Постанова № 30770734, 16.04.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/543/13-a

"16" квітня 2013 р., Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаря Ревус О.І.

за участю:

представника позивача Турчин Д.О.

представників відповідача Ткачук М.П., Черевашенко Б.Л.,

Нагірний О.О., Луцко В.В.

.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Новагріс» до Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012301 від 01.02.2013 року, № 0000022301 від 01.02.2013 року, № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Новагріс» ( надалі позивач, товариство, ТзОВ « Новагріс» звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби ( надалі відповідач, контролюючий орган, суб'єкт владних повноважень, ДПІ в Підволочиському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012301 від 01.02.2013 року, № 0000022301 від 01.02.2013 року, № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Новагріс" позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, оскільки відповідач невірно застосував норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податкового кодексу України ( надалі ПК України) відповідно до спірних правовідносин.

Щодо висновків про заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік при виплаті фізичним особам - громадянам орендної плати за використання їх земельних часток (паїв) згідно договорів оренди, представник позивача зазначив, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), а оскільки при паюванні земель колишніх колгоспів кожен пайовик одержував земельну частку (пай) однакової вартості, то з пайовиками та представниками TзOB "Новагріс" була погоджена орендна плата для кожного пайовика за оренду одного паю, яка за погодженням сторін розраховувалась від нормативної грошової оцінки одного паю по сільській раді.

Представник позивача наголосив на тому, що орендна плата по договорах оренди землі визначалась товариством за погодженням з фізичними особами (орендодавцями), виходячи з принципу рівності вартості пайованих земельних ділянок на території однієї сільської ради. При цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, вказана в договорах оренди ТзОВ "Новагріс", визначалась на основі даних, наданих Управліннями земельних ресурсів у відповідних районах.

На думку представника позивача, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Також, він вважає, що розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити законодавству, що діяло на час укладення договору. Більшість договорів оренди були укладені у період дії Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати на рівні 1,5% від вартості земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства. Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" рекомендовано запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, вважає, що оскільки договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення укладені TзOB "Новагріс " з дотриманням усіх вимог закону, відповідно відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень - рішень № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року.

Крім цього просить врахувати процесуальне порушення, яке допущено відповідачем при прийнятті податкових повідомлень - рішень № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року, а саме, дані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом по спливу десятиденного терміну з моменту вручення Акта перевірки.

Щодо застосування норм Податкового кодексу України про застосування звичайної ціни пояснив, що дані норми не можуть бути застосовані до правовідносин, що відбувалися в 2011 році, оскільки норми ст. 39 ПК України набирають чинності з 01.01.2013 року.

Також вважає, що не є порушенням включення ПДВ по передоплаті за продаж в майбутньому буряка до скороченої декларації, оскільки підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство, а тому не може включати дані суми до загальної декларації по ПДВ.

Щодо віднесення ПДВ по господарських операціях з ТзОВ « Укрора» ( в подальшому переіменоване в ТзОВ « Мірум Менеджмент») до податкового кредиту, пояснив, що у товариства є всі первинні документи по відображенню господарської операції про придбання паливо-мастильних матеріалів, які є основою для податкового обліку. Відсутність товарно -транспортних накладних не може підтверджувати факт невикористання придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності товариства, оскільки на товариство не було покладено обов'язок по транспортуванню та зберіганню паливо-мастильних матеріалів.

Представники відповідача Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем не забезпечено внесення змін до укладених договорів оренди ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) в частині визначення орендної плати в розмірах не менших 3% від нормативної грошової оцінки землі, розрахованої, виходячи з нормативної грошової оцінки 1 га ріллі окремої земельної ділянки.

Крім цього, просять врахувати, що товариством реалізовувався буряк в вересні - листопаді 2011 року по цінах, які є вищими від звичайної ціни, що є порушенням ст. 39 ПК України.

Також вважають, що є порушенням включення ПДВ по передоплаті за продаж в майбутньому буряка до скороченої декларації, хоча підприємство перебуває на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство, оскільки самої поставки не відбувалося в момент передоплати, а тому вважають, що ПДВ по передоплаті повинно бути внесене до загальної декларації по ПДВ, а в подальшому коли відбудеться така поставка підприємство могло віднести дані суми до скороченої декларації, провівши відповідне коригування у загальній декларації.

Крім того, ТзОВ « Новагріс» не надало для перевірки первинних документів, що підтверджують використання придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності, а тому сума ПДВ, сплачена за придбані паливо-мастильні матеріали не може бути включена до податкового кредиту, так як контролюючим органом не встановлено використання автотранспорту в господарській діяльності для виробництва продукції, що оподатковується ПДВ.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступні факти.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державною податковою інспекцією в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ « Новагріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, Результати якої викладені в Акті № 13/22/33579459 від 08.01.2013 року ( надалі Акт).

Згідно даного Акта контролюючим органом встановлено наступні порушення.

-п. 187.1 СТ.І87, п. 188.1 ст.188, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України №2755-Уі від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість в сумі 7942167 грн., в тому числі: за вересень 2011 року в сумі 311381 грн., за жовтень 2011 року в сумі 4669607 грн., за листопад 2011 року в сумі 2482056 грн., за вересень 2012 року в сумі 479123 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість, по якій проходять розрахунки з бюджетом;

-п.44.1 ст,44, п.188.1 ст.188, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за перевіряємий період встановлено завищення задекларованої суми податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника, у сумі 44998 грн., в тому числі: за січень 2011 р. в сумі 7977 грн., за вересень 2011 року в сумі 37021 відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

-п.187.1 ст.187, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за перевіряємий період встановлено заниження задекларованої суми податку на додану вартість, яка включається до валових витрат платника, у сумі 479123 грн., в тому числі: за вересень 2012 р. в сумі 479123 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

-п.44.1 ст.44, п. 188.1 ст.188, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755~У1 від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за перевіряємий період встановлено завищення задекларованої суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю запишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в сумі 6674203 грн., в тому числі: за жовтень 2011 р. в сумі 4192147 гри., за листопад 2011 р. в сумі 2482056 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва;

-п.44.1 ст.44, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 р., із змінами та доповненнями, в результаті чого за перевіряємий період встановлено заниження задекларованої суми податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишаєгься у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в сумі 3848 грн., в тому числі: за березень 2011 р. в сумі 3848 гри. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість яку використовують підприємства при здійсненні діяльності у галузі сільськогосподарського виробництва.

-п.302.1 ст.302, п.306.1 ст.306, п.306.5 ст.306 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями, ТОВ «Новагріс» не вірно обчислено суму фіксованого податку в зв'язку з невірним визначенням об'єкта оподаткування, внаслідок чого занижено фіксований податок в сумі 5349,44 грн.;

пп. 170.1.2 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України № 2755- IV від 02.12,10р. зі змінами і доповненнями, п.17 Методики нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів із змінами та доповненнями, затвердженої Постановою КМУ від 23.03.1995р.№213, та пп.2.3.5 п.2.3 розд.2 Порядку нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах. Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. №18/15/21/11, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік при виплаті фізичним особам - громадянам орендної плати за використання їх земельних часток (паїв) згідно договорів оренди в сумі 10005,42 грн.

На підставі вказаного Акта контролюючим органом винесено податкові - повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000012301, № 0000022301, від 31.01.2013 року № 0001531700, № 0001541700, № 0001521700.

Рішенням № 40 від 20.03.2013 року контролюючим органом було відкликано податкові повідомлення рішення від 31.01.2013 року № 0001531700, № 0001541700, № 0001521700.

21.03.2013 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000541700, № 0000551700, № 0000561700.

Один із висновків контролюючого органу, який викладений в Акті перевірки, ґрунтується на тому, що позивач при здійсненні господарської діяльності не забезпечив внесення змін до укладених договорів оренди ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) в частині визначення орендної плати в розмірах не менших 3% від нормативної грошової оцінки землі, розрахованої, виходячи з нормативної грошової оцінки 1 га ріллі окремої земельної ділянки.

У відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 року за № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (надалі по тексту - Указ Президента України № 720/95) при паюванні сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, вартість земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Тобто в процесі паювання земель колишніх колективних підприємств кожен пайовик одержував у власність земельну частку (пай) однакової вартості (нормативної грошової оцінки).При виділенні земельних ділянок в натурі (на місцевості), у зв'язку з тим, що ділянки виділяли на різних полях, які мають різні якісні характеристики ґрунту (бонітет ґрунту, який залежить від запасу гумусу в метровому шарі, максимально можливих запасів продуктивної вологи, вмісту рухомих форм фосфору і обмінного калію тощо), площі ділянок виділених пайовикам, були різними - паї на полях з вищою якістю ґрунту виділялись меншими площами, а на полях з нижчою якістю грунту - більшими площами.

Таким чином, забезпечувався принцип рівності при паюванні земель колективних с/г підприємств, передбачений Указом Президента України № 720/95.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, вказана в договорах оренди TзOB "Новагріс", визначалась у відповідності з вказаним вище положенням Указу Президента України №720/95 на основі даних, наданих Управліннями земельних ресурсів у відповідних районах, та погоджувалась сторонами у договорі оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Оскільки при паюванні земель колишніх колгоспів кожен пайовик одержував земельну частку (пай) однакової вартості, то і на зборах пайовиків, які передували укладенню договорів оренди у сільській раді, пайовиками та представниками TзOB "Новагріс " була погоджена рівна орендна плата для кожного пайовика за оренду одного паю, яка за погодженням сторін розраховувалась від нормативної грошової оцінки одного паю по сільській раді.

Таким чином, орендна плата по договорах оренди землі визначалась TзOB "Новагріс" за погодженням з фізичними особами (орендодавцями), виходячи з принципу рівності вартості пайованих земельних ділянок на території однієї сільської ради.

Згідно з пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Згідно з ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.4 статті 288 ПК України встановлює, що "розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем".

Відповідно до ст. 23 Закону " Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

При цьому, ст. 23 Закону України "Про оренду землі" передбачається тільки право орендаря вимагати зменшення, а не збільшення орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

За ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів оренди згода сторін щодо розміру орендної плати була досягнута та відповідала їх волі та вимогам діючого законодавства.

Згідно із змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 року №725/2008 до Указу Президента України 02.02.2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", в п. 1 Указу визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Таким чином, п. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" від 02.02.2002 року № 92/2002 передбачає поступове збільшення орендної плати з 1,5 % шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 процентів.

Крім того, Указ Президента України передбачає, що запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків від вартості земельної ділянки, є одним із пріоритетних завдань розвитку аграрного сектора економіки.

Однак, Указ Президента України не містить зобов'язань власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення та їх орендарів встановлювати орендну плату за використання вказаних земельних ділянок у розмірі не менше 3 відсотків.

Так, відповідно до Постанови Верховного суду України від 25.06.2011 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати, пені, індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, трьох процентів річних від простроченої суми", Указ Президента № 92/2002 (у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008) має рекомендаційний характер, він був прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Вищенаведена постанова Верховного суду України відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення укладені TзOB "Новагріс" з дотриманням усіх вимог закону, відповідно відсутні правові підстави для внесення змін до діючих договорів. Крім того, зміни в договір можуть вноситись тільки за згодою двох сторін договору ( орендодавця та орендаря", а не в односторонньому порядку орендарем.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що розрахунок нормативної грошової оцінки, вказаної у договорах оренди земельних ділянок ТзОВ "Новагріс" проведено із порушенням норм діючого законодавства, а саме п.17 Методики нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою КМУ від 23 березня 1995 року №213 та п.п. 2.3.5 п.2.3 розділу 2 Порядку нормативної грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року №18/15/21/11, виходячи з того, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, вказана в договорах оренди ТзОВ "Новагріс» визначалась на основі даних, наданих Управліннями земельних ресурсів у відповідних районах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган довільно на власний розсуд встановив неправильність розрахунку нормативної грошової оцінки, вказаної у договорах оренди земельних ділянок укладених ТзОВ "Новагріс" з фізичними особами.

Щодо висновків контролюючого органу, що всупереч ст. 209 ПК України TзOB "Новагріс" отримавши попередню оплату від TOB "Збаражський цукровий завод" включило ПДВ до скороченої податкової декларації вказанмй авансовий платіж, суд зазначає наступне.

Між TзOB "Новагріс" та TзOB "Збаражський цукровий завод" укладено договір поставки цукрового буряка від 22.08.2012 року № 22/08/11-3Ц34НГ.

Згідно з п.1.1 вказаного Договору поставки TзOB "Новагріс " (Постачальник) поставляє та передає у власність TзOB "Збаражський цукровий завод" (Покупець), а Покупець оплачує на умовах цього Договору цукровий буряк.

TзOB "Новагріс " 30.09.2011 року отримано попередню оплату від TзOB "Збаразький цукровий завод" в рахунок реалізації цукрового буряку в сумі 4254517,92 грн.00 коп. та в цей день виписано податкову накладну № 1/2 на дану суму, в тому числі ПДВ 709086,32 грн. Також попередню оплату отримано 31.10.2011 р. від цього ж підприємства в рахунок подальшої реалізації буряка в сумі 63802555,68 грн. та в цей же день виписано податкову накладну № 39/2 на дану суму, в тому числі ПДВ 10633758,28грн.

Дані податкові накладні оформлені належним чином, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та містять всі обов'язкові реквізити необхідні для податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Слід звернути увагу, що п. 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), відповідно до п. 201.7 ст.201 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. В даному випадку, Товариство є платником податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування, що надає право складати податкові накладні.

За п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг), дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Отже, на підставі зазначеного вище, цілком очевидними є висновки про наявність у товариства права на складання податкової накладної на сплачену суму ПДВ в авансовому платежі постачальнику товару, по першій із подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України, -списання коштів з банківського рахунку на оплату товару. Крім того, ПК України не містить обмежень, щодо включення авансу чи іншої суми, в рахунок сплати по господарським операціям до податкової накладної.

Щодо висновку податкового органу про те що TзOB "Новагріс" завищено додатковий кредит з ПДВ у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів в господарській діяльності суд зазначає наступне.

TзOB "Новагріс " придбавало паливо - мастильні матеріали у TзOB "Мрія-Лізинг" та ТзОВ « Укрора» ( в подальшому переіменоване в TзOB "Мірум-Менеджмент"). ПДВ по даних операціях включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Між TзOB "Новагріс" та TзOB "Мрія-Лізинг" укладено договір комісії від 01.10.2011 року № МЛНо-11. Згідно з п. 1.1 вказаного Договору TзOB "Мрія-Лізинг" (Комісіонер) зобов'язується за дорученням TзOB "Новагріс" (Комітента) за плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента в порядку та строки визначені в договорі, заступні правочини: укласти договори з третіми особами по придбанню у власність товару. Кількість, вартість та асортимент товару визначаються в додаткових угодах до договору.

Такий же господарський Договір було укладено 30.03.2011 року з ТзОВ « Укрора», у якому TзOB "Новагріс" - Комітент, а ТзОВ « Укрора» - Комісіонер.

Факт придбання зазначених вище паливо - мастильних матеріалів підтверджується належним чином оформленими документами (договорами, податковими накладними,).

Дані господарські операції належним чином відображені як бухгалтерському обліку та і податковому обліку Товариства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

При цьому суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може ставити під сумнів проведеної господарської операції, оскільки її факт підтверджений належно оформленими податковими накладними, перерахуванням коштів. Також слід зазначити, що товарно-транспортні накладні можуть слугувати доказом поставки товару, а не використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності товариства.

За таких обставин, суд вважає, що висновок контролюючого органу про те що TзOB "Новагріс " завищено додатковий кредит з ПДВ у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів в господарській діяльності ґрунтується лише на припущеннях, що є недопустимим.

Щодо висновків податкового органу про завищення суми ПДВ за вересень-листопад 2011 року в сумі 7463044 грн.00 коп. внаслідок реалізації товарів за цінами вищими ніж звичайні суд зазначає наступне.

Податковим органом у Акті перевірки зазначено що сума ПДВ, отримана платником від реалізації цукрового буряка, що перевищує звичайну ціну підлягає включенню до загальної декларації з податку на додану вартість і підлягає сплаті до бюджету, а не залишається в розпорядженні підприємства. Проте вказана позиція Відповідача є не обґрунтованою, що підтверджується наступним.

Між TзOB "Новагріс" та TзOB "Збаражський цукровий завод" укладено договір поставки цукрового буряка від 22.08.2011 року № 22/08/11-ЗЦЗ4НГ. Згідно з п. 1.1 Договору TзOB "Новагріс" ( Постачальник) поставляє та передає у власність TзOB "Збаражський цукровий завод" ( Покупець), а Покупець та оплачує на умовах цього Договору цукровий буряк.

Відповідно до п. 1.2 цього Договору ціна на продукцію, що поставляється, здійснюються згідно з умовами цього Договору, встановлюється в національній валюті України і визначається в Додатках до цього договору. Ціна продукції є динамічною ( рухомою) і може змінюватися Сторонами, в залежності від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, тощо.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, щo:

- продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх стримати на добровільній основі;

- обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про піни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Згідно з п. 39.1 ст. 39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі, внаслідок неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 ст. 39 ПК України.

Згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 ПК України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який слід застосовувати до правовідносин, що мали місце в вересні - листопаді 2011 року.

У відповідності до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів > робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари і роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад; обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що контролюючий орган, здійснюючи перевірку, не провів аналіз, чи однакові умови продажу продукції та її стики. Натомість, контролюючим органом взято за основу ціну відповідно до даних Статистичного збірника « Індекси цін виробників за 2011 рік» без будь яких додаткових обґрунтувань можливості співставлення даної інформації. При цьому суд зазначає, що даний Збірник не містить інформацію щодо формування цін у регіоні та суто Тернопільській області. Відтак судом встановлено, що контролюючим органом не проводилось співставлення цін виробників цукрового буряку у регіоні вирощення даної продукції - Тернопільській області.

Таким чином, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби № 0000012301 від 01.02.2013 року, № 0000022301 від 01.02.2013 року, № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року прийняті в порушення вимог Конституції України та податкового законодавства України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, а тому є такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги ТзОВ " Новагріс" - до задоволення.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86,160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби № 0000012301 від 01.02.2013 року, № 0000022301 від 01.02.2013 року, № 0000541700 від 21.03.2013 року, № 0000551700 від 21.03.2013 року, № 0000561700 від 21.03.2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний19.04.2013 р.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Дерех Н.В.