додаток до листа ДПІ - розрахунок суми пені (ар. с. 19). У розрахунку вказано, що на суму 7923 грн. пеня нарахована за період з 30.01.2010 по 26.05.2011 (1286,91 грн.), на суму 8624 грн. пеня нарахована за період з 30.01.2011 по 26.05.2011 (257,09 грн.).

Таким чином, відповідач нарахував пеню, керуючись підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження. Згідно з пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною у травні 2011 року) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважаються податковим боргом.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено за рахунок надміру сплачених сум такого податку (без заяви платника).

Як зазначено вище, 08.11.2012 ДПІ погасила податковий борг Товариства зі сплати пені в сумі 1544 грн. за рахунок надміру сплачених сум ПДВ (ар. с. 17).

При прийнятті рішення суд виходить з такого.

До 01.01.2011 порядок нарахування та сплати пені за порушення встановлених строків погашення податкового зобов'язання регулювався статтею 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181). Відповідно до підпункту «б» підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону № 2181 при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з нормами цього Закону, а відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Як вказано вище, з набранням чинності Податковим кодексом України, пеня нараховується за весь період заниження податкового зобов'язання.

Оскільки ані статтею 129, ані розділом ХХ Податкового кодексу України не передбачені особливості нарахування пені на суму податкових зобов'язань, заниження яких відбулося до 01.01.2011, так само як і не передбачена ретроактивність статті 129 Податкового кодексу України, суд, керуючись положеннями частини 1 статті 58 Конституції України (згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) вважає безпідставним нарахування відповідачем пені за період до 01.01.2011. Відповідно, нарахована за цей період пеня не є податковим боргом, тому ДПІ не мала права погашати суму пені за рахунок «переплати» Товариства.

Позивач не висловив заперечень щодо визначення відповідачем податкових періодів, за які було виявлено заниження податкових зобов'язань - 12-й місяць 2009 року щодо суми 7923 грн. (граничний день сплати - 30.01.2010) і 12-й місяць 2010 року щодо суми 8624 грн. (граничний день сплати - 30.01.2011).

Враховуючи те, що факт заниження податкового зобов'язання Товариства станом на 01.01.2011 є доведеним, суд вважає правомірним нарахування відповідачем пені за період з 01.01.2011 по 26.05.2011 відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Сума пені складає:

1. податкове зобов'язання на суму 7923 грн., період нарахування - з 01.01.2011 по 26.05.2011, кількість днів - 146, пеня - 389,81 грн.

2. податкове зобов'язання на суму 8624 грн., період нарахування - з 30.01.2011 по 26.05.2011, кількість днів - 117, пеня - 257,09 грн.

Всього: 646,90 грн.

Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно того, що до 06.08.2011 пеня не нараховується, якщо податкове зобов'язання сплачено в граничний строк сплати, визначений у податковому повідомленні-рішенні. 06.08.2011 - дата, з якої стали чинними зміни до підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (доповнення цього підрозділу пунктом 11 згідно із Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»). Так, у пункті 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок, що здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Отже, ця норма не регулює порядок нарахування пені (глава 12 розділу ІІ Податкового кодексу України), а визначає порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій (глава 11 розділу ІІ Податкового кодексу України).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11, про який вказано у позові, відсутні посилання на норми, що містяться у главі 12 розділу ІІ Податкового кодексу України.

У зазначеній Товариством «Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України», що була затверджена наказом Державної податкової служби від 06.07.2012 № 592, вказано таке: «У зв'язку із втратою чинності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і введенням у дію Кодексу, за порушення, вчинені платниками податків до набрання ним чинності, за результатами перевірок, проведених з 01.01.2011, застосовуються санкції та пеня, передбачені Кодексом».

Надміру сплачені в погашення грошового зобов'язання кошти є власністю платника податків, і, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, такий платник податків вправі розпорядитись ними на власний розсуд. Наслідками протиправного нарахування і погашення відповідачем суми 897,10 грн. (1544 грн. - 646,90 грн.) стало заподіяння позивачу шкоди, оскільки Товариство було позбавлено можливості повернути цю суму або спрямувати її на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів. Згідно з підпунктом 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Керуючись статтями 11, 21, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м.

Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо нарахування і погашення пені в сумі 897,10 грн.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, 897,10 грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» судові витрати в сумі 100,55 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна