Постанова № 30772300, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 905/460/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецькана постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013у справі господарського суду№ 905/460/13-г Донецької областіза заявою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. ДонецькадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Недра"про банкрутство,за участю представників сторін: не заявились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2013 (суддя Тарапата С.С.) заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Недра" повернуто без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 (колегія суддів у складі: Геза Т.Д. - головуючий, Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) ухвалу господарського суду Донецької області від 18.01.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Кіровському районі м. Донецька просить ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 20.02.2013 скасувати, ухвалити нову, якою порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Недра". В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 43, 63 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька було подано заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Арсенал-Недра" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

Суд першої інстанції, керуючись п. 3 ст. 63 ГПК та ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повернув заяву ДПІ у Кіровському районі м. Донецька без розгляду, виходячи з того, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника не додані докази безспірності вимог ініціюючого кредитора та відсутності боржника за його місцезнаходженням, а також ненадання боржником податкової звітності більше року.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то доказом безспірності грошових вимог є факт відкриття останньою виконавчого провадження щодо боржника.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Отже, на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності боржника, встановлених ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

У п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Тому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заявником в підтвердження безспірності своїх вимог до заяви про порушення справи про банкрутство додані:

корінець податкового повідомлення-рішення від 25.03.2010, акт перевірки боржника від 25.03.2010 № 850/15-2/32182861, корінець податкової вимоги від 22.02.2008 № 1/95, від 21.04.2008 № 2/228, довідка про фінансовий стан ТОВ "Арсенал-Недра", постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2010 у справі № 2-а-16699/10/0570 про стягнення з ТОВ "Арсенал-Неадра" 53706,03 грн. Однак вказані документи не є виконавчим в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". Доказів порушеного щодо боржника виконавчого провадження ініціюючим кредитором до заяви не додано.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Крім того, на підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням до заяви ініціюючого кредитора додане повідомлення (форма № 18-0ПП) про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 24.10.2012 № 6988/10/18-212.

При цьому, доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням до заяви ініціюючого кредитора не додано.

Посилання ініціюючого кредитора на той факт, що боржник не звітує до податкових органів з липня 2008 року обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки доказів на підтвердження цього факту кредитором не надано.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, з підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону, про що виносить відповідну ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 63 ГПК України позовна заява повертається в разі, якщо в ній не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Отже, законодавець дозволяє суду повернути заяву боржника як таку, в якій відсутній виклад обставин та до якої не долучено належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, доказів відсутності місцезнаходження боржника та дозволяє субсидіарне застосування загальних положень ст. 63 ГПК України при поверненні заяви про порушення справи про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повернення без розгляду заяви ДПІ у Кіровському районі м. Донецька про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - ТОВ "Арсенал-Недра".

Посилання в касаційній скарзі на положення ст. 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка забезпечує належний доступ судів до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, колегією суддів відхиляються. Колегія суддів наголошує, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, вважає оскаржувану постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 у справі № 905/460/13-г залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.