Постанова № 30771906, 18.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1176/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Дурицькій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Новгород-Сіверська РДА), в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Новгород-Сіверської РДА від 25.02.2013 №9-ОС, поновити її на посаді спеціаліста першої категорії відділу освіти Новгород-Сіверської РДА з 1 березня 2013 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2013 по час поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА від 25.02.2013 №9-ОС, 28.02.2013 її звільнено з посади спеціаліста І категорії відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади, відповідно до пункту 1 статі 40 КЗпП України. Позивач вважає вказане розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку. При цьому, позивач вказує не те, що станом на 01.03.2013 у Новгород-Сіверській РДА відбулися зміни в організації праці. Відповідно до розпоряджень Новгород-Сіверської РДА від 25 грудня 2013 року № 382 «Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність її підрозділів» та від 26 грудня 2012 року №385 «Про організацію структурних підрозділів райдержадміністрації та її апарату» затверджена гранична чисельність відділу освіти - 4 (додаток № 2 до розпорядження № 382 від 25 грудня 2013 року), проте в розрізі посад їх стало тільки 3 (додаток 3 до розпорядження №382 від 25 грудня 2013 року). До видання вказаних розпоряджень у відділі освіти також було 3 посади (посади спеціалістів та посада начальника відділу освіти). Внаслідок змін в організації праці замість двох посад спеціаліста першої категорії в відділі освіти введені дві посади провідного спеціаліста відділу освіти. Тому, позивач вважає, що скорочення чисельності або штату працівників не відбулося. Також ОСОБА_1 зазначила, що їй при звільненні не була запропонована жодна з вакантних посад в Новгород-Сіверській РДА та вона мала переважне право залишення на роботі, оскільки в неї була більш висока кваліфікація і продуктивність праці. Кім того, позивач зазначила, що в порушення ст.ст. 38, 39 Закону України «Про професійні спілки» відповідачем не узгоджувалося її звільнення з профспілковим комітетом працівників освіти, членом якої вона є.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року №606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій» голова Новгород-Сіверської РДА розпорядженням від 25 грудня 2012 року №382 «Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність її структурних підрозділів» затвердив структуру районної державної адміністрації, яку було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства та в результаті чого відбулося скорочення штату працівників відділу освіти Новгород-Сіверської РДА. Представники відповідача зазначили, що звільнення ОСОБА_1 з посади відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було здійснено з додержанням всіх процедур, передбачених КЗпП України та у відповідності до Закону України «Про державне службу».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з проходженням державної служби регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне службу» від 16.12.1993 №3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до п.15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складання присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця.

Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-ХІУ склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року №606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій» голова Новгород-Сіверської РДА розпорядженням від 25 грудня 2012 року №382 «Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність її структурних підрозділів» затвердив структуру районної державної адміністрації (а.с.33-35). Згідно з додатками 2,4 зазначеного розпорядження затверджена гранична чисельність відділу освіти - 3 одиниці (посади начальника відділу, двох провідних спеціалістів), а не 4 як зазначає позивач. Попередньою структурою відділу були передбачені посади спеціалістів І категорії.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому, скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Таким чином, відбулося скорочення посад спеціалістів І категорії і введення посад провідних спеціалістів, тобто відбулося скорочення штату працівників відділу.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА від 25.02.2013 №9-ОС, 28.02.2013 ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста І категорії відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади, відповідно до пункту 1 частини 1статі 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 27.12.2012 була ознайомлена з розпорядженням Новгород-Сіверської РДА від 27.12.2012 №52-ОС «Про попередження про звільнення», що підтверджується її підписом в листі-ознайомлення (а.с.112-116) та не заперечувалось нею в судовому засіданні.

Також 27.12.2012 Новгород-Сіверською РДА було подано до Новгород-Сіверського районного центру зайнятості звіт про заплановане звільнення працівників, серед яких була позивач (а.с.117-119).

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишенні на роботі, встановлені ст.42 КЗпП України, тобто переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду. Враховуючи, що у відділі освіти та інших структурних підрозділах райдержадміністрації рівнозначні вакантні посади, які б відповідали рівню професійної кваліфікації позивача, були відсутні, ОСОБА_1 не була включена до списку осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади державних службовців Новгород-Сіверської РДА на 2013 рік.

Оскільки на сьогодні не існує законодавчо визначених критеріїв для оцінки продуктивності праці, роботодавець керується суб'єктивною думкою, що склалась про працівника за час його роботи. Відповідно до законодавства про державну службу, кваліфікаційний рівень державного службовця визначається не лише дипломом про вищу освіту, що є необхідною умовою при вступі на державну службу, а й результатами його діяльності.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1922 з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, а у період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що за період роботи в Новгород-Сіверській РДА з 01.08.2003 по 28.02.2013 у листопаді 2004, 2007, 2010 років ОСОБА_1 була атестована рішенням атестаційної комісії районної державної адміністрації за умови підвищення своєї кваліфікації, якості виконання посадових обов'язків, рівня виконавської дисципліни. У січні 2012 року за результатами повторної атестації атестаційною комісією було прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, що підтверджується атестаційними листами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 36-40).

За неналежне виконання своїх посадових обов'язків щодо підготовки документів для виплати винагороди педагогічним працівникам ОСОБА_1 було оголошено догану у березні 2006 року (розпорядження голови райдержадміністрації від 03.03.2006 №26-ОС (а.с.41). За неналежне виконання своїх посадових обов'язків, низький рівень виконавської дисципліни, у грудні 2010 року позивачу було оголошено догану, яка знята автоматично після закінчення терміну дії (розпорядження голови райдержадміністрації від 28.12.2010 №129-ОС (а.с.42). Отримані догани у 2006 та 2010 роках позивач не оскаржувала.

Також судом встановлено, що в результаті затвердженої структури згідно з розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА від 26 грудня 2012 року №385, відбулась реорганізація відділу у справах сім'ї, молоді та спорту у сектор у справах сім'ї, молоді та спорту, внаслідок чого скорочено посаду провідного спеціаліста відділу, яку обіймала ОСОБА_3 Тому, зважаючи на рівень її професійної компетенції, відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, головою райдержадміністрації було запропоновано їй зайняти рівнозначну посаду у відділі освіти Новгород-Сіверської РДА. До уваги було взято те, що ОСОБА_4 має повну вищу педагогічну освіту, досвід роботи у методичному кабінеті відділу освіти з серпня 1990 року по лютий 1997 року, з 20.02.1997 по 10.04.2006 - на посаді спеціаліста відділу освіти, перебувала у резерві кадрів на вищу посаду - начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту, успішно проходила атестацію, має добрий рівень виконання своїх посадових обов'язків та жодного разу не мала дисциплінарних стягнень ( а.с. 55 -58).

ОСОБА_5 також має повну вищу педагогічну освіту, за час перебування на посаді спеціаліста І категорії відділу освіти успішно проходила атестацію, не мала жодного дисциплінарного стягнення, успішно пройшла стажування на посаді провідного спеціаліста відділу освіти, перебувала у резерві кадрів на вищу посаду головного спеціаліста юридичного відділу апарату Новгород-Сіверської РДА. Відтак, їй було запропоновано зайняти посаду провідного спеціаліста відділу освіти райдержадміністрації (а.с.59-65)

При цьому, при проведенні звільнення власник вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Дотримуючись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців», ОСОБА_1 було надано право взяти участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу освіти райдержадміністрації 16 серпня 2012 року. За результатами письмового іспиту ОСОБА_1 не набрала необхідної кількості балів і не була допущена до співбесіди (а.с.50).

Також, представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що при поновленні ОСОБА_1 19 грудня 2012 року на посаді спеціаліста І категорії відділу освіти Новгород-Сіверської РДА, вона без будь-яких пояснень відмовилась письмово ознайомитись зі своєю посадовою інструкцією, про що складено відповідний акт (а.с.52).

У своїх позовній заяві позивач, крім іншого, посилається на те, що при звільненні її з посади були порушені вимоги статей 38, 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині не узгодження її звільнення.

Згідно із Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Відповідно до пункту 10 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, який є членом діючої на підприємстві, установі, організації профспілки.

Статтею 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку, коли працівник не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що у Новгород-Сіверській РДА діє одна профспілка працівників Новгород-Сіверської районної державної адміністрації та місцевих рад, членом якої ОСОБА_1 не являється, що підтверджується довідкою №1 від 03 квітня 2013 року, виданою Новгород-Сіверською профспілкою працівників райдержадміністрації та місцевих рад (а.с.66). Тому, посилання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є необґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Новгород-Сіверської РДА про звільнення ОСОБА_1 від 25.02.2013 № 9-ОС прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков