Рішення № 30778127, 17.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4768/13 17.04.13

За позовомФізичної особи-підприємця Тарасової Олени Михайлівни доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»простягнення 27 999,67 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Не з'явився від відповідача:Не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Тарасова Олена Михайлівна (надалі-позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток» (надалі -відповідач) про стягнення 27 999,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на транспортне обслуговування №049/05/12 від 08.05.2012 позивач надав послуги із перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 22 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 544,00 грн. та 3% річних у розмірі 455,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2013 порушено провадження у справі №910/4768/13 та призначено її до розгляду на 03.04.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2013 надав суду додаткові докази та пояснення у справі, а також клопотання, за змістом якого просив суд стягнути на користь позивача також додаткові судові витрати, а саме 1 200,00 грн. оплати послуг адвоката та 163,95 грн. витрат, пов'язаних із явкою представника позивача до судового засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2013 розгляд справи було відкладено на 17.04.2013.

17.04.2013 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначав про не надсилання на його адресу оригіналу товарно-транспортної накладної, про що свідчить зняття копії з ТТН та надання її представником позивача до матеріалів справи значно пізніше вказаної в позовові дати надсилання. Відповідач також вказував на невірне обрахування позивачем суми пені за ставкою 0,1% від неоплаченої суми, що значно перевищує встановлений законом граничний розмір нарахування пені за обліковою ставкою НБУ.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2012 між Фізичною особою-підприємцем Тарасовою Оленою Михайлівною (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток» (експедитор) було укладено договір на транспортне обслуговування №049/05/12 (надалі -Договір).

Відповідно до п.1 Договору перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізнику в порядку та на умовах, викладених у даному договорі. Конкретні умови перевезення вантажів визначаються в Заявках на перевезення.

Відповідно до п.4.2 Договору оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт, та оригіналу CMR.

Вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню, вказується в заявці (п.3.2 Договору).

08.05.2012 між сторонами у справі було підписано заявку №510110/12 на перевезення вантажу, відповідно до умов якої сторони погодили: маршрут перевезення - м. Біла Церква (Україна) - м. Залізноводськ (Росія); вартість перевезення - 30 500,00 грн.; порядок оплати - 30% має бути сплачено по факту завантаження у якості попередньо оплати, 70% має бути сплачено на протязі 7 днів після надання оригіналів документів, визначених в п.4.2 договору.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів на загальну суму 32 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним та скріпленим печатками сторін, актом здачі-приймання робіт від 17.05.2012 за договором на суму 32 000,00 грн. та копією CMR №0275334 з відміткою вантажоотримувача про одержання вантажу 17.05.2012.

Проте відповідач оплату наданих позивачем послуг з перевезення здійснив лише частково у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у сумі 22 000,00 грн.

16.11.2012 позивач звернувся до відповідача із претензією №3, якою вимагав від останнього сплатити заборгованість у розмірі 22 000,00 грн., що виникла за останнім внаслідок перевезення його вантажів за маршрутом м. Біла Церква (Україна) - м. Залізноводськ (Росія) згідно Заявки №510110/12 від 08.05.2012 та Договору №049/05/12 від 08.05.2012.

Проте відповідач претензію позивача залишив без відповіді та реагування.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг із перевезення вантажів у розмірі 22 000,00 грн.

За своєю правовою природою Договір на підставі яких виник спір є Договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Розділами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Матеріалами справи (підписаним та скріпленими печатками сторін актом виконаних робіт від 17.05.2012 та копією CMR №0275334 з відміткою вантажоотримувача про одержання вантажу 17.05.2012) підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг із перевезення вантажів та існування заборгованості за надані послуги у розмірі 22 000,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.2 Договору та умов Заявки від 08.05.2012 оплата послуг перевізника здійснюється шляхом перерахування 30% вартості послуг по факту завантаження, та 70% вартості послуг на протязі на протязі 7 днів після отримання оригіналів рахунку перевізника, акту виконаних робіт та CMR.

Листом від 20.06.2012 позивачем було надіслано на адресу відповідача оригінали передбачених у п.4.2 Договору документів, які останній отримав 02.07.2012, що підтверджується копією поштового повідомлення №6108501823217 про вручення відповідачу поштового відправлення.

Заперечення відповідача з приводу не надсилання на його адресу оригіналів документів, зокрема товарно-транспортної накладної, з посиланням на зняття позивачем копій з ТТН значно пізніше вказаної дати надсилання, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не був позбавлений можливості зробити одразу декілька копій з оригіналу товарно-транспортної накладної до її надсилання на адресу відповідача, а завіряння копії ТТН після надсилання її оригіналу на адресу відповідача не заборонено чинним законодавством.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.4.2 Договору та умов Заявки, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором настав 10.07.2012 на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 22 000,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 5 544,00 грн. пені від суми заборгованості, яка нарахована за період з 03.07.2012 по 11.03.2013 у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п.4.4. Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином правомірним є нарахування пені на суму заборгованості відповідача у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 6 місяців з дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання (з 10.07.2012 по 09.01.2013) з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За перерахунком суду, розмірі пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 659,02 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 659,02 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 455,67 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 443,01 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 455,67 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 443,01 грн.

Судові витрат відповідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 200,00 грн. суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

01.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем Тарасовою Оленою Іванівною та адвокатським бюро «Ірини Кузіної» в особі директора Кузіної Ірини Вадимівни укладено Договір про надання правової допомоги адвокатом Кузіною Іриною Вадимівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1751 від 04.07.2012), відповідно якого адвокат надає підприємцю правову допомогу, пов'язану із представництвом інтересів ФОП Тарасової О.І. в Господарському суді м. Києва по справі № 910/4768/13 за позовом ФОП Тарасової О.І. до ТОВ «Трейдінг Восток» про стягнення боргу за надані послуги по перевезенню.

Відповідно до п.3 договору та Додатку №1 до договору вартість послуг адвоката за представництво у судовому засіданні (м. Київ) становить 1 200,00 грн.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З квитанції до прибуткового касового ордеру №22 вбачається сплата позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 1 200,00 грн.

Судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги адвоката від 01.04.2013, укладений між адвокатом та ФОП Тарасова О.М. стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 1 200,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено спів розмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 1 200,00 грн. обсягам наданих послуг за Договором.

Згідно заявленого клопотання представник позивача також просив суд стягнути з відповідача вартість витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання у сумі 163,95 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесення додаткових судових витрат позивачем було надано суду копію залізничного квитка на суму 163,95 грн. (дата відправлення 02.04.2012 м. Харків, дата прибуття 03.04.2013 м. Київ).

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката та витрат, пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання, у сумі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Тарасової Олени Михайлівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток» (04070, м. Київ, вул.. Ігорівська, буд. 12-А, ЄДРПОУ 36058165) на користь Фізичної особи-підприємця Тарасової Олени Михайлівни (61085, м. Харків, вул.. Солнечногорська, 49, ідент. код 2671601104) суму боргу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 659 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн.. 02 коп., 3% річних у розмірі 443 (чотириста сорок три) грн.. 01 коп., витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн.. 96 коп., витрати, пов'язані із явкою представника позивача у судове засідання, у розмірі 141 (сто сорок одна) грн.. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 18.04.2013