Постанова № 30775873, 29.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 р. Справа № 804/3446/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріСамоварові А.В. за участю: представника позивача: Юзьвак А.Я розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "Будмайстер" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпорпетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 14.01.2013 року №14-22/2-33892784 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «Будмайстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Агростальпром» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.» є незаконними. Позивач вказує на той факт, що податкові повідомлення-рішення №0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року, винесені не на підставі висновків викладених в акті перевірки від 14.01.2013 року №14-22/2-33892784, як зазначається в самих податкових повідомленнях-рішеннях, а на підставі акту перевірки від 14.01.2013 №14-22/2-36150985. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та вважає, що висновки викладені в акті перевірки від 14.01.2013 року №14-22/2-36150985 не відповідають дійсності, фактичним обставинам та сформульовані на підставі суб'єктивних припущень, а прийняті без достатніх підстав податкові повідомлення-рішення №0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року є необґрунтованими, безпідставними та такими що не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки при формуванні висновків відповідач спирався на акти перевірок контрагентів ПП «Агростальпром», однак при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Окрему увагу представник позивача у своїх додаткових поясненнях до адміністративного позову звернув на застосування Західно-Донбаської об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби норм не чинного законодавства. Таким чином позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать діючому законодавству. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою від 26.03.2013 року яка міститься в матеріалах справи, через канцелярію було подано клопотання з проханням розглянути зазначену справу за відсутності представника Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до ч.4 ст.128 у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні 26.03.2013 року з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 14.01.2013 року №14-22/2-36150985 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Агропстальпром» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.». З приводу зазначення іншого номеру акту перевірки в податкових повідомленнях-рішеннях зазначив, що була допущена описка, яка не вплинула на донарахування податкових зобов'язань. В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення ст.198 Податкового кодексу України. Вказав, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, сертифікати якості товару та інші документи, що підтверджують походження товару, транспортування, зберігання товару, книга довіреностей на отримання товару, придбаного у ПП «Агростальпром» у січні 2011 року. Представник відповідача також звернув увагу на те, що контрагент позивача є сумнівним платником податків у розумінні вимог чинного законодавства, оскільки актом перевірки ПП «Агростальпром» від 25.05.2011 року №302/23/236150985 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Агростальпром» за січень 2011 року - по ланцюгу з постачальниками та покупцями. Підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер», перебуває на обліку в Західно-Донбаської об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, зареєстрований як платник податків та зборів у тому числі (у період, що розглядається) податку на прибуток, податку на додану вартість.

З 28.12.2012 року по 04.01.2013 року на підставі наказу №1047 від 28.12.2012 року, виданого Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби та згідно з пп.75.1.2 пп.75.1.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України службовими особами відповідача проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер».

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 14.01.2013 року №14-22/2-36150985, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер»:

1) порушення пп.7.4.1 пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 завищено розмір податкового кредиту на суму - 2 880,00 грн., в т.ч. ПП «Агростальпром» - 2 880,00 грн.

2) пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) занижено валові доходи на суму 17 280,00 грн. та завищено валові витрати на суму 14 400,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 7 920,00 грн. в тому числі по періодах:

I квартал 2011 р. на суму 7 920,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14.01.2013 року №14-22/2-36150985 Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000007220 від 29.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 4320,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 440,00 грн.;

- №0000062220 від 29.01.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 11 880,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 960,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкової накладної від 17.01.2011 року, відображеної у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2011 року, оскільки відповідно до отриманого від ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська акту перевірки ПП «Тіара» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, було встановлено,що ПП «Тіара» є фіктивним підприємством, таким чином у нього відсутні матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення. В свою чергу ПП «Тіара» мало взаємовідносини з ПП «Агростальпром» у січні 2011 року. В результаті чого було зроблено висновки, що ПП «Агростальпром» не мав можливості здійснювати подальші операції з реалізації товарів на адресу ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер», оскільки не отримував їх від постачальників, а також були зроблені висновки, що і у ПП «Агростальпром» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, тому ПП «Агростальпром» не мав можливості здійснювати операції з реалізації ТМЦ на адресу ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер».

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» мало взаємовідносини з ПП «Агростальпром» згідно договору поставки товару №52 від 10.01.2011 року (копія міститься в матеріалах справи). На підтвердження здійснення вказаної операції ПП «Агростальпром» було складено та надано ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткова накладна, податкова накладна. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» у безготівковій формі, що підтверджується наданим до суду платіжним дорученням №1941 від 02.03.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-0000001 від 17.01.2011 року. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за січень 2011 року, отриману сировину включено до складу валових витрат.

Відносно посилань відповідача про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару та інших документів, що підтверджують походження товару, транспортування, зберігання товару, книга довіреностей на отримання товару придбаного у ПП «Агростальпром» у січні 2011 року, суд зазначає наступне. Згідно договору поставки від 10.01.2011 року №52 ПП «Агростальпром» надалі постачальник, та ТОВ «ФБС «Будмайстер», надалі покупець, уклали договір на поставку товару, найменування якого згідно специфікації до даного договору. Умовами постачання визначено - франко-склад покупця. Ціна за одиницю товару визначена в Специфікації від 10.01.2011 року, в яку входить вартість доставки з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору на момент укладання договору становить 500 000, 00 гривень. Оплата товару - банківським переказом коштів на рахунок постачальника. Постачальник передає товар покупцеві на умовах франко-склад покупця, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, 9/2. Транспортні витрати за рахунок постачальника. Перехід права власності на товар здійснюється на складі покупця. На виконання умов договору ПП «Агростальпром» виписано податкову та видаткову накладні від 10.01.2011 року №РН-0000001. Всі вищенаведені документи та перераховані умови договору підтвердили пояснення представника позивача щодо відсутності потреби в отриманні товарно-транспортних накладних, тощо на підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних ПП «Агростальпром» на підтвердження поставки (видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура), платіжних документів та документів, які підтверджують фактичне надходження товарів від ПП «Агростальпром» до ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» на умовах франко-склад покупця.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо проведення перевірки контрагента контрагента - ПП ТД «Тіара» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, відповідно до якого було встановлено відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень ПП ТД «Тіара», в результаті чого зроблено висновок, що єдиною метою укладених угод між переліком постачальників та ПП ТД «Тіара», є штучне створення податкового кредиту з ПДВ покупців товарів (робіт, послуг) серед яких було ПП «Агростальпром» суд вважає безпідставним та зазначає, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Крім того, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з контрагентами укладались без реального здійснення господарських операцій через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Суд звертає увагу, що відповідно п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ПП «Агростальпром» було виписано на адресу ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» податкова та видаткова накладні, рахунок-фактура. На момент здійснення господарських операцій ПП «Агростальпром» було зареєстровано в установленому законом порядку як платник податку на додану вартість від 22.01.2009 року серія НБ№328753, копія свідоцтва міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. Особливо враховуючи те, що за умовами договору поставки на умовах франко-складу транспортування ТМЦ взагалі не входить до обов'язків позивача.

Позивач до матеріалів справи надав копії договору із специфікацією, податкової накладної, видаткової накладної, копію платіжного доручення, копію рахунку-фактури, тощо, достовірність яких засвідчена і в самому акті перевірки. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів від ПП «Агростальпром» до ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» на умовах франко-склад покупця.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, винесення податкових повідомлень-рішень по відношенню до нього є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень ПП «Агростальпром» свідчить про єдину мету укладання угод між підприємствами - штучне створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, що тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій постачання на умовах франко-складу наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ПП «Агростальпром» та ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» операцій постачання товарів.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на ту обставину, що згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з акту перевірки №14-22/2-36150985 від 14.01.2013 року, а також з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби встановила порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», хоча період який перевірявся податковим органом становить з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року в результаті чого Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратили чинність. З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про застосування норм права які втратили чинність, що суперечить положенням ст.58 Конституції України.

Окрім того, п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства в період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовується у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Як вбачається з податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 року №0000062220, №0000072220 податковий орган застосував штрафну санкцію у розмірі 50% відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, чим порушив приписи п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір укладений без мети одержання економічного ефекту належним чином не доведена.

З наданих до суду документів встановлено, що ПП «Агростальпром» та ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ПП «Агростальпром» та ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» було відомо про порушення ПП «Агростальпром» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення недійсного правочину - відсутні.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Також не надано доказів щодо визнання договору недійсним відповідно до вимог чинного законодавства, тощо.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000062220 від 29.01.2013 року, №0000072220 від 29.01.2013 року задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062220 від 29.01.2013 року прийняте Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072220 від 29.01.2013 року прийняте Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» судовий збір у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текс постанови складено 03.04.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 03.04.2013 р. Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно