Постанова № 30771684, 16.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 квітня 2013 року

11 год. 10 хв.

Справа № 0870/9507/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю позивача – не прибув, відповідача – не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

03 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (далі іменується – позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012 №0000592210, №0000582210, №0000572210 та №000321720.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по сплаті грошових зобов’язань на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про порушення позивачем приписів статей 44, 46, 49, 135, 159, 164, 168, 176 Податкового кодексу України, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою судді від 04.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

З метою надання додаткових доказів суд неодноразово відкладав розгляд справи, однак позивач не подав до суду жодних первинних документів та щоразу в клопотаннях зазначав, що такі документи були вилучені у підприємства правоохоронними органами.

16.04.2013 сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, однак від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та документи на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02.04.2013.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях на адміністративний позов від 31.10.2012 посилається на те, що при проведенні камеральної перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення, а саме: підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 31679 грн. 00 коп.; завищено показник рядка 26 «Залишок від’ємного значення ПДВ» декларації з ПДВ до 01.03.2011 та рядка 24 «Залишок від’ємного значення ПДВ» декларації з ПДВ з 01.03.2011 у сумі 85364 грн. 00 коп.; несвоєчасно подання декларації з екологічного податку до ДПІ за І квартал 2011 року; занижено податкові зобов’язання на 174080 грн. 39 коп.

На підставі викладеного, вважає, що висновки фахівців податкового органу про допущене позивачем порушення вимог статей 44, 46, 49, 135, 159, 164, 168, 176 Податкового кодексу України, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими, а отже позов не підлягає задоволенню.

Також суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 02.04.2013 у позивача та відповідача було витребувано додаткові докази по справі в строк до 15.04.2013. Однак, з боку позивача ухвала про витребування доказів не виконана, необхідні докази до суду не надані.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ст. 41 КАС України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів», пройшов процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби з 16.03.2004.

На підставі направлень від 05.06.2012 №231-237 фахівцями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт «Про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (код ЄДРПОУ 32875438) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012» від 20.06.2012 №39/22-10/32875438 (далі іменується – Акт перевірки) (а.с. 6-39).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 159.1.1, 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового Кодексу України підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 31679 грн. 00 коп., у тому числі по періодам - півріччя 2010 року у сумі 18792 грн. 00 коп. - ІІІ квартали 2010 року у сумі 18792 грн. 00 коп., 2010 рік у сумі 18792 грн. 00 коп. – ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 12887 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 12887 грн. 00 коп.; підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищення показника рядка 26 «Залишок від’ємного значення ПДВ» декларації з ПДВ до 01.03.2011 та рядка 24 «Залишок від’ємного значення ПДВ» декларації з ПДВ з 01.03.2011 , у тому числі по періодам: травень 2010 року у сумі 15034 грн. 00 коп.,червень 2010 року у сумі 15034 грн. 00 коп., жовтень 2010 року у сумі 27648 грн. 00 коп., листопад 2010 року у сумі 27648 грн. 00 коп.; підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України внаслідок несвоєчасного подання декларації з екологічного податку до ДПІ за 1 квартал 2011 року; підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 46.1 статті 46, пункту 44.1 ст. 44, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.1, підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від в результаті чого занижено податкові зобов'язання на 174080 грн. 39 коп. (а.с.38).

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки від 20.06.2012 №39/22-10/32875438 підприємство надіслало на адресу контролюючого органу заперечення на акт перевірки (а.с. 40-43).

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 20.06.2012 №39/22-10/32875438 (а.с. 6-39) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надана відповідь від 13.08.2013 №13871/10/22-10 про часткове задоволення заперечень підприємства від 02.08.2012 №154 (а.с. 44-52).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення: від 16.08.2012 №0000392210, яким збільшено суму грошового зобов’язання з розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, крім розміщення як вторинної сировини на 01 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 01 грн. 00 коп. (а.с. 53); від 16.08.2012 №0000582210, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 29616 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 29616 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 00 грн. 00 коп. (а.с. 54); від 16.08.2012 №0000572210, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 23490 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 18792 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 4698 грн. 00 коп. (а.с. 55); від 16.08.2012 №000321720, яким збільшено суму грошового зобов’язання з донарахування податку з доходів фізичних осіб за актами КПР на 218335 грн. 49 коп., в тому числі за основним платежем 174260 грн. 39 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 44075 грн. 10 коп. (а.с. 56).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 20.06.2012 №39/22-10/32875438, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 7.8.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

В матеріалах справи наявна службова від 13.10.2011 №780 та доповідна від 05.06.2012, в яких міститься інформація про внесення державним реєстратором судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (код ЄДРПОУ 32875438), у зв’язку з чим була визначена необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (а.с. 123).

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, при проведенні перевірок органи державної податкової служби мають право отримувати, вивчати та перевіряти, а платники податків зобов'язані надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. При цьому пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов'язок забезпечити зберігання документів не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів» не надало до перевірки необхідних документів, про це зазначено в Акті перевірки. Також, суд зазначає, що до суду первинних документів також не надано.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Ухвалою суду від 02.04.2013 у позивача були витребувані докази по справі, однак станом на дату розгляду справи документи, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02.04.2013 так і не надійшли.

З огляду на викладене, судом вбачається, що позивачем не доведено обставин щодо нечинності податкових повідомлень-рішень від 16.08.2012 №0000592210, №0000582210, №0000572210, №000321720.

Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач посилається на те, що 19.11.2012 на підприємства представниками УСБУ в Запорізькій області було здійснено обшук і виїмка предметів і документів пов’язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства (в тому числі папки з документами пов’язані зі справою №0870/9507/12 та вінчестер з комп’ютера головного бухгалтера підприємства (а.с. 91).

Проте, позивачем не надано жодних доказів вищезазначеного, зокрема, докази, що підтверджують проведення правоохоронними органами обшуків на підприємстві за період до та під час проведення податкової перевірки; докази, що підтверджують вилучення первинних документів за вказаний період проведення податкової перевірки із зазначенням операцій та контрагентів по яким відбулось таке вилучення.

При цьому, такі докази вбачаються судом обов'язковими з огляду на те, що позивач посилається на нечинність податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, які були сформовані на підставі Акту перевірки 20.06.2012 №39/22-10/32875438.

Суд не приймає до уваги, посилання позивача на протокол обшуку від 19.11.2012, оскільки в ньому немає чіткого визначення переліку документів, які мають відношення до розгляду справи №0870/9507/12, щодо скасування податкових повідомлень-рішень 16.08.2012 №0000592210, №0000582210, №0000572210, №000321720.

Також суд звертає увагу на те, що протокол обшуку підприємства датований 19.12.2012, в той час коли перевірка контролюючим органом провадилась з 05.06.2012 по 11.06.2012, про що свідчить Акт перевірки від 20.06.2012 №39/22-10/32875438.

Згідно з приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Порядок обчислення і сплати податку, а також порядок формування податкового кредиту регламентується статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Статтею 1 цього Закону встановлені значення термінів, в якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.3, 1.5, 1.6 статті 1 цього Закону платник податку - особа, згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що оплачується покупцем. Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. В пункті 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Валовими витратами згідно підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ, обов'язковому з'ясуванню судами підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами і підзаконними нормативно-правовими актами України з питань податкового законодавства, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська