Ухвала суду № 30778181, 15.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" квітня 2013 р. Справа №52/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року

у справі № 52/32 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі

структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне

господарство «Геолог»

про стягнення 538 964,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року по справі № 52/32 позовні вимоги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» про стягнення 538 964,74 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 443 128,86 грн. основного боргу, 57 526,45 грн. інфляційних втрат, 16 600,80 грн. трьох відсотків річних, 17 916,01 грн. пені, 5351, 72 грн. державного мита та 234,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.03.2011 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року по справі № 52/32 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також, в апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 02.03.2011 року.

Під час вивчення матеріалів справи та апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

З огляду на положення абзацу 2 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах) (абзац 8 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, відповідно до п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення господарського суду міста Києва у справі № 52/32 прийнято 02.03.2011 року, повний текст якого підписано 11.04.2011 року, копію рішення направлено сторонам 12.04.2011 року, про що свідчить відмітка суду.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 52/32 закінчився 21.04.2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року у справі № 52/32, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ним не було отримано з невідомих причин, а зміст рішення та матеріали справи стали йому відомі тільки після ознайомлення з матеріалами справи представника ТОВ «Житлово-комунальне господарство «Геолог», тобто, 20.12.2012 року. Про що, в матеріалах справи міститься клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відповідна розписка (а.с. 81).

Наразі, ТОВ «Житлово-комунальне господарство «Геолог» звернулось з апеляційною скаргою, яка була подана до місцевого господарського суду лише 29.03.2013 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва, тобто більше ніж через три місяці з моменту ознайомлення представника скаржника з матеріалами справи та більше одного року з дня (02.01.2011 року) оголошення оскаржуваного судового рішення.

Нормами статті 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Тобто, виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Крім того, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Що стосується доводів скаржника про те, що він не знав про існування оскаржуваного рішення суду та взагалі йому не було відомо про матеріали справи, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи у суду першої інстанції, місцевим господарським судом було неодноразово повідомлено відповідача про розгляд даної справи. Зазначене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 64). Тобто, скаржнику було відомо про розгляд господарським судом міста Києва даної справи. Навіть, якщо вважати, що про оскаржуване рішення суду, відповідачу стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи - 20.12.2012 року, тобто, після спливу десятиденного строку на його оскарження, то з моменту коли відповідач дізнався про рішення суду, десятиденний строк на його оскарження з урахуванням святкових днів закінчився 02.01.2013 року, а апеляційна скарга була подана лише 29.03.2013 року.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги доводи скаржника про те, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, порушена справа про банкрутство, та відсутність у скаржника коштів для сплати судового збору. Проте, на підтвердження зазначених доводів та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, скаржником не було подано апеляційному суду жодних доказів. Клопотання скаржника не містить обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, які б завадили подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк. Також не надано доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 52/32, а отже апеляційну скаргу слід повернути заявнику.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З урахуванням вище зазначеного, сплачена скаржником сума судового збору згідно платіжного доручення № 422 від 22.03.2013 року, яке додане до матеріалів апеляційної скарги у сумі 5389,65 грн., підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 53, 86, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» у відновленні строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 52/32.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 52/32 та додані до неї документи повернути скаржнику.

3. Повернути з Державного Бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог» (04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36, код ЄДРПОУ 32960711) 5389,65 (п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 422 від 22.03.2013 року.

4. Копію ухвали надіслати сторонам.

5. Матеріали справи № 52/32 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.