Постанова № 30780084, 19.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року м. Львів № 813/1451/13-а

11 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Грень Т.Я., представника відповідача Гладій О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі - ТзОВ НВП «Гетьман») звернулася до Львівського адміністративного суду з позовною заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Львова ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 000033100/2037 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 000023100/2036.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з приватним підприємством «Побут і техніка» (далі - ПП «Побут і техніка») є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно того, що ТзОВ НВП «Гетьман» здійснило придбання електричного обладнання через двох суб'єктів господарської діяльності для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 35/31-00/31804036 від 22.01.2013 року щодо ведення господарських операцій, які відображені ТзОВ НВП «Гетьман» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення. Щодо заниження суми податку на додану вартість в сумі 1 898 390,16 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 49 966 грн., зазначає наступне, що оскільки з врахуванням вимог п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14, ст. 39 Податкового кодексу України та п.1.20.1.п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поняття «звичайна ціна» по спірній господарській операції застосовується лише з застосуванням «пов'язана особа» що в даній ситуації. Крім того, первинні документи по спірній господарській операції повністю відповідають вимогам ст.ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.1., 2.4., 2.15. та 2.16. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що підтверджено і відповідачем по справі. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість та заниження валових витрат. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Побут і техніка» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримали, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 13.03.2013 року за № 114/10-010. Спростовуючи твердження позивача зазначив, що перевіркою встановлено, що ТзОВ НВП «Гетьман» на показники «Витрати операційної діяльності у тому числі: загальновиробничі витрати» вплинуло нарахування амортизації з вартості отриманого обладнання від ПП «Побут і техніка». Отже, позивачем у ІІІ кварталі 2012 року збільшено балансову вартість основних засобів на суму 10 079 920 грн. Зазначає, що за період з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року виходить з прямолінійного методу нарахування амортизації та строку корисного використання об'єкта основних засобів підприємством безпідставно нараховано в ІІІ кварталі 2012 року 237934,6 грн. амортизації по придбаному обладнанні і віднесено до складу інших витрат, в тому числі загальновиробничі витрати. ТзОВ «НВП «Гетьман» (генеральний директор ОСОБА_3) завідомо здійснило придбання електричного обладнання через двох суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Сократ Систем», ПП «Побут і техніка») для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат, оскільки представником за довіреністю від 29.06.2011 року компанії «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED» при укладанні контракту є громадянин України ОСОБА_3, який одночасно є керівником ТзОВ «НВП «Гетьман» (пов'язана особа), яке в кінцевому результаті придбало вищезазначене обладнання за завищеною ціною. Реалізація обладнання (ТОВ «Сократ Систем» на ПП «Побут і техніка» на ТзОВ «НВП «Гетьман») мала на меті лише ухилення від сплати податків.

Отже, в порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження ТзОВ НВП «Гетьман» податку на прибуток та податку на додану вартість. Зважаючи на наведені обставини представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ НВП «Гетьман» зареєстровано 10.12.2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взятий на облік платника податку 13.12.2001 року до органів державної податкової служби. З 29.03.2012 року перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.05.2012 року (а.с. 172).

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВП «Гетьман» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Побут і техніка» за жовтень 2012 року та правомірності віднесення до складу витрат господарських операцій при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Побут і техніка». За наслідками перевірки складено акт № 35/31-00/31804036 від 22.01.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.14.1.71., п.14.1.159., п.14.1.202. п.14.1. ст.14., п.153.2.1., п.153.2.2., п.153.2.6., п.153.2. ст.153, п.138.8.5, п.138.8., п.138.10. ст.138, п.139.1.9. п.139.1., ст.139., п.144.1. ст.144, п.145.1. гг.145, п.146.2., п.146.3., п.146.7., п.146.8. ст.146 Податкового кодексу України, пп.1.20.6, п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження ТзОВ НВП «Гетьман» в період з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року податку на прибуток в сумі 49 966,00 грн.

порушення п. 198.2., п.198.3., п.198.4., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТзОВ НВП «Гетьман» в період з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року податку на додану вартість в сумі 1 898 390,16 грн.

Посадові особи ТзОВ НВП «Гетьман» відмовилися від підписання акта перевірки про що свідчить акт № 4/31-00.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 000033100/2037 від 13.02.2013 року, яким ТзОВ НВП «Гетьман» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 74 949,00 грн., в тому числі 49 966,00 грн. за основним платежем та 24 983,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000023100/2036 від 13.02.2013 року, яким ТзОВ НВП «Гетьман» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на загальну суму 2 847 585,24 грн., в тому числі 1 898 390,16 грн. за основним платежем та 949195,08 грн.

Дані рішення в адміністративному порядку не оскаржувались.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ НВП «Гетьман» з ПП «Побут і техніка» та визначення податку на додану вартість та податку на прибуток за період який перевірявся (жовтень 2012 року), суд зазначає наступне:

Між позивачем та ПП «Побут і техніка» 24.04.2012 року було укладено попередній договір, за яким ТзОВ НВП «Гетьман», в особі директора Грень Т.Я. (сторона -1) та ПП «Побут і техніка», в особі директора Матвіїв А.Р. (сторона - 2) зобов'язались до 24.06.2012 року укласти договір купівлі продажу. Згідно даного договору сторона - 2 продасть, а сторона - 1 купить обладнання, вузди, агрегати, необхідні для укомплектування лінії для розливу горілки виробничою потужністю 8000 пляшок в годину на умовах, встановлених цим попереднім договором (а.с.82-83).

01.06.2012 року був укладений договір поставки за № 01-06. Зі сторони ПП «Побут і техніка» як постачальника договір підписано директором Матвіїв А.Р. Зі сторони ТзОВ «НВП «Гетьман», як покупця, договір був підписаний генеральним директором ОСОБА_3 Відповідно до договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року, предметом поставки сторонами встановлено: автоматичну ротаційну етикетувальну установку моделі МАК-312PUA2L2 UGIUCE; автоматичний моноблок розливу і закупорювання пляшок моделі SILVER 36/40/6 KAM MA PK V/8 EURO-VA; автоматичний моноблок роздачі і установки капсул модель PRISMA 80 Т; тунель для осушування; автоматична ротаційна бракеражна установка моделі FM30; транспортер пляшок (відкритий) довжиною 29 м. Самостійно, цей договір поставки був укладений на виконання Попереднього договору від 24.04.2012 року, укладеного між тими ж сторонами від імені яких діяли генеральний директор Грень Т.Я. (представник покупця) та директор Матвіїв А.Р. (представник Постачальника) (а.с.40-41).

Попередній договір передбачав суттєві умови основного договору, а саме: обладнання, вузли та агрегати необхідні для доукомплектування лінії по розливу горілки, виробничою потужністю 8000 пляшок в годину (для базової ємності 0,5 л.) на умовах, встановлених цим попереднім договором. Згаданим попереднім договором було визначено наступні умови основного договору; ціна додаткового обладнання повинна бути не більше 12 500 000,00 грн.; ціна додаткового обладнання може змінюватись лише у зв'язку з уточненням відповідних характеристик; оплата за додаткове обладнання повинна бути проведена в термін не більше 45 днів з дати поставки; поставка додаткового обладнання повинна здійснюватись на умовах DDU згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000» по адресі: вул. Волинська 10А, м. Львів, Україна, 79024; термін поставки додаткового обладнання встановлено до 24.06.2012 року.

Конкретний перелік обладнання та його вартість було визначено специфікацією № 1 до договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року в складі: автоматична ротаційна етикетувальна установка моделі МАК-312PUA2L2 UGIUCE, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8422300010, загальною вартістю 1 732 146,48 грн. без ПДВ; автоматичний моноблок розливу і закупорювання пляшок моделі SILVER 36/40/6 KAM MA PK V/8 EURO-VA, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8422300010, загальною вартістю 4 456 384,25 грн. без ПДВ; автоматичний моноблок роздачі і установки капсул моделі PRISMA 80Т, УКТ ЗЕД 8422300010, загальною вартістю 1 072 678,65 грн. без ПДВ; тунель для осушування, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8419399000, загальною вартістю 561 812,65 грн. без ПДВ; автоматична ротаційна бракеражна установка моделі FM30, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8422300010, 1 701 776,33 грн. без ПДВ; транспортер пляшок (відкритий) довжиною 29 м., код товару згідно з УКТ ЗЕД 8428330000, загальною вартістю 555 121,64 грн. без ПДВ;

Згідно з специфікацією № 1 до договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року та самим договором загальна вартість обладнання складає 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн.

Поставка була оформлена наступними первинними документами: видатковою накладною № РН-6-27001 від 27.06.2012 року на загальну суму 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн.; податковою накладною № 1 від 27.01.2012 року на загальну суму 12 095 904,00 грн., в тому числі ПДВ 2 015 984,00 грн. (а.с.44-45). Транспортування обладнання здійснювалось згідно з товарно-транспортною накладною від 27.06.2012 року (перевізник ТзОВ «Меркурій - Україна», державний номерний знак автомобіля НОМЕР_4, державний номерний знак причепа - НОМЕР_7, водій ОСОБА_5) та товарно-транспортною накладною від 27.06.2012 року (перевізник ТзОВ «Меркурій - Україна», державний номерний знак автомобіля НОМЕР_5, державний номерний знак причепа - НОМЕР_6, водій ОСОБА_6) (а.с.46-47).

Позивачем по справі представлені також Сертифікати відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації УкрСЕПРО органом з сертифікації ОС «Міжнародні стандарти і системи», а саме: сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.066.0092862-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року, сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UА 1.066.0092540-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року та сертифікат відповідності Серії ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.066.0092806-12 з терміном дії з 13.06.2012 до 12.06.2013 року.(ас.48-50).

Оплата поставленого обладнання була проведена шляхом видачі простого векселя серії 1885194 на загальну суму 12 095 904,00 грн., що підтверджено актом прийому-передачі простого векселя від 31.07.2012 року. В подальшому, простий вексель пред'явлено до оплати векселедержателем ТзОВ «Електрофест», що підтверджено Актом прийому-передачі цінних паперів до погашення від 25.12.2012 року. Оплата здійснена Позивачем станом на 22.03.2013 року складає 11 203 129,00 грн., що підтверджено: платіжним доручення № 4077 від 25.12.2012 року на загальну суму 4 265 434,00 грн.; платіжним дорученням № 59 від 10.01.2013 року на загальну суму 608 300,00 грн.; платіжним дорученням № 150 від 23.01.2013 року на загальну суму 525 000,00 грн.; платіжним дорученням № 229 від 01.02.2013 року на загальну суму 1 900 000,00 грн.; платіжним дорученням № 257 від 05.02.2013 року на загальну суму 20 400,00 грн.; платіжним дорученням № 361 від 12.02.2013 року на загальну суму 1 100 000,00 грн.; платіжним дорученням № 447 від 20.02.2013 року на загальну суму 17 000,00 грн.; платіжним дорученням № 477 від 21.02.2013 року на загальну суму 150 000,00 грн.; платіжним дорученням № 520 від 25.02.2013 року на загальну суму 202 500,00 грн.; платіжним дорученням № 592 від 01.03.2013 року на загальну суму 329 000,00 грн.; платіжним дорученням № 636 від 05.03.2013 року на загальну суму 145 000,00 грн.; платіжним дорученням № 756 від 14.03.2013 року на загальну суму 367 240,00 грн.; платіжним дорученням № 773 від 15.03.2013 року на загальну суму 212 755,00 грн.; платіжним дорученням № 803 від 18.03.2013 року на загальну суму 1 360 500,00 гривень. Ці факти та обставини також підтверджено, наданою Позивачем Довідкою ПАТ «ОКСІ БАНК» № 4106/98 від 22.03.2013 року.

Судом встановлено та актом перевірки у СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС від 22.01.2013 року підтверджено, що дані податкова та видаткова накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством. Крім того, на сторінці 9 акта перевірки податковим органом зазначено, що при опрацюванні розшифровок податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «НВП «Гетьман» у розрізі контрагентів за червень 2012 року встановлено, що підприємством задекларовано отримання від ПП «Побут і техніка» податкових накладних в червні 2012 року на загальну суму ПДВ 2 015 984,00 грн. Згідно даних Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сума задекларованого податкового зобов'язання по ПДВ ПП «Побут і техніка» - 2 015 984,00 грн. Розбіжність відсутня.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом враховано той факт, що відповідачем не оспорюється відповідність первинних документів вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1., 2.4., 2.15. та 2.16. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Додатково, відповідачем не оспорюється товарність та реальність господарської операції позивача та ПП «Побут і Техніка». З огляду на ці обставини, судом критично оцінюється посилання позивача по справі на товарність, реальність спірної господарської операції та відповідність первинних документів вимогам чинного законодавства України як на підставу скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки їх винесення є наслідком застосування понять «пов'язана особа» і «звичайна ціна» та формування покупної ціни обладнання.

Згідно п.п.153.2.1. п.153.2 ст. 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

П.п. 153.2.2. п.153.2 ст. 153 ПК України передбачає, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами. (п.п. 153.2.6. п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. З врахуванням періоду проведеної перевірки застосовуваною нормою, що регламентує визначення поняття «звичайна ціна» є п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п.п.1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Додатково, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на такі товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не було здійснено процедуру визначення звичайної ціни. Додатково, акт перевірки не містить обґрунтування рівня звичайної ціни, здійсненого у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під поняттям пов'язаних осіб визначено юридичних та/або фізичних осіб, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають одній з наступних ознак: - юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; - фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; - платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку розуміється: - володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; - вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Щодо зауваження відповідача, відносно реалізації обладнання від ТзОВ «Сократ Систем» до ПП «Побут і техніка» та до ТзОВ НВП «Гетьман», які мали на меті лише ухилення від сплати податків та щодо повноважень генерального директора ТзОВ НВП «Гетьман» ОСОБА_3, який на час підписання договору від 01.06.2012 року був представником компанії «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED» (продала обладнання ТзОВ «Сократ Систем»), суд зазначає, що ОСОБА_3 був обраний на посаду генерального директора ТзОВ НВП «Гетьман» з 18.05.2012 року, про що свідчить Протокол № 4 від 15.05.2012 року, наказ № 207 від 18.05.2012 року «Про призначення генерального директора» (а.с.62-63). Як вже зазначалось вище 24.04.2012 року позивачем, в особі директора Грень Т.Я. було укладено попередній договір з ПП «Побут і техніка», який передбачав умови основного договору. Отже, ОСОБА_3, на час виникнення договірних відносин ТзОВ НВП «Гетьман» з ПП «Побут і техніка» не мав ніякого відношення до позивача.

Таким чином, з врахуванням вимог пп.14.171, п.п.14.1.159 п.14.1. ст.14 ПК України, а також п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відсутні підстави для застосування поняття «пов'язана особа» до господарської операції між ТзОВ НВП «Гетьман» та ПП «Побут і техніка» по договору поставки № 01-06 від 01.06.2013 року.

Згідно з п.138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. У відповідності до пп.138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Як встановлено судом, на загальні показники ТзОВ НВП «Гетьман», а саме: «витрати операційної діяльності у тому числі: загальновиробничі виграти» прямо вплинуло нарахування амортизації з вартості обладнання, отриманого від ПП «Побут і техніка» по договору поставки № 01-06 від 01.06.2012 року у вигляді збільшення балансової вартості основних засобів на суму 10 079 920,00 грн.

З врахуванням того, що відсутні правові підстави для застосування реалізаційної ціни по договору поставки № 01-06 від 01.06.2013 року як звичайної, ТзОВ НВП «Гетьман» та ПП «Побут і Техніка» встановлено ціну обладнання у відповідності до вимог чинного законодавства України щодо відображення такої вартості в податковому обліку, то з врахуванням п.п.138.8 та 138.8.5 ПК України позивачем правомірно було включено до складу валових витрат суму амортизаційних відрахувань по обладнанню, отриманого від ПП «Побут і техніка» згідно з договором поставки № 01-06 від 01.062012 року.

Стосовно твердження відповідача про те, що ТзОВ НВП «Гетьман» завідомо здійснило придбання електричного обладнання двох суб'єктів господарської діяльності, а саме ТзОВ «Сократ Систем», ПП «Побут і техніка» для безпідставного збільшення вартості обладнання з метою завищення податкового кредиту та валових витрат, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, таких доказів відповідачем суду не надано та про існування останніх не повідомлено.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток в контексті правовідносин позивача з ПП «Побут і техніка» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договору поставки. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період по відносинах з ПП «Побут і техніка» відповідач не надав і не назвав.

Тому податкові повідомлення-рішення у СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС від 13.02.2013 року № 000033100/2037 та від 13.02.2013 року 000023100/2036 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 000033100/2037.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 000023100/2036.

Стягнути з державного бюджету на користь Науково-виробничого підприємства «Гетьман» (м. Львів, вул. Волинська,10 А; ідентифікаційний код 31804036) судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.