Рішення № 30771464, 08.04.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/2157/13-ц

№2/243/1085/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1989 року по 1997 рік він працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод". При звільнені з підприємства відповідач не провів з ним повного розрахунку, у результаті чого заборгованість підприємства перед позивачем станом на травень 2012 року складає 546 грн. 94 коп., у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості по заробітній платі, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 12.03.1997 року по день постановлення рішення по справі в розмірі 22368 грн. 60 коп., а також компенсації за моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп., яку обґрунтовує тим, що незаконними діями відповідача йому була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях позивача і переживаннях через порушення відповідачем його законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав призвели до втрати ним налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності не з'явились, однак до суду надали заяву, в якій просили позовні вимоги задовольнити, справу розглядати за своєї відсутності.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі в частині дійсних вимог на підставі виданої довідки бухгалтерією ВАТ «Содовий завод», в якій підтверджується наявність заборгованості без компенсації та індексації.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.09.1989 року по 12.03.1997 року працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (а.с.5-9). При звільненні з ними не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на травень 2012 року склала 546 грн. 94 коп., що підтверджується довідкою відповідача №16-6303 від 21.06.2012 року (а.с.4).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янська та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі слід задовольнити у повному обсязі.

Частина перша ст.47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа. Організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено розрахунок при звільненні з позивачем в той день зроблений не був, по теперішній час заборгованість з заробітної плати відповідачем позивачу не сплачено.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки (з 1997 року по 2013 рік), економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури, а саме з 2003 року) , а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі, що становить 546 грн. 94 коп. та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 700 грн. 00 коп.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Оскільки відповідачем фактично не оскаржується факт існування заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації за моральну шкоду підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація яка склалася дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього та на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 546 грн. 94 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 700 грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 на користь на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1500 грн.00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янськ м. Слов'янськ, що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, код ЄДРПОУ 00204895, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561 судовий збір на користь держави у розмірі 229 гривен 40 коп. (триста сорок чотири) 10 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя М.В. Лаптєв