Постанова № 30772383, 18.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5021/1702/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Халіної А.О.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 3 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім.Фрунзе" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 21193,70 грн., в тому числі 17401,08 грн. пені, 320,52 грн. інфляційних та 3472,10 грн. 3% річних за прострочення оплати природного газу, поставленого у жовтні 2011 року та квітні 2012 року за договором №14/2436/11 купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 3 грудня 2012 року (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13920,86 грн. пені, 3% річних в сумі 3472,10 грн., 320,52 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення суми пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2436/11, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю в четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідач в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання за укладеним договором з оплати поставленого йому позивачем газу, перерахувавши на рахунок позивача 19053615,67 грн. із незначним порушенням строку оплати за жовтень місяць 2011 року 10 календарних днів та за квітень 2012 року - 25 календарних днів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 320,52 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 3472,10 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ступінь виконання боржником свого зобов'язання, а також той факт, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачеві, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 20 % та стягнув з відповідача на користь позивача 13920,86 грн. пені, відмовивши в частині стягнення 3480,22 грн. пені.

За вказаних обставин суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Сумської області від 3 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій