Ухвала суду № 30776148, 12.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 р. Справа № 13068/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Дрогобицького відділення Ощадбанку № 6307 до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 2462 грн. 72 коп., внаслідок неправильного застосування відповідачем ст.ст. 2, 5, 13-15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ, оскільки, вони не є власниками чи постійними користувачами земельних ділянок та не укладали договорів оренди земельних ділянок. Просять скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000292305/0 від 31.10.2008 року, яким визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 2709 грн. 00 коп.; № 0000442305/1 від 31.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 2462 грн. 72 коп.; № 0000442305/2 від 12.03.2009 року, яким визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 2462 грн. 72 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000442305/3 від 21.05.2009 року, яким визначено сум податкового зобов`язання в розмірі 2462 грн. 72 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області № 0000292305/0 від 31.10.2008 року, № 0000442305/1 від 31.12.2008 року, № 0000442305/2 від 12.03.2009 року та № 0000442305/3 від 21.05.2009 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не можуть погодитись з висновком про те, що позивач не може вважатися платником земельного податку, оскільки відсутні документи про право власності на земельні ділянки, права постійного користування чи договорів оренди землі. Дані твердження вважають неправильними оскільки є докази того, що позивач являється користувачем земельних ділянок, а саме договір оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд, укладеними між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради (орендодавець) та Дрогобицьким відділенням №6307 ВАТ «Державний Ощадний банк України» (орендар).

У ході апеляційного розгляду представник позивача Наливайко В.М. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача відповідних документів про право власності на земельну ділянку, права постійного користування земельною ділянкою чи договорів оренди землі, відсутність необхідних даних з державного земельного кадастру, позивач не є власником, користувачем чи орендарем земельних ділянок, а отже не може вважатися платником земельного податку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку філії Дрогобицького відділення Ощадного банку № 6307 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено Акт від 23.10.2008 року № 764/22-007/02762257 та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2008 року № 0000292305/0 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем по земельному податку в розмірі 2709 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області встановлено порушення позивачем ст. ст. 2, 3, 15 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.1996 року № 378/96-ВР, в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету за 2005 - І півріччя 2008 року земельний податок на загальну суму 1806 грн.. а саме: за II півріччя 2005 року - 291 грн. 00 коп.; за 2006 рік - 613 грн. 00 коп.; за 2007 рік - 635 грн. 00 коп.; за І півріччя 2008 року - 267 грн. 00 коп.

Позивачем було проведено процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 31.10.2008 року № 0000292305/0. проте скарги від 07.11.2008 року, 06.01.2009 року та 17.03.2009 року залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000442305/1 від 31.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2462 грн. 72 коп.; № 0000442305/2 від 12.03.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2462 грн. 72 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000442305/3 від 21.05.2009 року, яким визначено сум податкового зобов'язання в розмірі 2462 грн. 72 коп., які залишені без змін.

Перевіркою встановлено, що філія Дрогобицького відділення Ощадного банку № 6307 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» орендує приміщення у Дрогобицької міської ради, що підтверджується договорами оренди житлових приміщень.

.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини в межах цього спору є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ та Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ. яким визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо оподаткування, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Стаття 13 Закону України «Про плату за землю» встановлює, що підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності - договір оренди такої ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Складовою частиною державного земельного кадастру є державний реєстр земель, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що обов'язок по сплаті земельного податку покладається лише на власника земельної ділянки або землекористувача після внесення до державного земельного кадастру даних про реєстрацію права власності на земельну ділянку або права користування нею.

Як вбачається із довідок Дрогобицького міського відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 05.10.2009 року № 187 та від 20.10.2009 року № 194. у державному реєстрі земель відсутні відомості про право власності чи право користування Дрогобицьким відділенням Ощадного банку № 6307 земельними ділянками, а також відомості щодо укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок.

Враховуючи аналіз положень ст. 5, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 116, ст. 125, ст. 126 Земельного кодекс України та п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, суд дійшов висновку про те, що земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідними державними актами, та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю.

Інших підстав для нарахування земельного податку законом не встановлено.

Зі змісту листа управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 25.12.2009 року № 1054, вбачається, що розмір орендної плати в кожному договорі оренди нежитлових приміщень, визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном комунальної власності Дрогобицької міської ради від 26.12.2006 року № 174.

Згідно з п. 4 цією Методикою, плата за користування земельною ділянкою не входить в розмір орендної плати за користування майном комунальної власності.

Наявність положення п. 4.3.7, у вказаних вище договорах оренди нежитлових приміщень, яким передбачено, що орендар самостійно сплачує земельний податок, не може змінювати, встановленого Земельним кодексом України і Законом України «Про плату за землю», порядку нарахування і сплати земельного податку.

Стаття 797 цього Кодексу передбачає, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, унормований ст. 123 Земельного кодексу України, яка не передбачає можливості органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, якій передано в оренду нежитлові приміщення, які на цій землі розташовані, поза межами встановленої у цьому Кодексі процедури.

Суд звертає увагу також на те. що справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю».

Як вбачається зі змісту ст.ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю», платником земельного податку є власник або користувач земельної ділянки. А, орендар земельної ділянки сплачує лише орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності, на підставі договору оренди такої ділянки.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки відповідно до положень ст. 2, ст. 7, ст. 13, ст. 14, ст. 23 Закону України «Про плату за землю» та п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, плата за землю визначається в договорі оренди земельної ділянки залежно від грошової оцінки земель, відтак, відповідач вийшов за межі наданої йому компетенції і неправомірно визначив на підставі цього позивачу суму податкового зобов'язання по сплаті земельного податку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі №2а-3642/09/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний